Тема 14

> висока мобільність та взаємозв'язок фінансових ринків на . базі новітніх інформаційних технологій;

> багатоманітність фінансових інструментів макро- та мікроекономічної політики;

> глобалізація фінансових відносин. Підсумовуючи вищевикладене можна відзначити, що:

# Міжнародні фінанси як економічна категорія - це фонди фінансових ресурсів, які утворилися на основі розвитку міжнародних економічних (ринкових) відносин і викорис товуються для забезпечення безперервності й рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення.

♦ Міжнародні фінанси з інституційної точки зору - це сукупність банків, валютних та фондових бірж:, міжнародних фінансових інституцій, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об'єднань, через які здійснюється рух світових фінансових потоків.

14.2. Міжнародні фінансові інститути

Національні за своїм походженням фінансові ресурси стають міжнародними та використовуються економічними агентами завдяки сучасній міжнародній системі перерозподілу фінансових ресурсів, яка складається з двох головних елементів:

Ф міжнародного ринкового механізму;

® міжнародного офіційного (позаринкового) механізму.

т- Функціонування міжнародного ринкового механізму передбачає акумулювання та перерозподіл національних за походженням фінансових ресурсів на міжнародному ринку боргових зобов'язань. # Офіційний (позаринковий) механізм перерозподілу фінансових ресурсів охоплює офіційну міжнародну фінансову допомогу розвиткові країни, рух офіційних золотовалютних резервів, потоки з фінансування зовнішнього боргу. Формування та становлення позаринкового механізму відбувалося в основному в повоєнні роки, а отже, подібно до ринкового механізму, відбиває інтеграційні тенденції розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин. Але, на відміну від ринків, цей механізм враховує нерівномірність економічного розвитку країн і ґрунтується на принципах лібералізації суспільно-економічного

Міжнародні фінанси 497

життя, офіційно декларованих головними промислово розвинутими країнами після Другої світової війни. Потоки офіційної міжнародної допомоги спрямовуються переважно у країни, що розвиваються, та постсоціалістичні країни.

У рамках офіційного перерозподілу рух фінансових ресурсів між позичальниками і кредиторами регулюється через міжнародні фінансові організації (МФО) глобального та регіонального рівнів.

из* Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації є важливою складовою сучасної інституційної структури світових валютно-фінансових відносин. Виникли вони після Другої світової війни (за винятком Банку міжнародних розрахунків, який був заснованим ще 1930 p.), їх функціонування та розвиток є одночасно важливою передумовою та елементом механізму поглиблення світогосподарських зв'язків у цілому.

Міжнародні фінансові інституції виникли внаслідок дії цілої низки загальних та спеціальних чинників. До чинників виникнення МФО слід віднести:

>> поглиблення інтернаціоналізації господарського життя;

> вихід відтворювального процесу за національні кордони;

У швидкий розвиток і посилення ролі транснаціональних корпо рацій та банків у світовій економіці; \

• активізацію міждержавного та наднаціонального регулювання всіх форм сучасних міжнародних економічних відносин;

• необхідність створення організаційних основ міждержавного механізму спільного вирішення країнами валютно-фінансових проблем світогосподарського розвитку.

Метою діяльності МФО є:

* стабілізація і розвиток системи міжнародних фінансів та світової економіки в цілому;

—► міждержавне валютне та кредитно-фінансове регулювання;

—► розробка та координування стратегії й тактики розвитку світової валютно-фінансової та кредитної системи;

—► акумуляція фінансових ресурсів та їх використання з метою забезпечення стабільності національного, регіонального та світового економічного розвитку.

из* Основними функціями МФО є регулювання міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин, реалізація фінансових проектів, обговорення і розробка спільної позиції та рекомендацій у цій сфері, збір інформації, видання науково-практичноі літератури.

498