Тема 13

можна зрозуміти, що мова йде про ті цінні папери, за допомогою яких формуються фонди. Отже, можна сказати, що до складу інструментів фондового ринку увійдуть: акції (за їх допомогою формується статутний фонд підприємства); облігації підприємств (кошти від їх розміщення можуть спрямовуватися як на формування основних, так і оборотних активів підприємства); облігації державної позики та казначейські зобов'язання (через їх реалізацію відбувається "доформування" державного та місцевих бюджетів). Що стосується інших цінних паперів (векселі, ощадні та депозитні сертифікати, похідні цінні папери), особливо це стосується боргових зобов'язань, то вони обертаються на ринку цінних паперів. Таким чином, фондовий ринок є сегментом ринку цінних паперів, хоча і доволі вагомим.

Але в той самий час ринок цінних паперів не є окремим самостійним інститутом ринкової економіки, а є частиною фінансового ринку країни.

Законодавче регулювання роботи ринку цінних паперів у різних країнах відбувається по-різному, але його метою завжди було створення найбільш сприятливих умов для інвесторів та емітентів. Загальні правила поведінки на ринку цінних паперів емітентів, інвесторів та фінансових посередників сформульовані у міжнародних стандартах за торгівельними системами, клірингу та розрахунками за цінними паперами.

До принципів функціонування цивілізованого ринку цінних паперів належать:

• прозорість;

• відкритість та доступність;

• упорядкованість;

• конкурентність.

У відповідності з цими принципами вітчизняний ринок цінних паперів поділено на: © біржовий; © позабіржовий.

Цей розподіл зафіксовано у Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України.

Ф Біржовий сегмент - ринок біржових фірм та банків, переважно брокерський (обертається 1% цінних паперів).

Ф Позабіржовий -ринок фінансових посередників, переважно дилерський, який згідно Концепції поряд з філіями Української фондової біржі посідає місце регіональних фондових бірж:. Фінансовий ринок ₄79

Формами обігу цінних паперів є готівкова та безготівкова. (Безготівкові цінні папери обов'язково розміщуються у депозитаріях, що покликані зберігати цінні папери, вести облік та здійснювати контроль операцій з ними, а також здійснювати інші функції згідно до депозитного договору).

Ф Основне завдання депозитарію - бути номінальним держателем цінних паперів. Саме у такий спосіб він реєструється у реєстрі акціонерів. Основні труднощі - первинне нагромадження достатньої кількості депонованих цінних паперів клієнтів для того, щоб запобігти частим зверненням до реєстру під час реалізації цінних паперів. Для швидкого проведення великої кількості розрахунків і цінними паперами є необхідним ще один інститут ринку -клірингова палата або депозитарно-клірингова організація. Труднощі - початкова правова база з клірингу і розрахунків була створена для банківських структур, які мають відповідні ліцензії. Поява самостійних клірингових організацій у такій ситуації обов'язково регламентується Нацбанком. Але ринок цінних паперів є досить специфічним і дуже відрізняється від грошового ринку.

Головним завданням фондового ринку України є створення умов для нормального розміщення інвестицій. Ринок цінних паперів відображає економічні співвідношення, що виникають під впливом попиту і пропозиції на позичковий капітал, який рухається у формі цінних паперів.

В Україні на даний час існує як мінімум три ринки цінних паперів:

> акції акціонерних товариств, що утворилися як класичні акціо нерні товариства;

• акції приватизованих підприємств;

• державні цінні папери.

Але й досі не виявлено процентне співвідношення між цими ринками.

Розвиток і функціонування національного ринку цінних паперів в Україні стримується об'єктивними та суб'єктивними факторами:

"=t> відставанням діючої законодавчої та нормативної бази функціонування ринку цінних паперів від розвитку реальних процесів;

=> недостатнім державним регулюванням національного ринку цінних паперів;

О відсутністю необхідного захисту інтересів дрібних інвесторів з боку держави.

480

Тема 13

Регулювання ринку цінних паперів умовно можна поділити на:

Ч> саморегулювання;

% державно-правове регулювання.

Саморегулювання може бути індивідуальним і колективним. Індивідуальне саморегулювання передбачає дотримання встановлених правил поведінки кожним з учасників операцій на ринку цінних паперів. Колективне саморегулювання пов'язано з відпрацюванням правил і положень, які мають дотримуватись групами учасників ринку. До колективного саморегулювання можна віднести створення фондової біржі як окремого інституту, що об'єднує осіб, які займаються торгівлею цінними паперами, а також представників різних організацій, створених як на біржовому, так і на поза-біржовому ринках.

Умови, що склалися в Україні, вимагають більш інтенсивного розвитку державно-правового регулювання ринку цінних паперів, яке полягає у прийнятті законів, постанов та інших нормативних актів, що регламентують ті чи інші сторони відносин, пов'язаних з обігом цінних паперів, а також встановленням контролю за дотриманням законодавства через державні органи.

Основними формами державного регулюванняринкуціннихпаперів\.є:

—► прийняття актів законодавства з питань діяльності

учасників ринку; —>- регулювання випуску та обігу фінансових активів; —► реєстрація випусків (емісій) фінансових активів та

інформації про їх випуск, контроль за дотриманням емітентами

порядку реєстрації випуску та продажу фінансових активів; —► регулювання прав і обов'язків учасників ринку; _^. видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення

професійної діяльності на ринку та забезпечення контролю за

такою діяльністю; —► створення системи захисту прав інвесторів і контролю за

дотриманням цих прав емітентами фінансових активів і

особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому

ринку; -+ контроль за достовірністю інформації, що надається

емітентами, особами, які здійснюють професійну діяльність на

фінансовому ринку, контролюючим органам; —*■ контроль за дотриманням антимонопольного законодавства

на ринку тощо.

Фінансовий ринок ₄81

За допомогою законів та нормативних актів держава впливає на поведінку учасників ринку і певною мірою спрямовує розвиток ринку у відповідному напрямі.

Розглянемо правову базу становлення та розвитку ринку цінних паперів в Україні. Це Закони України "Про господарські товариства", "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про власність", "Про зовнішньоеконмічну діяльність", "Про банки і банківську діяльність", "Про депозитарій", а також закони щодо приватизації.

Діяльність на українському ринку цінних паперів регулюють такі законодавчі акти: Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" 18.06.1991р., "Про депозитарій"; Указ Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" 19.02.1991р.