4.4. Фінансовий менеджмент та його місце в управлінні підприємствами
В умовах ринкової економіки особливого значення набувають питання фінансового менеджменту, тобто найбільш ефективного
128
Тема 4
Фінанси підприємницьких структур
Д2?
управління фінансовими ресурсами підприємств, корпорацій, інших підприємницьких структур для забезпечення їх конкурентоспроможності та збільшення ринкової вартості.
♦ Фінансовий менеджмент - це підсистема загального управління комерційно-господарською діяльністю підприємства, яка включає сукупність принципів, методів і форм організації управління всіма аспектами його фінансової діяльності і спрямована на реалізацію стратегічних і тактичних цілей підприємства.
Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних та тактичних цілей підприємства.
# Фінансовий механізм підприємства нами розглядається у вузькому (прикладному розумінні). Він являє собою систему управління фінансами, яка включає організацію взаємодії фінансових відносин і грошових фондів задля оптимізації їх впливу на кінцеві результати діяльності підприємства.
Фінансовий менеджмент, залежно від завдань, які він вирішує, можна поділити на стратегічний і оперативно-тактичний. Перший, як правило використовується для управління інвестиціями, а другий спрямовується на управління готівкою.
З погляду прийняття управлінських рішень підприємницьку діяльність можна поділити на три взаємопов'язані сфери: інвестиційну, виробничу і суто фінансову. У кожній з цих сфер фінансовий менеджмент має свої специфічні завдання.
Так, в інвестиційній сфері завдання фінансового менеджменту полягають у:
> формуванні достатнього обсягу фінансових ресурсів для забезпечення стабільної виробничої діяльності за мінімальних витрат;
> виборі та здійсненні інвестиційної діяльності, базуючись на . ґрунтовному економічному аналізі та менеджменті;
> здійсненні постійного контролю за використанням наявного майнового комплексу.
Що стосується виробничої сфери, то завданням фінансового менеджменту є забезпечення прибутковості поточної діяльності через ефективне використання всіх наявних фінансових ресурсів. Завдання фінансового менеджменту у фінансовій сфері полягають в: 0 оптимізації розподілу отриманого прибутку;
130
© обережному фінансуванні бізнесу, яке базується на комер'-ційному розрахунку та визначенні співвідношення користь-ризик у використанні зовнішніх джерел фінансування.
На механізм прийняття рішень, який стосується управління фінансами підприємства, впливають внутрішні та зовнішні чинники.
es- До внутрішніх чинників можна віднести:
стан фінансової звітності та бухгалтерського обліку на підприємстві;
рівень ведення управлінського обліку;
глибину та системність проведення фінансового аналізу;
> кадрове забезпечення реалізації завдань фінансового менеджмен ту тощо.
ш" До зовнішніх чинників належать:
■=> стабільність законодавства;
=> рівень економічної активності країни;
О розвиненість фінансового ринку;
■=> рівень інфляції;
*=> рівень податкового навантаження;
■=> рівень конкуренції.
Як свідчить досвід фінансової теорії та практики, між основними управлінськими рішеннями, стратегіями, типами фінансової політики та рухом фондів існують численні динамічні взаємозв'язки. І саме фінансовий менеджмент має у своєму арсеналі значну кількість прийомів для вирішення складних проблем бізнесу.
Фінансову стратегію підприємства розробляють з врахуванням орієнтирів довгострокового розвитку підприємства і відповідно до основних аспектів його фінансової діяльності, і на їх основі формують його фінансову політику.
Під фінансовою стратегією підприємства розуміють загальний напрям та засоби використання фінансових ресурсів для досягнення підприємством поставленої мети. (Авт.)
Фінансова тактика підприємства - це конкретні прийоми та методи фінансового характеру, які використовує підприємство для досягнення поставлених стратегічних завдань. (Авт.)
У ринкових країнах найбільш поширеними є два погляди на стратегічні цілі фінансового менеджменту. Перший полягає в тому, що фінансовий менеджмент має спрямовуватися на максимізацію ринкової вартості фірми, другий - це фінансовий менеджмент має забезпечити максимальний добробут власників компанії в поточному періоді й у перспективі. . -
Фінанси підприємницьких структур 131
Хоча
для більшості українських підприємств
ще тривалий час головною метою буде
уникнення банкрутства і значних
фінансових втрат, до стратегічних цілей
їх діяльності можна також віднести
нарощення власного капіталу, оптимізацію
структури капіталу з позицій мінімізації
ризику, підвищення рівня рентабельності
власного капіталу, максимізацію прибутку
чи мінімізацію витрат тощо. Система
стратегічних цілей формує стратегічну
модель розвитку підприємства.
У той же час, розробка і реалізація фінансової політики підприємства, яка базується на фінансовій стратегії, дозволяє розв'язувати конкретні задачі за відповідними напрямами діяльності господарюючого суб'єкта.
Для досягнення стратегічних фінансових цілей кожне підприємство має вирішувати чисельні задачі, які можна згрупувати за такими напрямами:
*" управління інвестиційною діяльністю організації на основі проведення ґрунтовного інвестиційного аналізу з використанням сучасних методів оцінки ефективності інвестицій;
■*" управління поточною сталістю розвитку підприємства, його ліквідністю та платоспроможністю. Це досягається за рахунок управління всіма складовими поточних активів, а також: управління короткотерміновими джерелами фінансування (короткотерміновими банківськими позиками, кредиторською заборгованістю тощо). Здійснюється оптимізація грошового обігу. Для цього аналізують склад, структуру та процес обігу оборотного капіталу, приймають доцільні рішення щодо прискорення обігу коштів. Вирішується завдання максимізаціїприбутку за припустимого рівня підприємницького ризику або забезпечення мінімізації фінансового ризику за необхідного рівня прибутку;
*" управління джерелами фінансування розвитку організації (прибуток, амортизація, залучені за допомогою емісії цінні папери, лізинг, довготерміновий кредит тощо). У межах цього напряму проводять детальне оцінювання потреби у фінансових ресурсах, форм їх надання, ступеня доступності і часу надання, вартості володіння окремим ресурсом, а також: ризику, пов'язаного з цим видом ресурсів. Для підвищення рівня фінансової сталості організації оптимізують структуру капіталу (в основі - мінімум ціни капіталу) зменшенням фінансового ризику за заміни зовнішніх джерел;
*" управління фінансами організації за кризового стану, загрози банкрутства, реорганізації та ліквідації. У межах цього напряму на основі ґрунтовного аналізу визначають заходи з фінансового оздоровлення (санації) фірми або, з урахуванням економічної та ліквідаційної вартості фірми, приймають рішення щодо подальшого її існування.
Підходи до вирішення управлінських завдань можуть бути найрізноманітнішими, тому фінансовий менеджмент має бути багатоваріантним. Головне у фінансовому менеджменті - це правильно встановити мету, яка відповідає фінансовим інтересам об'єкта управління. Фінансовий менеджмент є динамічним процесом, ефективність його функціонування багато в чому залежить від швидкості реакції на зміни умов фінансового ринку, фінансової ситуації, фінансового стану об'єкта управління. Тому фінансовий менеджмент має базуватися на знаннях стандартних засобів управління, на вмінні швидко і правильно оцінити конкретну фінансову ситуацію, на здатності негайно знайти правильний вихід із неї.
Рішення з управління фінансами фірми завжди приймають в умовах неповної визначеності з різним ступенем ризику, вони є компромісом між ризиком і прибутковістю.
Не менш важливе значення має фінансовий менеджмент для державних фінансів, включаючи бюджетну систему та позабюджетні фонди. Вміле управління цими фондами дозволяє:
Ф прискорити структурну перебудову економіки,
© запобігти неефективному використанню коштів,
® підвищити матеріальний та культурний рівень широких верств населення.
У міру розвитку ринкових відносин, стабілізації економіки, зменшення її тіньового сектору, впорядкування фінансового ринку потрібні будуть нові, більш глибокі знання з фінансового менеджменту, оскільки деякі, поки ще теоретичні проблеми, перейдуть у сферу реальної економіки.
Функціонування будь-якої системи управління фінансами здійснюється в рамках чинних законодавчих актів і нормативної бази. У вітчизняній теорії та практиці питання стратегічного управління діяльністю підприємством до цього часу недостатньо розроблені. Частково це пояснюється тим, що функція стратегічного управління тривалий час належала державі. Крім того, дається взнаки недосконалість правового, законодавчого, економічного
132