1. Економічні і людські втрати у зв’язку з незадовільними умовами праці.

Щороку у світі трапляється близько 250 млн. випадків виробничого травматизму (685 тис. виробничих травм на день) і 160 млн. випадків професійних захворювань . Пов’язані з цим витрати еквівалентні 4 % світового валового внутрішнього продукту (ВВП).

У зв’язку з виробничою діяльністю помирає близько 1,1 млн. людей, із них 25 % – від впливу шкідливих і небезпечних речовин. Ця цифра перевищує кількість жертв дорожньо-транспортних пригод (999 тис.), воєн (502 тис.), насильства (563 тис.) і ВІЛ/СНІД (312 тис.).

В Україні щодня на виробництві травмується в середньому понад 120 і гине 3 – 4 особи.

Проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці існувала й існує в Україні. Нині проблема виробничого травматизму є дуже гострою.

Щороку в Україні на виробництві травмується близько 30 тис. людей, з них до 1,3 тис. гинуть, понад 6 тис. набувають професійних захворювань, 10 тис. стають інвалідами.

Ризик стати жертвою нещасного випадку на виробництві або потерпіти від професійних захворювань в Україні у 5 – 8 разів вищий, аніж у розвинутих країнах.

За станом охорони праці Україна посідає 90-те – 92-ге місце у світі.

Унаслідок цього втрати виробничого потенціалу щороку становлять 100 – 120 тис. осіб, з них 70 – 80 % – у віці 30 – 35 років.

При цьому, реальна картина є ще гірше, оскільки офіційна статистика охоплює лише біля 45 %працюючих. Більш того, статистика не враховує розтягнуті у часі причини-наслідкові зв’язки шкідливих факторів з пошкодженням здоров’я працездатного населення: обумовлену виробництвом захворюваність, зниження імунітету, прискорення старіння, порушення репродуктивних функцій працюючих, тобто „скриті професійні ризики”, рівень яких перебільшує 70 % усіх ризиків настання випадків втрати здоров’я працівників під дією небезпечних виробничих факторів.

Таблиця 12.1

Чисельність населення України 1991 – 2004 р.р.

Рік	Чисельність населення країни, млн. людей	Рік	Чисельність населення країни, млн. людей
1991	52,06	1998	49,92
1992	52,24	1999	49,43
1993	52,11	2000	48,92
1994	51,73	2001	48,46
1995	51,3	2002	48,0
1996	50,82	2003	47,62
1997	50,37	2004	47,28

Зниження народжуваності та зростання патології (2007): 2,5% дітей – інвалідів (у тому числі 1% -лежачі!), 10 – 20% дітей недостатньо повноцінних, майже 50% дітей потребують психологічної корекції.

Таблиця 12.2

Дитяча смертність за даними ЮНІСЕФ

Країни	Кількість померлих дітей на 1000 народжених
Швеція, Сінгапур, Ісландія	3:1000
США, Литва	8:1000
Білорусь	13:1000
Росія	18:1000
Молдова	19:1000
УКРАЇНА, Вірменія	24:1000
Казахстан	29:1000
Ангола, Афганістан, Ліберія, Нігер…	235:1000

Погіршення демографічної ситуації призводить до скорочення робочих ресурсів, кількісного зменшення та зниження якості виробничих сил у державі.

Незадовільний ста і небезпечні тенденції розвитку „людської складової” у системі виробничих сил України стала проблемою національної безпеки, тому що уявляє серйозну загрозу самостійності і незалежності країни. Здоров’я працюючого населення безпосередньо зв’язано з умовами праці, а також з ефективністю функціонування соціально-трудових відносин і соціальних інститутів, в першу чергу систем охорони здоров’я у сфері праці і соціального страхування. Немає сенсу приймати заходи зі стимулювання народжуваності без виправлення ситуації з втратою здоров’я і життя населення на робочих місцях. Немає сенсу збільшувати асигнування на охорону здоров’я населення, якщо люди втрачають життя і здоров’є на виробництві. Більш того, до тих пір поки ситуація в цій області не зміниться, не можна говорити серйозно не тільки про вирішення наших демографічних і гуманітарних проблем, а і про подальших можливостях економічного росту і збільшення ВВП.

Кількість працюючих в умовах не відповідаючи санітарно-гігієнічним нормам збільшилась з 17,1 % у 1997 році до 23, 4 % у 2006 році. Щорічно біля 65 тис. виходять на пенсію, достроково призначену за роботу у важких і шкідливих умовах праці. При цьому резерв поповнення трудових ресурсів в силу неблагоприємної демографічної ситуації практично вичерпано, вибуття громадян працездатного віку вже зараз призводить до дефіциту, як за кількісними, так і якісними характеристиками, в силу низького освітньо-професійного рівня трудових мігрантів. Більша частина іноземної робочої сили, яка залучається, – це некваліфіковані робітники, які працевлаштовуються на робочі місця з низькою заробітною платою і неблагоприємними умовами праці, тим самим формується додатковий попит на такі місця.