- •Передмова
- •Структурно - логічна схема дисципліни
- •2. Загальні положення профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань в Україні.
- •Ст. 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору
- •Ст. 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами
- •Ст. 13. Управління охороною праці та обов’язки роботодавця
- •Ст. 19. Фінансування охорони праці. Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.
- •Ст. 20. Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді
- •Ст. 38. Органи державного нагляду за охороною праці
- •Ст. 41. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •Ст. 42. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •11. Відповідно до закону України про «Охорону праці», які права на охорону праці має робітник під час укладання трудового договору?
- •Лекція № 2 Державна політика України з питань профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань
- •1. Державна політика в галузі охорони праці.
- •2. Концепція управління охороною праці в Україні.
- •3. Державна політика управління охороною праці
- •4. Органи державного управління охороною праці
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 3 Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві
- •1. Загальні положення.
- •2. Схема оповіщення про нещасний випадок.
- •3. Алгоритм дії роботодавця при організації звичайного розслідування нещасного випадку.
- •Алгоритм дії роботодавця при організації спеціального розслідування нещасного випадку.
- •5. Хто контролює розслідування нещасних випадків.
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 4 Соціальний захист працюючих на виробництві
- •1. Історія питання.
- •Страхові товариства Німеччини
- •Завдання Фонду страхування від нещасних випадків.
- •Профілактичні заходи
- •Основні принципи страхування від нещасного випадку. Стаття 2. Сфера дії Закону
- •Стаття 5. Основні принципи страхування від нещасного випадку
- •1) Паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку.
- •2) Своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком.
- •4) Надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав.
- •5) Обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.
- •6) Формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі.
- •7) Диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві.
- •9) Цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
- •Основні положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
- •Стаття 13. Страховий ризик і страховий випадок
- •Стаття 12. Свідоцтво про страхування від нещасного випадку
- •Страхові виплати Фонду
- •Відділення в районах та містах обласного значення.( 436?)
- •Моральна шкода
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 5 Законодавство про об’єкти підвищеної небезпеки
- •Основні визначення Закону України „Про об’єкти підвищеної небезпеки”
- •Нормативно-правові афкти у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки.
- •Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки
- •Повноваження спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки
- •Міжнародні акти ,що регламентують декларування безпеки:
- •Основні положення Закону України „Про об’єкти підвищеної небезпеки” Ст. 9. Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки
- •Ст. 10. Декларація безпеки
- •Ст. 11. Плани локалізації і ліквідації аварій на об’єктах підвищеної небезпеки
- •Ст. 12. Порядок будівництва і/або реконструкції об’єктів підвищеної небезпеки
- •Ст. 13. Порядок надання дозволу на експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки
- •Ст. 16. Відшкодування шкоди, заподіяної аварією на об’єкті підвищеної небезпеки
- •Стан декларування об’єктів підвищеної небезпеки в Україні.
- •Страхування ризику підприємцем
- •Економічна сутність і функції страхового захисту населення і національного надбання Росії від нс природного і техногенного характеру
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •§ 2. Роботодавці мають вживати всіх відповідних заходів для створення на місцях роботи умов, що сприяють належному захистові здоров’я відповідних працівників, зокрема:
- •§ 3. 1) Для запобігання, зменшення й усунення на місцях роботи шкідливих для здоров’я працівників умов має бути вжито всіх відповідних заходів із метою:
- •§ 4. 1) Працівників має бути повідомлено:
- •1.2. Міжнародне право про медичний огляд працівників.
- •§ 8. 1) Законодавство кожної країни має містити особливі положення про медичний огляд працівників, зайнятих на особливо шкідливих роботах.
- •2) Праця на особливо шкідливих роботах має дозволятися:
- •3) Законодавство кожної країни або уповноважений відповідний орган влади мають визначати час від часу за консультацією з відповідними організаціями роботодавців і працівників:
- •1.3. Міжнародне право про повідомлення про професійні захворювання.
- •2) Повідомлення проводиться з метою:
- •§ 15. Законодавство країни має:
- •§ 18. 1) На робочих місцях мають передбачатися засоби першої допомоги при нещасних випадках, професійних захворюваннях, отруєннях або нездужаннях.
- •Загальні положення
- •2. Міжнародні організації з питань охорони праці.
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Категорії робіт за величиною енерговитрат організму
- •Заходи щодо зменшення втомленості
- •Англійська шкала стресу професій:
- •Негативний вплив стресу:
- •Ознаки стресу:
- •Санітарна класифікація підприємств.
- •Вибір площадки під промислове підприємство і розміщення виробничих будівель на її території.
- •Вимоги безпеки до влаштування будівель та приміщень.
- •5. Санітарні вимоги до виробничих і допоміжних приміщень.
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 8 основні причини виробничого травматизма і професійних захворювань в українві
- •1. Динаміка виробничого травматизму та професійних захворювань.
- •Кількість травмованих на виробництві на 1000 працюючих по галузям господарства за 2005 – 2006 роки
- •2. Основні причини виробничого травматизму та професійних захворювань.
- •3. Психофізіологічні причини виробничого травматизму та професійних захворювань.
- •Тип нервової системи людини (характер, темперамент).
- •2. Стан здоров’я (хвороба, втома).
- •3. Незадовільний психологічний клімат у колективі (психічні травми, конфлікти).
- •Наслідки травматизму і професійних захворювань
- •4. Заходи попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійних захворювань.
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 9 Методи аналізу, прогнозування, профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань
- •1. Монографічний метод:
- •2. Статистичний метод
- •4. Топографічний метод
- •5. Економічний метод
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція №10. Стандартизація в охороні праці як невід’ємна складова профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань.
- •1. Стандартизація охорони праці
- •Стандартизація управління якістю.
- •3.Стандартизація управління якістю.
- •4.Сертифікація як процедура підтвердження відповідності.
- •Література:
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 11 Аудит охорони праці підприємства за національними та міжнародними стандартами
- •1. Нормативно-правові основи працеохоронного аудиту.
- •2. Об’єкт працеохоронного аудиту.
- •Система управління охороною праці підприємства
- •4. Аудит суоп на відповідність міжнародним стандартам.
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 12 Економічне значення поліпшення умов та охорони праці в ринковій системі господарювання
- •1. Економічні і людські втрати у зв’язку з незадовільними умовами праці.
- •2. Необхідність модернізації застарілої моделі соціального страхування у зв’язку з переходом на новий етап розвитку економіки.
- •3. Зв’язок змін структури зайнятості з показниками виробничого травматизму і професійної захворюваності.
- •4. Проблема системи управління охороною праці.
- •5. Проблеми системи соціального страхування.
- •6. Методика оцінки економічної ефективності заходів удосконалення умов та охорони праці.
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Сфера застосування та загальні положення Гігієничної класифікації парці.
- •1.1. Сфера застосування та загальні положення.
- •1.2. Терміни та визначення, що застосовуються в Гігієнічній класифікації.
- •3. Гігієнічні критерії та класифікація умов праці.
- •4. Токсикологічна оцінка матеріалів
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 14 Загальні вимоги безпеки виробничих процесів та устаткування
- •Безпека виробничих процесів і устаткування.
- •2. Організаційні заходи щодо забезпечення безпечних умов праці
- •3. Порядок оформлення робіт з підвищеною небезпекою
- •4. Організація проведення робіт з підвищеною небезпекою
- •Навчання з охорони праці працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 15 робОтИ з підвищеною небезпекою
- •Визначення робіт з підвищеною небезпекою та загальні вимоги до їх організації.
- •Загальні вимоги безпеки перед початком робіт з підвищеною небезпекою.
- •Загальні вимоги безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.
- •Загальні вимоги безпеки при аварійних ситуаціях.
- •Загальні вимоги безпеки після закінчення робіт з підвищеною небезпекою.
- •Навчання з охорони праці працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 16 Атестація робочих місць основа профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань
- •1. Мета проведення атестації робочих місць.
- •2. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці.
- •3. Методика проведення атестації робочих місць за умовами праці.
- •3.1. Організація роботи по атестації робочих місць за умовами праці.
- •3.2. Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу
- •3.3. Гігієнічна оцінка умов праці.
- •3.4. Оцінка технічного та організаційного рівня робочого місця
- •Проводимо атестацію самостийно або навчаємося на своїх помилках
- •Проводимо атестацію силами стронньої організації
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 17 Моніторинг умов праці як важлива складова профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань
- •Мета, задачі та принципи моніторингу умов охорони праці.
- •Об’єкти і напрями моніторингу умов охорони праці.
- •Індикатори системи моніторингу умов охорони праці.
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Професійний ризик, основні поняття та визначення.
- •Алгоритм виявлення, оцінки виникнення небезпечних ситуацій на виробництві.
- •Умовна імовірність виникнення небезпечної події в числовому відтворенні
- •Важкість та можливі наслідки небезпечної події в числовому відтворенні
- •План заходів за результатами визначення ступеню базового ризику
- •Актуальність проблеми оцінки виробничих ризиків.
- •Кількісні методи оцінки професійних ризиків.
- •Приклад матриці ризиків на основі „імовірність – шкода”
- •Приклад опису вербальних функцій
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 19 Технічні засоби запобігання виробничому травматизму
- •Загальні вимоги безпеки для виробничого обладнання.
- •Захисні огородження.
- •Запобіжні та блокувальні пристрої.
- •Гальмівні пристрої.
- •5. Засоби індивідуального захисту.
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 20 Сигнальні кольори, сигналізація, знаки безпеки та їх застосування на виробництві
- •Загальні положення гост 12.4.026-76*.
- •Сигнальні кольори. Призначення і застосування.
- •Знаки для маркування небезпечних вантажів у відповідності з гост 19433-88
- •Знаки безпеки у відповідності з гост р 12.4.026-2001 забороняючи
- •Знаки для маркування у відповідності з гост 14192-96
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Лекція № 21 Невиробничий травматизм та заходи його попередження
- •1. Проблеми аналізу невиробничого травматизму.
- •2. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.
- •Література
- •Питання для самоконтролю засвоєння теми
- •Закон україни Про охорону праці
- •Розділ I загальні положення Стаття 1. Визначення понять і термінів
- •Стаття 2. Сфера дії Закону
- •Стаття 3. Законодавство про охорону праці
- •Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці
- •Розділ II гарантії прав на охорону праці Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору
- •Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи
- •Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами
- •Стаття 9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті
- •Стаття 10. Охорона праці жінок
- •Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх
- •Стаття 12. Охорона праці інвалідів
- •Розділ III організація охорони праці Стаття 13. Управління охороною праці та обов’язки роботодавця
- •Стаття 14. Обов’язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці
- •Стаття 15. Служба охорони праці на підприємстві
- •Стаття 16. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •Стаття 17. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій
- •Стаття 18. Навчання з питань охорони праці
- •Стаття 19. Фінансування охорони праці
- •Стаття 20. Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді
- •Стаття 21. Додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об’єктів і засобів виробництва
- •Стаття 22. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
- •Стаття 23. Інформація та звітність про стан охорони праці
- •Стаття 24. Добровільні об’єднання громадян, працівників і спеціалістів з охорони праці
- •Розділ IV стимулювання охорони праці Стаття 25. Економічне стимулювання охорони праці
- •Стаття 26. Відшкодування юридичним, фізичним особам і державі збитків, завданих порушенням вимог з охорони праці
- •Розділ V нормативно-правові акти з охорони праці Стаття 27. Документи, що належать до нормативно-правових актів з охорони праці
- •Стаття 28. Опрацювання, прийняття та скасування нормативно-правових актів з охорони праці
- •Стаття 29. Тимчасове припинення чинності нормативно-правових актів з охорони праці
- •Стаття 30. Поширення дії нормативно-правових актів з охорони праці на сферу трудового і професійного навчання
- •Розділ VI державне управління охороною праці Стаття 31. Органи державного управління охороною праці
- •Стаття 32. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці
- •Стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці
- •Стаття 34. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій в галузі охорони праці
- •Стаття 35. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці
- •Стаття 39. Права і відповідальність посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці
- •Стаття 40. Соціальний захист посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці
- •Стаття 41. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •Стаття 42. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці
- •Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці
- •Розділ IX прикінцеві положення
- •Порядок
- •Закон україни Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
- •Розділ I загальні положення Стаття 1. Завдання страхування від нещасного випадку
- •Стаття 2. Сфера дії Закону
- •Стаття 3. Гарантії забезпечення прав застрахованим у страхуванні від нещасного випадку
- •Стаття 4. Законодавство про страхування від нещасного випадку
- •Стаття 5. Основні принципи страхування від нещасного випадку
- •Стаття 6. Суб’єкти та об’єкти страхування від нещасного випадку
- •Стаття 7. Роботодавець
- •Стаття 8. Особи, які підлягають обов’язковому страхуванню від нещасного випадку
- •Стаття 9. Страхування зародка та новонародженого
- •Стаття 11. Добровільне страхування від нещасного випадку
- •Стаття 12. Свідоцтво про страхування від нещасного випадку
- •Стаття 13. Страховий ризик і страховий випадок
- •Стаття 14. Нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання
- •Розділ II управління страхуванням від нещасного випадку Стаття 15. Фонд соціального страхування від нещасних випадків
- •Стаття 16. Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків
- •Стаття 17. Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •Стаття 18. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •Стаття 19. Матеріально-технічне забезпечення Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •Стаття 20. Майно Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •Розділ III обов’язки фонду соціального страхування від нещасних випадків Стаття 21. Соціальні послуги та виплати, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків
- •Стаття 22. Профілактика нещасних випадків
- •Стаття 23. Страхові експерти з охорони праці
- •Стаття 24. Обов’язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків, пов’язані з координацією страхової діяльності
- •Стаття 25. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів
- •Розділ IV нагляд у сфері страхування від нещасного випадку Стаття 26. Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •Стаття 27. Державний нагляд у сфері страхування від нещасного випадку
- •Розділ V відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров’я Стаття 28. Страхові виплати
- •Стаття 29. Перерахування розміру страхових виплат
- •Стаття 30. Визначення ступеня втрати працездатності потерпілим
- •Стаття 31. Тимчасове переведення потерпілого на легшу роботу
- •Стаття 32. Страхові виплати потерпілому під час його професійної реабілітації
- •Стаття 33. Право на страхові виплати у разі смерті потерпілого
- •Стаття 34. Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди
- •Розділ VI порядок розгляду справ про страхові виплати Стаття 35. Документи для розгляду справ про страхові виплати
- •Стаття 36. Розгляд справ про страхові виплати
- •Стаття 37. Відмова у страхових виплатах і наданні соціальних послуг
- •Стаття 38. Припинення страхових виплат і надання соціальних послуг
- •Стаття 39. Оподаткування страхових виплат
- •Розділ VII порядок і строки проведення страхових виплат Стаття 40. Строки проведення страхових виплат
- •Стаття 41. Страхові виплати у разі перебування особи, яка їх одержує, в особливих умовах
- •Стаття 42. Зберігання справ про страхові виплати
- •Розділ VIII права та обов’язки застрахованого та роботодавця як страхувальника Стаття 43. Права застрахованого
- •Стаття 44. Обов’язки застрахованого
- •Стаття 45. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника
- •Розділ IX фінансування страхування від нещасного випадку Стаття 46. Система фінансування та джерела коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •Стаття 46-1. Здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за кошти соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
- •Стаття 47. Страхові тарифи, розміри та порядок здійснення страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •Стаття 48. Бухгалтерський облік та звітність Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •Стаття 49. Взаємовідносини органів соціального страхування від нещасних випадків та платників страхових зборів з банківськими установами
- •Стаття 51. Відповідальність осіб, які надають соціальні послуги
- •Стаття 52. Відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов’язків
- •Стаття 53. Відповідальність застрахованої особи за невиконання умов страхування
- •Стаття 54. Інформація про страхування від нещасного випадку
- •Стаття 55. Вирішення спорів
- •Розділ XI прикінцеві положення
- •Закон україни
- •Стаття 1. Визначення термінів
- •Стаття 2. Законодавство у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки
- •Стаття 3. Державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки
- •Стаття 4. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки
- •Стаття 5. Повноваження спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки
- •Стаття 8. Обов’язки суб’єктів господарської діяльності
- •Стаття 9. Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки
- •Стаття 10. Декларація безпеки
- •Стаття 11. Плани локалізації і ліквідації аварій на об’єктах підвищеної небезпеки
- •Стаття 12. Порядок будівництва і/або реконструкції об’єктів підвищеної небезпеки
- •Стаття 13. Порядок надання дозволу на експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки
- •Стаття 14. Розслідування аварій на об’єктах підвищеної небезпеки
- •Стаття 15. Надання інформації та право на одержання інформації про об’єкти підвищеної небезпеки
- •Стаття 16. Відшкодування шкоди, заподіяної аварією на об’єкті підвищеної небезпеки
- •Стаття 17. Відповідальність за порушення вимог цього Закону
- •Стаття 18. Міжнародне співробітництво
- •Стаття 19. Прикінцеві положення
- •ПоложеннЯ про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів
- •Повідомлення
- •5. Висновок за результатами проведеної ідентифікації:
- •6. Особи, відповідальні за результати проведеної ідентифікації
- •Повідомлення про зміни у паспорті потенційно небезпечного об’єкта
- •Содержание
- •1 Область применения
- •2 Ссылочные публикации
- •3 Термины и определения
- •4 Элементы системы менеджмента в области охраны труда и предупреждения профессиональных заболеваний (oh&s)
- •4.1 Общие требования
- •4.2 Политика в области ohs&s
- •4.3 Планирование
- •4.3.1 Планирование с учетом идентификации опасности, оценки рисков и управления рисками
- •4.3.2 Законные и другие требования
- •4.3.3 Цели
- •4.3.4 Программа(ы) менеджмента в области ohs&s
- •4.4 Внедрение и функционирование
- •4.4.1 Структура и ответственность
- •4.4.2 Обучение, осведомленность и компетентность
- •4.4.3 Консультирование и обмен информацией
- •4.4.4 Документация
- •4.4.5 Управление документацией и данными
- •4.4.6 Оперативное управление
- •4.4.7 Готовность к чрезвычайным ситуациям и принятию необходимых мер
- •4.5 Проведение проверок и корректирующее действие
- •4.5.1 Измерение и мониторинг эффективности
- •4.5.2 Несчастные случаи, происшествия, несоответствия, корректирующие и предупреждающие действия
- •4.5.3 Зарегистрированные данные и управление ими
- •4.5.4 Аудит
- •4.6 Анализ со стороны руководства
- •Стаття 2. Форми аудиту з промислової безпеки і охорони праці
- •Стаття 3. Суб'єкти аудиту з промислової безпеки і охорони праці
- •Стаття 4. Об'єкти аудиту з промислової безпеки і охорони праці
- •Стаття 9. Мета та основні завдання аудиту з промислової безпеки і охорони праці
- •Стаття 10. Правове регулювання аудиту з промислової безпеки і охорони праці
- •Стаття 11. Основні принципи аудиту з промислової безпеки і охорони праці
- •Стаття 12. Вимоги до аудиторської організації
- •Стаття 13. Права та обов'язки замовника аудиту з промислової безпеки і охорони праці
- •Стаття 14. Права та обов'язки аудиторської організації
- •Стаття 17. Оформлення результатів аудиту з промислової безпеки і охорони праці
- •Стаття 18. Ведення Реєстру аудиторських організацій
- •Стаття 19. Відповідальність за порушення законодавства про аудит з промислової безпеки і охорони праці
- •Розділ III. Міжнародне співробітництво в галузі аудиту з промислової безпеки і охорони праці Стаття 20. Міжнародне співробітництво в галузі аудиту з промислової безпеки і охорони праці
- •Розділ IV. Прикінцеві положення
- •Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •1. Сфера застосування та загальні положення.
- •2. Нормативні посилання.
- •3. Терміни та визначення, що застосовуються в Гігієнічній класифікації.
- •4. Гігієнічні критерії та класифікація умов праці.
- •Класи умов праці залежно від вмісту в повітрі робочої зони шкідливих речовин хімічного походження (перевищення гдк, разів)
- •Перелік речовин з гостроспрямованим механізмом дії, зазначення їх гдк р.З., класи небезпеки (чинний в Україні)
- •Перелік речовин, для яких має бути виключено інгаляційне надходження та попадання на шкіру а. Протипухлинні лікарські засоби, гормони-естрогени
- •Класи умов праці залежно від рівня шуму, вібрації, інфразвуку та ультразвуку на робочому місці
- •Класи умов праці за показником тнс-індексу * для виробничих приміщень незалежно від періоду року та відкритих територій у теплу пору року
- •Класи умов праці за окремими показниками мікроклімату для виробничих приміщень в холодну пору року
- •Класи умов праці за показниками мікроклімату для відкритих територій в холодну пору року (зима) та в холодних приміщеннях *
- •Класи умов праці при дії неіонізуючих електромагнітних випромінювань (перевищення гдр, разів)
- •Класи умов праці при дії неіонізуючих електромагнітних випромінювань оптичного діапазону (лазерне та ультрафіолетове)
- •Класи умов праці залежно від параметрів світлового середовища виробничих приміщень
- •Класи умов праці за показниками важкості трудового процесу
- •Класи умов праці за показниками напруженості трудового процесу
- •Оцінка умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності
- •4.12. Загальна гігієнічна оцінка умов праці.
- •5. Загальні методичні підходи до вимірів та оцінки факторів виробничого середовища та трудового процесу.
- •6. Нормативні посилання
- •Перелік робіт з підвищеною небезпекою
- •Форма наряд-допуску Лицевий бік
- •Зворотний бік наряду
- •Форма журналу форма журналу обліку і реєстрації робіт за нарядами та розпорядженями
- •Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці
- •1. Загальні положення
- •Розслідування нещасних випадків
- •Облік і аналіз нещасних випадків
2. Міжнародні організації з питань охорони праці.
Одним із міжнародних прав людини є право на працю і не просто на працю, а на безпечну працю.
На перше місце завжди ставиться право на життя як найважливіше право, без забезпечення якого стає безглуздою постановка питання про дотримання решти прав і свобод. Проте дотримання лише одного права на життя є недостатнім для повноцінного існування та розвитку особистості в суспільстві. Для цього потрібні повага та забезпечення інших прав і свобод. Міжнародні контрольні механізми й процедури в галузі прав людини не завжди можуть упоратися із завданнями, що стоять перед ними. Вони іноді дублюють одне одного, вимагають надлишкових фінансових витрат, приймають необ’єктивні рішення. Але їх створення і збільшення кількості – відображення об’єктивної тенденції міжнародного життя. Тому на перший план висувається необхідність їх раціоналізації й удосконалення.
Система міжнародних органів, що опікуються правами людини.
Ряд всесвітніх і регіональних міжнародних організацій займаються різними аспектами міждержавного співробітництва в галузі прав людини. Серед всесвітніх можна назвати ООН, ЮНЕСКО, МОП.
До компетенції ООН, згідно з її статутом, входить всебічний розгляд проблем у галузі прав людини. Генеральна Асамблея ООН приймає з цих питань резолюції (серед них особливо важливе значення мають декларації) і договори. Звичайно питання, які стосуються прав людини, включаються в її порядок денний за рекомендацією Економічної і Соціальної ради (ЕКОСОС) або за пропозицією держав-членів. Більшість таких питань Генеральна Асамблея передає на розгляд у свій Третій комітет (із соціальних, гуманітарних і культурних питань), який готує щодо них проекти резолюцій, що приймаються Генеральною Асамблеєю у кінці її сесії. Вона створює
також додаткові органи з тих чи інших проблем у галузі прав людини (наприклад, Спеціальний комітет з деколонізації, Спеціальний комітет проти апартеїду, Комітет зі здійснення невід’ємних прав палестинського народу та ін.).
Економічна і Соціальна Рада ООН приймає з питань прав людини резолюції або проекти резолюцій (у тому числі декларацій) і договорів, які передає для ухвалення до створених при ЕКОСОС Комісії з прав людини й Комісії зі становища жінок.
Комісія з прав людини складається з 53 держав-членів, які вибираються ЕКОСОС. Комісія приймає резолюції і проекти резолюцій або спеціальних доповідей для розгляду окремих проблем (наприклад, щодо смертної кари, релігійної терпимості тощо) і вивчення ситуацій у конкретних країнах (наприклад, в Афганістані, Ірані), створює робочі групи (щодо права на розвиток, з вивчення випадків постійного грубого порушення прав людини та ін.). Із суверенітету держави витікає, що вся сфера її взаємовідношень із власним населенням – питання, в принципі, внутрішнє, яке регулюється на національному рівні.
На цьому ґрунтуються закладені в практиці Організації Об’єднаних Націй положення про те, що під порушенням принципу захисту прав людини треба розуміти насамперед загальну політичну і правову ситуацію у державі, яка свідчить про те, що ця держава ігнорує свої зобов’язання поважати права людини, масово і грубо порушуючи основні права людини внаслідок, наприклад, апартеїду, расизму, колоніалізму, іноземної окупації тощо. Багато років вважалося, що окремі порушення прав конкретних осіб (індивідуальні випадки) звичайно належать до внутрішньої компетенції держави і не можуть бути через це предметом розгляду в ООН чи інших міжнародних організаціях. Самі по собі вони можуть і не бути ознакою того, що в державі склалися обставини, які дають змогу говорити про порушення цією державою своїх зобов’язань відповідно до Статуту ООН.
За останні роки погляди на цю проблему змінилися.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). Створена у 1946 році на Міжнародній конференції з охорони здоров’я в Нью-Йорку. Статут набув чинності 7 квітня 1948 року (цей день відзначають як Всесвітній день здоров’я). Штаб-квартира розміщена у Женеві (Швейцарія). У ВООЗ входять 190 держав-членів.
Метою ВООЗ є «досягнення всіма народами вищого рівня здоров’я». Основні напрямки її діяльності: боротьба з інфекційними хворобами; розробка карантинних і санітарних правил; вирішення проблем соціального характеру. ВООЗ надає допомогу в налагоджуванні системи охорони здоров’я та підготовки кадрів, у боротьбі з хворобами. У 1977 році ВООЗ поставила завдання досягнення до 2000 року всіма жителями Землі такого рівня здоров’я, який створив би їм можливість вести продуктивний у соціальному й економічному плані спосіб життя. Для реалізації цього завдання розроблено глобальну стратегію, яка потребує об’єднаних зусиль влади й народів.
Вищим органом ВООЗ, що визначає її політику, є Всесвітня асамблея охорони здоров’я, до якої входять представники усіх країн – членів організації. Вона скликається щороку. Асамблея визначає основ ні напрямки роботи ВООЗ, розробляє програми в галузі охорони здоров’я, розглядає звіти Виконавчої ради і генерального директора, обговорює і затверджує бюджет ВООЗ. Всесвітня асамблея може укладати угоди в межах компетенції ВООЗ.
Виконавча рада ВООЗ, яка складається з представників 31 держави, що вибираються Асамблеєю на 3 роки, збирається не рідше двох разів на рік. Виконавча рада виконує рішення Асамблеї, визначає порядок денний засідань Асамблеї, створює комітети, вживає заходи надзвичайного характеру. Адміністративним органом Виконавчої ради є Секретаріат на чолі з генеральним директором. Секретаріат підпорядковується Виконавчій раді. У межах ВООЗ діють шість регіональних організацій: країн Європи, Східного Середземномор’я, Африки, Америки, Східної Азії, західної частини Тихого океану.
Представники ВООЗ є в кожній країні – члені ВООЗ, які на місцях відповідають за діяльність ВООЗ у країнах перебування, консультують уряди щодо розробки й реалізації національних програм охорони здоров’я.
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ). Ця міжурядова організація в галузі використання атомної енергії була створена за рішенням ООН на міжнародній конференції у Нью-Йорку. Статут Агентства прийнятий 26 жовтня 1956 року і набув чинності 29 червня 1957 року. Штаб-квартира розташована у Відні (Австрія). В організацію входять понад 120 держав. МАГАТЕ, хоча і належить до спеціальних організацій, не має статуту спеціалізованого органу ООН. Його зв’язок з ООН регулюється угодою, укладеною з Генеральною Асамблеєю ООН 14 листопада 1957 року. Згідно з цією угодою, а також зі Статутом МАГАТЕ має подавати щорічні доповіді про свою діяльність Генеральній Асамблеї та за необхідності Раді безпеки й ЕКОСОС, якщо у зв’язку з діяльністю Агентства виникають питання, які входять до їхньої компетенції. Агентство ставить за мету сприяти розвитку міжнародного співробітництва в галузі світового використання атомної енергії і забезпечувати, аби запропонована МАГАТЕ допомога не використовувалася у військових цілях.
Вищий орган МАГАТЕ – Генеральна конференція, що склада ється з представників усіх держав-членів, які збираються щорічно на чергові сесії. Передбачені також спеціальні сесії. Генеральна конференція здійснює загальне керівництво політикою й программами МАГАТЕ. Рада правління займається оперативним керівництвом усією діяльністю МАГАТЕ. До її складу входять 35 держав, із яких 22 вибираються Генеральною конференцією від семи регіонів світу (Західної Європи, Східної Європи, Латинської Америки, Африки, Середнього Сходу і Південної Азії, Південно-Східної Азії та району Тихого океану, Далекого Сходу), а 13 обираються Радою з найбільш розвинутих країн у галузі технології атомної енергії, включаючи виробництво сировинних матеріалів. Рада засідає в установлені нею строки. МАГАТЕ має два постійних комітети: з адміністративних і бюджетних питань і з технічної допомоги. Крім того, МАГАТЕ може створювати комітети для вирішення конкретних питань.
Секретаріат МАГАТЕ здійснює адміністративно-технічне керівництво організацією. Він очолюється генеральним директором, який призначається на чотири роки Радою правління та затверджується Генеральною конференцією.
До МАГАТЕ входить також Науково-консультативний комітет, що складається з 15 авторитетних учених у галузі атомної енергії. Комітет розробляє рекомендації для генерального директора з науково-технічних програм діяльності Агентства.
Основні напрямки діяльності МАГАТЕ: організація й координація досліджень і розробок у галузі ядерної енергетики, радіаційної безпеки; надання технічної допомоги державам – членам Агентства в галузі світового використання ядерної енергетики; здійснення контролю (гарантій) за світовим використанням атомної енергії; розробка регламентацій на діяльність з питань, пов’язаних з атомною небезпекою.
Міжнародна організація праці (МОП). Міжнародна організація праці – одна з найдавніших міжурядових організацій – була створена у 1919 році і розвивалася спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 року – як перша спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй. Штаб-квартира МОП – Міжнародне бюро праці (МБП) – розташована в Женеві (Швейцарія). За станом на 1 липня 1997 року членами МОП є 174 держави.
Генеральний директор МОП – Мішель Хансен (Бельгія). Україна є членом МОП з 1954 року.
Головною метою МОП згідно з її Статутом є сприяння встановленню загального і міцного миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці й життя працівників усіх країн.
Виняткова особливість МОП – це її тристороння структура: в діяльності Організації на рівних засадах беруть участь представники урядів, організацій працівників і роботодавців усіх країн – членів МОП.
До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розробки та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці й життя працівників; розробка та реалізація міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та ін.); надання допомоги державам – членам МОП у вдосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшенні умови праці тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідних робіт та видавничої діяльності. Україна ратифікувала понад 50 конвенцій МОП, серед
яких – найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. У МОП діє система контролю за застосуванням у країнах – членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава – член Організації зобов’язана подавати звіти про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформацію про стан законодавства й практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях.
Вищим органом МОП є Генеральна конференція – Міжнародна конференція праці; виконавчий орган – Адміністративна рада.
Україна активно використовує експертизу МОП у галузі вдосконалення трудового законодавства та опрацювання нових законодавчих актів.
Поліпшення безпеки та гігієни праці є важливим статутним завданням МОП. Діяльність МОП з підготовки міжнародних трудових норм набула великого розмаху. МОП ухвалила понад 60 нормативних актів з проблем охорони праці, багато інших актів спрямовано на вирішення суміжних питань – інспекції праці, охорони материнства, нічної праці, соціального страхування тощо.
МОП враховує у своїй діяльності соціальні наслідки науково-технічної революції, яка внесла глибокі зміни в технічну базу виробництва та у виробниче середовище, по-новому поставила чимало проблем охорони праці.
За останні роки МОП ухвалила ряд значних міжнародно-правових документів, спрямованих на захист працівників від професійних ризиків (у публікаціях МОП цей термін визначається як «джерело небезпеки для життя й здоров’я працівників, із яким він стикається у виробничому середовищі під час виконання своїх виробничих функцій»).
У 1964 році МОП ухвалила Конвенцію 121 та Рекомендацію 121 про допомогу у випадках виробничого травматизму, які замінили собою застарілі конвенції 1921, 1925 і 1934 років (12, 17, 18, 42).
У 1967 році було закінчено перегляд шести конвенцій 1933 року про пенсії по старості, інвалідності і в разі смерті годувальника, у промисловості та сільському господарстві (35–45) і замість них ухвалено нову єдину Конвенцію 128 про допомогу по інвалідності, старості й у випадку втрати годувальника, а також відповідну Рекомендацію 131.
У 1981 році 67-ма сесія Міжнародної конференції праці ухвалила Конвенцію 155, доповнену Рекомендацією щодо професійної безпеки, здоров’я та виробничого середовища. Автори цього акта прагнули охопити питання про запобігання виробничим небезпекам у всій його повноті. У документах закладено міжнародно-правову основу національної політики щодо створення (з використанням консультацій із зацікавленими організаціями роботодавців і працівників) всебічної та послідовної системи профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Конвенція передбачає розробку кожною державою національної політики в галузі техніки безпеки та гігієни праці із зазначенням відповідних функцій та відповідальності державних органів, роботодавців і працівників. Рекомендація охоплює технічні аспекти такої політики.
МОП надає великого значення обмінові науково-технічною інформацією між країнами – членами Організації. Такий обмін здійснюється, зокрема, в межах існуючого з 1959 року Міжнародного інформаційного центру з техніки безпеки та гігієни праці (МІЦ), який узагальнює та систематизує результати національних наукових досліджень у зазначених галузях, що подаються інформаційними центрами країн.