1) Паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку.

Паритетність в управлінні страхуванням від нещасного випадку забезпечується узгодженням рішень, що приймаються, шляхом тристоронніх консультацій сторін з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власників та працівників підприємств, установ і організацій при підготовці та прийнятті проектів нормативно-правових актів в галузі загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, підготовці пропозицій з питань удосконалення законодавства з цього питання з урахуванням норм міжнародного права.

2) Своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком.

• До введення в дію цього Закону в системі відшкодування шкоди потерпілим на виробництві діяла ідеологія компенсації втраченого заробітку, а не компенсації втраченого здоров’я. При незначних розбіжностях в рівнях заробітної плати, що існували у відповідних галузях економіки, розміри фактичних виплат у своїй більшості були незначними, бо навіть при встановленні значного відсотку стійкої втрату професійної працездатності, потерпілий при працевлаштуванні на іншу роботу не мав суттєвих розбіжностей у рівні заробітної плати.

• Стаття 5 передбачає, що об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

3) Обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) .

Захищена категорія працівників які працюють на умовах трудового договору (контракту) від можливої втрати доходу при виникненні нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

В той же час незахищеними залишилися особи, які працюють за цивільно-правовими договорами (наприклад за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові).

4) Надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав.

Якщо страховиком прийнято рішення з порушенням страхового законодавства або страхувальник не виконує вимог цього законодавства, орган державного нагляду вказує на допущені порушення і встановлює термін для їх усунення.

5) Обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.

Зобов’язавши роботодавців сплачувати страхові внески на цей вид страхування, держава забезпечила можливість Фонду соціального страхування від нещасних випадків реалізувати свої соціально-економічні обов’язки перед потерпілими на виробництві.

6) Формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі.

Принцип формування страхових коштів на солідарній основі реалізується під час розрахунку розмірів страхових внесків на цей вид страхування. Це дає можливість небезпечним енергоформуючим, ряду малорентабельних видів економічної діяльності та іншим сплачувати страхові внески нижчі, ніж це випливає із рахунку їх реального професійного ризику.

Витрачання коштів на солідарній основі дає змогу своєчасно сплачувати потерпілим та їх сім’ям страхові виплати і надати їм необхідні соціальні послуги. Крім того, такий підхід захищає роботодавців, особливо небезпечних підприємств в разі крупних аварій зі значними людськими жертвами, та малих підприємства, від банкрутства, в разі необхідності сплачувати значні сум на відшкодування шкоди.