11. "Книга Страшного Суду".(гусар)

«Кни́га страшно́го су́ду» — зведення матеріалів першого у середньовічній Європі загального поземельного перепису, що був проведений в Англії у 1085—1086 рр. за наказом Вільгельма Завойовника. Матеріали перепису являють собою безпрецедентне джерело відомостей про соціальний, економічний та демографічний розвиток Англії XI століття. А саме, дані перепису дозволяють зробити висновок про чисельність населення Англії у зазначений період: близько 2,5 млн. чоловік. Назва книги посилається на біблійний Судний день, коли всім людям має бути пред'явлений повний список їхніх справ.

Ціллю проведення загального перепису, судячи з усього, було визначення економічних ресурсів Англії після нормандського завоювання 1066, що були підвладні королю. Хиткість династичних претензій Вільгельма І на англійський престол, збереження загрози іноземного вторгнення, а також бажання короля максимально зміцнити фінансове та воєнне забезпечення своєї влади лягли в основу прийняття рішення про проведення перепису. Під час перепису передбачалося провести оцінку господарських ресурсів кожного маєтку, по-перше, для приведення традиційних норм розподілу податків (данські гроші) у відповідність до реального рівня дохідності земельних володінь, по-друге, для врегулювання судових суперечок про права на землю, кількість яких різко зросла в результаті перерозподілу англосаксонських маєтків після нормандського завоювання, і, врешті-решт, для виявлення економічного потенціалу ленів баронів короля з метою визначення, яку максимальну кількість лицарів кожен лен міг надати королю. Мету проведення перепису лаконічно визначив автор Англосаксонської хроніки, за свідченням якого король хотів знати більше про свою нову країну: «як вона заселена і якими людьми» (англ. how it was peopled and with what sort of men).

Рішення про проведення перепису було прийнято на засіданні Великої королівської ради на Різдво 1085 р. Негайно до всіх англійських графств були надіслані представники короля, відповідальні за проведення перепису. У кожному графстві були проведені спеціальні зібрання, які представляли собою розширені засідання судових колегій графств. До їх складу входили: шериф, барони та їх лицарі, які мали земельні володіння у відповідних графствах, члени судових колегій кожної сотні, а також староста, священик та 6вілланів від кожного села. Ці збори мали клятвою підтверджувати ті відомості, які входили до сфери перепису, а також, можливо, вирішувати земельні суперечки, що виникали під час його проведення. Крім того, дані про земельні володіння у кожній сотні фіксувались комісіями, які формувались із землевласників даної сотні. Так, у Кембриджширі до складу комісії порівну входили англосакси і нормандці, що володіли там землями.

Існують дві версії того, як проходив перепис. За однією з них, королівські емісари відвідували кожну сотню, де вислуховували сотенні комісії. За іншою версією, перепис маєтків графства відбувався в рамках однієї сесії зборів графства, участь у якій приймали сотенні комісії. Друге припущення, висловлене ще у 1897 р. Ф. В. Мейтландом^[1], більшість сучасних дослідників вважають більш вірогідним.

Перепис був завершений до кінця 1086 р. і його результати у вигляді величезного масиву списків та звітів були надані королю. У подальшому вони зберігались у казначействоАнглійського королівства, що знаходилось у місті Вінчестер. Крім цього, вже до 1088 р. на основі цієї документації були складені два томи «Книги Страшного суду», до якої у компактній формі ввійшли найважливіші відомості, отримані у результаті перепису, відсортовані за графствами.

Об'єктом перепису був господарський стан земельних володінь манорів. У зв'язку з цим, питання, що з'ясовувались королівськими переписувальниками, концентрувались навколо різноманітних аспектів економічного потенціалу маєтку. Для кожного земельного володіння фіксувались такі дані:

• імена власників маєтку на дату проведення перепису і на 1066 р.;

• імена інших тримачів маєтку, якщо власник передавав його у умовне тримання;

• площа орної землі у гайдах^[2];

• кількість бригад орачів (що вимірялись в запряжках з 8 биків) на доменіальних землях власника і на землях селян;

• кількість селян різних категорій: вілланів, котаріїв, сервів, вільних та сокменів, що проживали на території маєтку^[3];

• розміри пасовиськ, луків та лісів, що відносились до маєтку;

• кількість млинів та місць для рибальства;

• грошова оцінка^[4] господарства маєтку на дату проведення перепису і на 1066 р.;

• розміри наділів вільних селян та сокменів у межах маєтку на дату проведення перепису і на 1066 р.;

• потенційна можливість збільшення продуктивності маєтку.

Очевидно, що також могла фіксуватись кількість голів худоби в маєтку і величина сільськогосподарських запасів, та ці відомості, в основному, у «Книгу Страшного суду» не увійшли. Всі відомості, що підлягали перепису, мали вказуватись на:

1. рік смерті Едуарда Сповідника (1066);

2. рік переходу маєтку до нового власника і

3. рік проведення перепису (1086).

Але фактично, цей принцип повністю не був витриманий і відомості про господарський стан маєтків на дату їх передання новим власникам з'являються у «Книзі Страшного суду» лише епізодично.

Перелік питань, винесених на перепис, демонструє устремління короля зафіксувати та оцінити можливі джерела доходів у казну. Так, замки та інші будівлі, не пов'язані безпосередньо з економічним життям, до перепису включені не були. Також «Книга Страшного суду» не містить даних про розмір феодальних зобов'язань тримачів маєтків перед королем.