22. Початок Реконкісти.(гнатюк оленка)

Реконкіста (від ісп. Reconquista — «відвоювання») — відвоювання або точніше завоювання християнськими феодалами (іспанськими, каталонськими, арагонськими, португальськими) території арабських еміратів Піренейського півострова, що були утворені часу ісламо-арабської експансії шляхом захоплення королівства вестготів.

Початком Реконкісти вважаються християнські заворушення проти влади мусульман в Астурії в 718 році, а кінцем — падіння останнього арабського емірату Гранада в 1492 р.

На початку VIII століття при халіфі Валіді I кордон Арабського халіфату впритул наблизилися до королівства вестготів. Знаменитий полководець того часу, «правитель» Африки Муса ібн-Нусайра, посиливши свою армію берберами, що прийняли іслам, в 707-709 роках завоював залишки Північної Африки,яка ще зберігала незалежність і вийшов до берегів Атлантичного океану.

Один з полководців Муси, Абу Зура Тариф, взявши чотири сотні воїнів і сотню коней, влітку 710 року переправився через Гібралтарську протоку на чотирьох кораблях, наданих Юліаном, спустошив околиці Алхесірасa і повернувся назад в Африку з багатою здобиччю.Щасливий результат першої експедиції запалив в мусульман бажання опанувати Іспанію. У наступному році Муса скористався тим, що Родеріх вів війну з баскським місті Памплона на півночі Іспанії, і в останні дні квітня 711 року послав до Іспанії іншого свого полководця Таріка ібн Зіяда із загоном в 7000 берберів (арабів у загоні було всього 300 чоловік).

Зі смертю Родеріха організований опір вестготів було зламано. Вестготи відступили до Мéріде, біля якої організували останній відчайдушний опір. Після перемоги Тарік мав повернутися додому, але його терзали два бажання: поширити свою релігію на країну невірних і захопити легендарні скарби царя Соломона, які нібито знаходяться в районі Толедо. До 714 році маври встановили контроль над більшою частиною півострова, за винятком лише вузької смужки на півночі, нинішньої провінції Астурія, де зміцнилися залишки вестготській знаті. Восени 714 року армія Муси ібн Носсейра пройшла по Астурії, зруйнувавши місто Лукус Астурум, (сьогодні Санта-Марія Луго, близько Ов'єдо).

У 711 – 714 рр. Піренейський півострів був завойований арабами (маврами). Тільки невелика гірська область Астурія на півночі країни зберегла незалежність. Вона заснована вест готською знаттю під курівництвом Пелайо. Цим було покладено початок об'єднанню антимусульманських сил. Зниження оподатковування і припинення міжусобиці перетворило мусульман у визволителів. Населення з радістю приймало арабів. Церква байдуже відносилася до завойовників, оскільки араби спочатку зберігали церковні привілеї. Крім арабів участь у завоюванні брали корінні жителі Північної Африки – бербери. Вестготське військо зазнало поразку. Однак, дальше просування на територію Франкського королівства було зупинено Карлом Мартеллом. Селянство, пригнічене повинностями і податками, знать, що вела боротьбу за владу, аріани та іудеї, невдоволені великим впливом католицької церкви, не чинили арабському завоюванню опору і навіть допомагали, як архієпископ Севілії. Економіка теж переживала піднесення. Із Сходу були принесені нові культури - рис, цукрова тростина, гранатове дерево, пальма, шовковиця. Прогрес був і в ремеслі – видобутку металів, кераміці, шкіряних виробах. У Толедо вже в Х ст. виробляли папір.На півдні були створені іригаційні системи. У центральних районах було поширене перегонне вівчарство.Значна частина завойовників жила в містах, що стали торгово-ремісничими центрами, особливо Кордова. Жвава торгівля йшла по Середземному морю. Істотні зміни стались і в культурному житті. На латинську мову з арабської були переведені праці арабських і грецьких вчених. Були збудовані палаци Алькасар і Альгамбра. З 755 р. мусульманська Іспанія (аль-Андалус) входила до складу Дамаського халіфату. Коли владу там захопили Аббасиди, представник скинутих Омейядів Абд ар-Рахман утвердився в аль-Андалусі і проголосив себе еміром. З 929 р. емір Абдарахман ІІІ став іменуватись халіфом. Х ст. було вершиною політичної могутності аль-Андалуса. Склад населення, однак, не став однорідним. Частина вестготського населення засвоїла мову і звичаї арабів (мосараби), частина – релігію (ренегадос). Поширення набула ідея відвоювання Піренейського півострова у арабів – реконкіста. Її джерелами були християнські держави на півночі – Астурія, Галісія, Басконія, Іспанська марка на сході. Серед народу ідея реконкісти була популярна. А серед арабської знаті відбувались незгоди. У 923 р. сформувалось графство Кастилія (країна замків) на північному заході. Воно і королівство Леон, що утворилось на місці Астурії, повели боротьбу з арабами, відвойовуючи у них території. Ці дві держави часом об‘єднувались для боротьби з маврами. У 1230 р. відбулось остаточне об‘єднання Леона і Катилії в одне королівство. У Басконії в ІХ ст. виникло графство Наварра, яке у Х ст. стало королівством. У 1035 р. Арагон, який був у складі королівства Наварра, теж став окремим королівством. У 1137 р. з Арагоном об‘єдналась Каталонія. У кінці ХІ ст. утворилось королівство Португалія, незалежне з 1139 р., хоч і визнавало себе васалом папи.

Отож, в Іспанії утворились християнські держави. На півночі – Астурія, в центрі – Кастилія, на заході – Португалія, на сході – Наварра, Арагон, Каталонія і Валенсія.