54. Розпад Арабського халіфату. Арабські набіги на територію Західної Європи.(тарас мартинюк)

55. Культура Арабського халіфату і її вплив на цивілізацію Західної Європи.(віктор гуменний)

Взаємини Заходу і Сходу попри численні стереотипи носили не лише конфліктний та непоєднюваний характер. Подолання європоцентризму у вивченні історії середньовіччя дозволяє нам по іншому глянути на те, яким був вплив Сходу на Європу. На відмінну від неї, традиційний Схід не пережив вагомих катаклізмів та занепаду культури який настав у варварських королівствах після падіння Риму. Епоха середньовіччя - це період абсолютного культурного, економічного та технологічного домінування Сходу над Західною Європою. Остання протягом цих півтори тисячі років залишалася далекою, бідною і напівдикою в культурному плані окраїною Євразійського материка. Схід у ті часи розвивався значно динамічніше, що якісно відрізняє цю епоху від часів давнини (періоду відносної культурно-цивілізаційної рівноваги античної Європи й стародавніх суспільств Сходу) і Нового часу (періоду культурно-цивілізаційної, насамперед економічної та технологічної, переваги Європи над Сходом). Європейці в цілому не хотіли визнавати своєї залежності від культури арабів які протягом століть володарювали в Іспанії та Сицилії. Найвагоміший вплив відчувався в області філософії та медицини, хоча інші сфери теж зазнавали вагомого впливу.

Чимало дослідників розглядали і розглядають вторгнення арабів як чергове «варварське нашестя». Погляд цей не зовсім вірний хоча б тому, що якщо на початку культура арабів і не стоятиме на більш високому рівні розвитку, проте завдяки створенню величної імперії яка охопить регіони від Афганістану до Атлантики, вона набуде надзвичайно високого рівня. Після завоювання Іраку, Сірії, Єгиту, найбільші культурні центри тогочасного світу опинилися під арабською владою. Багато освіченних людей в завойованих територіях прийняли іслам і це поклало початок величним інтелектуальним ініціативам. Неможливість перекладу Корану зумовила те, що більшість підкореного населення так чи інакше мусила вивчити хоча б основи арабської писемності. Це приводило до більш детальної розробки арабської лексики та граматики. Це мимоволі сприяло розвитку художнього слова та популярної літератури. Уже з поч. 9 ст. в ісламській традиції виникає щось подібне до вищої освіти (на далекому Сході, зокрема в Індії (університет в Наланді де навчалось більше 10 тис. студентів), подібне ми бачимо з 4-5 ст.!), а до кінця 11 (!) ст.. у більшості міст засновані заклади близькі до університетського типу (наприклад у Каїрі в університеті при мечеті аль-Азхар викладання триває вже тисячу років без зупину).

Мусульмани розробляли грецьку філософію, медицину, астрономію. Основні грецькі праці античних авторів на ці теми в Сірії були ще в 9ст. Грецька наука деякий час існувала довкола мусульманських медичних шкіл, і вже з 10ст. мусульманські автори стали самостійно писати праці на дані теми. Високий рівень арабської науки стійко утримувався принаймні до 17 ст. Вона не обмежувалась якимось одним регіоном і проникала всюди де були потужні позиції ісламу. Хоча Омейядська Іспанія не визнавала Абассідів, її культурні зв»язки зі Сходом не переривались.Можна було легко поїхати в Медіну, Дамаск, Багдад (у той час найбільше місто світу, взагалі аж до 16-17 століття з 30 міст планети населення яких буде перевищувати 100 тис. осіб, лише кілька припадатиме на Європу, першість безперечно буде за більш розвиненим Сходом).

Поява мусульман в Іспаніїяк і пізніша поява європейців в Леванті в добу Хрестовихпоходівсаме по собі мусилобпривести до культурного обміну, точніше до сприйняття європейцями багатьох рис мусульманської культури.На думку Вільяма Монтгомері Уотта, торгівля була основним чинником що сприяв поширенню багатьох рис мусульманської культури. Для мусульманської цивілізації торгівля займала невід»ємне місце, адже іслам в першу чергу був релігією торгівців. Мекка була містом торговців і міняйл, ба навіть у пізніші часи коли іслам проникне у Східну Африку чи Пв. Сх. Азію перхід у іслам буде стимулюватись діяльністю «ділових людей». Подорожжі для арабів не були чимось надзвичайнимчи важким, як це часто намагаються представити, весь мусульманський світ виступав своєрідною «зоною вільної торгівлі», що зумовлювало спільні риси матеріальної культури. (Поширення мандрівок та географічної думки було настільки великим що поряд зі спеціальними трактатами на географічну тематику з 9ст. у арабській літературній традиції навіть з»являється особливий жанр-«Книги мандрівок і країн», свого роду путівники та описи іноземних країв (там зокрема знаходяться й перші згадки про Русь)).

Саме тому коли Іспанія та Сіцілія потрапили у це середовище вони одразу включились у зовнішні обриси мусульманської цивілізації. З 8ст. торгівля з арабами почала збільшуватись, хоча контакти носили доволі обмежений характер.З др.. пол.. 10 ст. ми бачимо стрімке піднесення завдяки посередництву італійських міст.Амальфі і Венеція першими проклали морський шлях у Туніс, Єгипет, Сірію. Піза та Генуя згодом витісняють Амальфі. У перевезеннях товарів із Магрібу євреї займали вагоме місце поставках товарів, подекуди навіть більш вагоме ніж самі араби. Новий етап починається з 1000р., коли Фатіміди засновують свою державу зі столицею Каїрі. Ускладнення міжнародної ситуації привело до того що як торгівля довкола перської затоки так і караванні шляхи з Адалекої Азії починають проходити через Єгипет та контрольовані Фатімідами землі.. Характер торгівлі був доволі специфічним, європейці закупляли в основному готові товари споживчого характеру, натомість поставляли здебільшого сировинний товар. Особливо цінувався корабельний ліс і залізо, брак якого відчувався арабами в той час. Чому така увага до торгівлі? Вона по суті є тим механізмом який поширює матеральну культуру. Добре це можна побачити навіть у корабельній справі де досвід здобутий арабами в Індійському океані. Саме там вперше з»являється те що європейцями буде ззапозичене і отримає назву трикутного «латинського» парусу та «латинської» каравели, яку араби вперше використали у Середземномор»ї. У 15-16 ст. португальські та іспанські мореплавці з успіхом вдосконалять ці механізми що зробить можливими Великі географічні відкриття.

В 11-12ст.більшість європейських знань про географію світу були здобутті завдяки арабам. Вільям Мальсембрійський запише, що «весь світ крім Європи належить мусульманам». Завдяки контактам з арабами сицилійських королів Рожера ІІ та Вільгельма І європейці вперше отримали відносно точні відомості про Індію, Китай і Пвн. Африку. Арабський вчений із Кордови аль-Ідрісі який перебував на службі в сіцілійців створив повний опис світу відомого тоді мусульманам. Свою працю він доповнив 70 картами і вона дійшла до нас як «книга Рожера».

Вагомим був вплив в областіірригації та земле обробки.. Тенології апробовані на Близькому Сході араби з успіхом використали в Іспанії і тут почали вирощувати такі культури як рис, цукрова тростина, апельсини, лимони, та ін.. Оливки, інжир, кмин, коріандр, шовковиця та багато інших культур про вирощування яких традиційна західна Європа навіть і не мріяла.

Один із найбільших впливів араби мали у т.зв. «мистецтві красивого життя». Сучасна людина може лише приблизно уявити ту атмосферу яка панувала у палацах Алькасару та Альгамбри в Іспанії. Тож не дивно, що отримали розвиток ремесла які виробляли предмети розкоші. Тонкі тканини, як лляні так і шовкові. Заготівля хутра також матиме важливе значення. З 10 століття у Кордові виготовлятимуть кришталь за технологією привнесеною арабами. Чеканка з міді та бронзи у тій же Кордові досягне найвищого ступення розвитку, а за рівнем майстерності ювеліри цих країв почнуть конкурувати з візантійцями в обробці золота та срібла. Різьба по дереву, слоновій кістці, обробка шкіри-все це були ті ремесла які несли на собі відбиток високого художнього смаку який культивували араби. Мавританський стиль в архітектурі вражав сучасників, і до сьогоднішнього дня в іспанській мові більшість термінів які стосуються архітектури-арабського походження.

Схід мав потужний вплив на європейців навіть у питаннях музики та харчування. Вживання східних спецій які доходили здебільшого через арабів, та порядок подачі страв під час урочистих учт який і сьогодні присутній у європейській кухні належить саме арабській традиції яка з 9ст. поширилась на Іспанію (вагому роль тут відіграв музикант Зійраб який з822 по 857 перебував при дворі Кордови та приніс туди багато нововведень які він до того бачив перебуваючи в Багдаді при дворі Харуна-ар-Рашіда. Особливо популярні на сході пісні під акомпанемент лютні, пандори, флейти проникають у Європу завдяки арабській присутності на Піренеях. Численні арабські твори по теорії музики та виробництво інструментів у тогочасній Севільї показує нам високий рівень музичного мистецтва (сучасні назви інструментів таких як гітари, лютні, литавр походять з арабської мови). З 11ст. на Сицилії під впливом арабів починають використовувати парпір.

Важливим актом було те, що сусіди Кордовського емірату на півночі-іспанські християнські королівства не були в повній ізоляції і перейняли чимало з арабської культури. Яскравий приклад цього вислів єпископа Альвара за 854 р. який доволі часто цитують, і де він скаржиться що ніхто вже з молоді не хоче читати латинські книги чи Святе Письмо, всі хочуть бачити лише арабські казки, арабські тексти читають щоб вміти гарно висловлюватись та складати вірші. Коли під час реконкісти християни звільняли ті чи інші міста їх культура не переставала носити арабських рис, чому яскравий приклад те ж Толедо яке відвоювали у 1085.

На північ від Італії та Сицилії арабська культура повсюдно завойовувала собі місце. Разом з тим, європейці слабо усвідомлювали мусульманських характер новизни яку вони сприймають, приміром доходило до того, що на іконах при оздобленні одіянь святих використовували арабський орнамент. (Так, є приклади коли на іконі яка зображала воскресіння Лазаря, Ісус був у пов»язці з куфічними письменами, а на іншій під ногами діви Марії лежали коври арабського крою).

Здобутки у математиці, філософії, австрономіїта їх вплив на європейців також були вагомими. Так, цифри якими ми всі користуємось ми називаємо «арабськими» (самі вони швидче за все походять з Індії, хоча дискусії на цю тему ще тривають). З 11ст. в Кордові діяли цілий ряд відомих математиків та астрономів Ібн ас Сахм та Ібі ас Саффар та астролог Ібн Абу-р-Ріджал. Арабська медицина та філософія з 11 століття активно поширюється і в Іспанію. У філософії аль-Фарабі та Ібн Сіна по праву вважаються одними з найкращих філософів 10-11ст. твори яких мали вплив на європейську думку. Навіть чимало текстів античних авторів дійшло до нашого часу завдяки мусульманським копіям, натомість «культурна» Європа нищила свої зразки, часто оригінальні ще на початку середньовіччя. Спроби європейців ознайомитись з арабською наукою тривали з 9 ст. Герберт із Оряка (майбутній папа Сильвестр ІІ), провів три роки в Каталонії у 10 ст. де вивчав математику, астрономію та інші «заборонені» науки. Є легендарні відомості що його вчителем був «сарацин» у якого він викрав книги. У той же час починають з»являтись перші переклади з арабської. Масово ж переклади почнуть з»являтись з 12 століття.

Поширення Реконкісти, багато в чому сприяло перейняттю європейцями арабських культурних здобутків. Проте справжній бум впливу ісламу та Сходжу на Європу станеться лише завдяки хрестовим походам, і у 12-14 столітті Європа перейматиме в арабів одні з їх найкращих здобутків. Таким чином, вплив арабської культури на Європу був значно більший ніж можна було собі уявити, і це загалом пов»язано з загально східною культурною домінантою над Заходом в епоху середніх віків. Тим не менш європейці виявляться вправними учнями і будуть переймати в арабів все те найкраще що створить їх цивілізація.