23. Формування християнських держав Піренейського півострова.(рокса мриглод)

У 923 р. сформувалось графство Кастилія (країна замків) на північному заході. Воно і королівство Леон, що утворилось на місці Астурії, повели боротьбу з арабами, відвойовуючи у них території. Ці дві держави часом об‘єднувались для боротьби з маврами. У 1230 р. відбулось остаточне об‘днання Леона і Катилії в одне королівство.

У Басконії в ІХ ст. виникло графство Наварра, яке у Х ст. стало королівством.

У 1035 р. Арагон, який був у складі королівства Наварра, теж став окремим королівством. У 1137 р. з Арагоном об‘єдналась Каталонія. У кінці ХІ ст. утворилось королівство Португалія, незалежне з 1139 р., хоч і визнавало себе васалом папи.

Отож, в Іспанії утворились християнські держави. На півночі – Астурія, в центрі – Кастилія, на заході – Португалія, на сході – Наварра, Арагон, Каталонія і Валенсія.

1085 р. – перемога на р. Тахо, коли кастільці оволоділи Толедо (столицею). Мусульманські правителі звернулись до північноафриканських берберів-альморавидів. Наступ християн був зупинений.

У 1212 р. об‘єднані сили Кастилії, Арагона, Португалії і Наварри завдали арабам поразки біля Лас-Навас де-Толоса (Х ст.). Потім над арабами було здобуто ще ряд перемог. У результаті у маврів на кінець ХІІІ ст. залишився лише Гранадський емірат на півдні.

Основні вигоди від реконкісти одержала феодальна знать, вона створила великі володіння. Багато земель одержала католицька церква. Виникли такі духовно-рицарські ордени: Сант-Яго, Алькантара, Калатрава, теж великі землевласники.

Зміцніли позиції рицарства – воно відігравало основну роль у боротьбі проти мусульман. Ці події оспівані в героїчній поемі про Сіда – кастильського дворянина, організатора походів проти маврів. Селяни і городяни тут брали участь у реконкісті. В результаті міста домоглись певних вольностей, а селяни домоглись особистої свободи і общинного самоуправління. Міста одержали комунальні права.

Кожна з піренейських держав мала свої особливості.

Кастилія – відігравала основну роль у війнах з маврами (3/5 територій півострова). На відвойованих землях склались великі володіння церкви. Багато рицарів-ідальго, дуже войовничих. Селянство було в особистій і поземельній залежності. Серви куплялись і продавались із землею і без землі, не мали право вільно переходити і вступати у шлюб. У них була ненормована панщина і подушний податок. Переселятись в інше місце можна було лише відмовившись від наділу. У ХІІІ – ХІV ст. кріпосна залежність була майже ліквідована. Але збереглась судова влада феодалів.

На півдні Кастилії (т.з. Нова Кастилія) кріпосного права не було. Вільні общини-бегетрії мали право обирати собі сеньйорів і міняти їх. Але повинності селян були грошові і натуральні. Бегетрії домагались королівських грамот, що захищали їх від поборів.

У ході реконкісти Кастилія вкрилась фортецями. Багато з них стали містами. В них жили і мудіхари (маври), що користувались захистом короля. Великими ремісничими центрами були такі міста: Севілья, Сантьяго, Толедо, Сеговія, Медина дель Канто. В Севільї 2 рази на рік відбувались ярмарки. Кастильські міста мали самоуправління і різні привілеї, зафіксовані у міському праві. Міста мали своє ополчення з піхоти і кінноти. Проти маврів міста заключали угоди – ермандади. Вищий прошарок міщан – міські кабальєрос - рицарі.

Арагон. В ході реконкісти земельна власність в Арагоні і Каталонії була в руках знаті – світської і духовної. Найвище становище займали рикос омбрес (багаті люди). Королівська влада цілком від них залежала. Вони обирали “Великого суддю”. Нижче йшли кабальєрос, третя ступінь – інфасони.

Селяни в Арагоні знаходились в особистій і поземельній залежності. Але у ХІІІ ст. селяни одержали право викупити свою особисту свободу.

Приморські міста Каталонії мали розвинені ремесла і торгівлю. На першому місці була Барселона. Сюди приходоили кораблі з Візантії, Генуї, Франції, Єгипту. Раніше генуезців купці з Барселони проникли у Фландрію і заснували тут торгову біржу в Брюгге. У Барселоні були розроблені морські закони, що започаткували міжнародне морське право.

Валенсія, приєднана до Арагона у 1238 р., славилась культурою землеробства, ремеслами. У Валенсії вперше зародились векселі. У ХІV ст. Арагон підкорив Балеарські острови, Сардинію, Сицилію. У 1342 р. – заволодів Неаполітанським королівством. Йому належало і французьке місто Русильон.

Португалія. Назва від м. Портуш (Порту) – столиці графства. Крім короля великими власниками були гранди і прелати. Тут були рицарські ордени – Авісський, Калатрава. Вільні общини селян, як і в Кастилії, мали королівські грамоти, подібні до кастільських фуерос.

+24. Джерела до історії Франкської держави Каролінгів.(МАЙХЕР)

Джерела епохи каролінгів VII-IX

Характеристика Каролінгського Відродження : твори Павла Діакона , світські біографії , як історичні джерела( Ейнгард «Біографія Карла Великого, Теган « діяння імператора Людовіка»

Французька аналістика VII-IX : Малі Лоршські анали( опис подій що відбувались у Франкському королівстві, Королівські анали, Сен-Бертинські та Фульдські.

Джерла періоду розпаду імперії Карла Великого : Теган, Гінкмар та Нітгард

Поліптики ( опис маєтків) : Сен-Жерменський, Прюмський, Реймський.

Капітуляції, картулярії та формулярії ( збірники документів) : Буржські, Турські, Баварські, лоршські та Фульдські)

Джерела з соціально-економічної історії епохи Каролінгів : с/г трактати Прюмського та Страбона

Документи підтверджують , що в VII-IX у Франкській державі відбувся переворот в земельних відносинах, який призвів до остаточного домінування феодальної власності на землю. Замість вільної феодальної общини появився феодальний маєток.

1.Капітулярій про маєток ( поч.. IX) – це своєрідний указ або інструкція .Знайомить нас з детальною структурою великої каролінгської вотчини.

2.Із Сен-Жерменького поліптика – опис земельних володінь монастиря Сен-Жермена----можемо судити про селянські наділи ( манси) і їх повинності, що несли їх власники.