61. Епоха «лінивих королів» (639-751): особливості і політичні наслідки.(ляна войтович)

62. Франко-німецька боротьба за Лотарингію у іх-хі ст.(іра антонишин)

Франко-німецька боротьба за Лотарингію в 9-11ст.

Територію,яку отримав після Верденського поділу Лотар- Лотарингію(від витоків Рейну та Шельди до гирла Рейну),де на сх.. територіях проживало германське , а на зх..-романське населення,швидко стала спірною територією між Сх.-Франкським та Зх.-Франкським королівствами.Імператор Лотар (843-855)- найбільше потерпав від набігів норманів,і не втручався у справи своїх братів. Незадовго до смерті розділив свої володіння між 3 синами: старшому Людовикові 2 (855-875) дісталася Італія і імператорський титул,сер. Лотарю2 – землі від Фрісландії до Аахена і власне Лотарингія,Карлові-Прованс і Бургундія. Вже у 858 за при рейнські землі спалахнула війна між Людовиком Німецьким та Карлом Лисим. Рейнський архієпископ Гінкмар підтримав Карла Лисого у зазіханнях на спадщину Лотаря,не визнаючи прав його сина Лотаря.9 вересня Карл Лисий у Меці коронувався як король Лотарингії.У серпні 870 між Зх.-Франкським І Сх.-Франкським королівствами була укладена угода у Мерсені за рахунок поділу володінь племінників. Карл Лисий відмовився від Меца і Аахена,але отримав Льєж,Верден,Туль ,Безансон,Ліон,Вєнн і весь правий берег Рони. Кордони між двома королівствами встановилися по ріках Рони Сона,Шельда і Маас. У 875 році помер Людовік 2 ,не залишивши спадкоємців,наступного року помер і Людовік Німецький.Карл Лисий відразу оголосив себе наступником короля Людовіка і здійснив спробу захопоти землі Сх.-Франкського королівства. Але у 876 в битві біля м.Андернаха зазнав поразки від Людовіка 3,і це закріпило Лотарингію за Сх.-Франкським корол.У 911 помер Людовік Дитина (899-911)- останній представник династії Каролінгів у Сх.-Франкському королівстві.Король Зх.-Франкського королівства – Карл 3 Простакуватий відразу заявив про свої претензії на німецьку спадщину. Скориставшись невизначеністю політичної ситуації ,Карл 3 у грудні 911захопив Лотарингію.Німецькі герцоги обрали королем франконського герцога Конрада 1 (912-918),він відразу розпочав війну за повернення Лотарингії і зумів відвоювати лише її пн..-сх. частину- Ельзас. Дальшій боротьбі завадила усобиця в Німецькому королівстві.Конрад зазнав поразки від військ саксонського герцога Генріха Людольфінга і добровільно передав йому символи королівської влади. Вже у 925 Генріх 1 вдалося повернути територію Лотарингії. В 935 р. було підписано угоду з Францією та Бургундією, за умовами якої Західно-Франкське королівство відмовлялося від претензій на Лотарингію.

В 953 р. брат Оттона І – Бруно, будучи архієпископом Кельнським, отримав герцогство Лотарингію. Бруно I Великий (ок.925-965) управляв Лотарингією до самої смерті. Столицею герцогства він зробив Кельн. Бруно вдалося, після тривалої боротьби, перемогти Конрада Рудого і надовго повернути спокій країні.Але на Лотарингію висував претензії Реньє III. При цьому Бруно після смерті герцога Гуго Великого в 956 році був фактичним регентом Франції до самої своєї смерті, а король Франції Лотар, розглядав Лотарингію як свою спадщину(Лотар був сином вдови герцога Гізельберта, Герберга, сестри Бруно, яка після загибелі Гізельберта вийшла заміж за короля Франції Людовіка IV Заморського). Але 959 році король Лотар відмовився від своїх прав на Лотарингію. Незабаром спалахнув заколот Лотаринзької знаті, невдоволеної політикою Бруно. Бруно розділив герцогство на дві частини: Верхню Лотарингію і Нижню Лотарингію. На чолі кожного герцогства Бруно поставив заступника з титулом «віце-герцог». Віце-герцогом Верхньої Лотарингії став граф Бара і Меца Фрідріх (Феррі) I (бл.942 — 984), одружений на дочці Гуго Великого, племінниці Бруно. Герцогом Нижньої Лотарингії став граф Геннегау Готфрід. Лише герцогу Нижньої Лотарингії Гозело I (967—1044), ненадовго вдалося об'єднати Лотарингію. Після смерті Гозело в 1044 році імператор Генріх III знову розділив герцогство між його двома синами. Верхня Лотарингія дісталася Готфріду II Бородатому (пом. 1069), Нижня Лотарингія — Гозело II (бл. 1008 — 1046). Цей розділ викликав велике повстання Лотаринзькою знаті. До повстання приєднався і Готфрід Бородатий, який прагнув об'єднати Лотарингію під своєю владою. На те, щоб придушити повстання, в імператора Генріха пішло 2 роки. Незабаром вдалося укласти мир. Але Готфрід був усунутий . На його місце був призначений граф Меца Адальберт Ельзаський (бл. 1000—1048). У 1048 р імператор віддав Верхню Лотарингію Герхарду Ельзаському, родоначальнику Лотаринзького дому, прямі представники якого володіли Лотарингією до 1431р.