37. Військові походи Карла Великого та їх наслідки.(антон дяченко)

За все своє життя Карл Великий (правив 768-814) провів 53 військові походи. Найзначнішими з них були походи на Лангобардське королівство (773-774 рр.); в Іспанію (795-797 рр.); Саксонська військова кампанія (775-804 рр.); Аварська кампанія (788-796 рр.).

Військові походи, які розширювали територію Франкської держави, розпочали ще попередники Карла Великого, Карл Мартел (715-741 рр.) та Піпін Короткий (741-768 рр.). Продовжуючи завойовницьку політику своїх попередників, Карл у 774 р. зробив похід в Італію, скинув останнього лангобардського короля Дезидерія і приєднав до Франкської держави Лангобардське королівство. У 781 році його син Піпін Італійський коронується як король Італії. Однак повністю підкорити Апенінський півострів Карлу не вдалося, не завойованими лишилися південноіталійські князівства.

Карл Великий перейшов від оборони до наступу і проти арабів в Іспанії. Перший похід туди він почав у 778 р., однак зміг дійти тільки до Сарагоси і, не взявши її, змушений був повернутися за Піренеї. Події цього походу послужили сюжетною основою для знаменитого середньовічного французького епосу «Пісня про Роланда». Її героєм став один з воєначальників Карла – Роланд, що загинув у сутичці з басками разом з ар'єргардом франкських військ, прикриваючи відхід франків у Ронсевальську ущелину (у «Пісні про Роланда» християни–баски перетворилися в мусульман – арабів). Незважаючи на першу невдачу, Карл продовжував спроби просунутися на південь від Піренеїв. У 801 р. йому удалося захопити Барселону і заснувати на північному сході Іспанії прикордонну територію – Іспанську марку.

У 70-х роках VIII ст.. посилились набіги саксонських племен на півночі Франкської держави.

У 777р. Карл скликає в Падеборні перший з’їзд саксонської знаті і пропонує їм прийняти християнство та присягнути йому на вірність. Однак на це зібрання не прибув головний противник Карл – вождь вест фалів Відукінд.

Крім того сакси після 777 року ще двічі піднімали повстання, яке Карлу доводилось придушувати жорстоким способом. Зокрема у 779 р. розбив повстання ост фалів та анграріїв, а 780 року змусив переможених східносаксонських язичників прийняти християнство на річці Ельбі біля Магдебургу.

Після чергового повстання саксів під проводом Відукінда у 782 році, відбулась знаменита Верденська різанина, коли Карлом були страчені одночасно близько 4 тис. саксонських заручників на березі річки Аллер біля Вердену.

Цього ж року був опублікований Саксонський капітулярій, який проголошував введення прямої франкської адміністрації та управління на саксонські землі. Після цього у 793-795 рр. франки здійснили кілька каральних акцій проти саксів. 795 року близько 7 тис. саксів було виселено в центральну частину Франкської держави. Згодом територія саксів була асимільована. І лише нортальбінги продовжували чинити опір франкам до 804 року.

У 788 р. Карл Великий остаточно приєднав Баварію, ліквідувавши там герцогську владу. Завдяки цьому вплив франків поширився і на сусідню з нею Каринтію (Хорутанію), населену слов'янами – словенцями. На південно-східних границях зрослого Франкського королівства Карл зіштовхнувся з Аварським каганатом у Паннонії. Кочівники-авари робили постійні набіги на сусідні землеробські племена. У 788 р. вони напали і на Франкське королівство, поклавши початок франксько-аварським війнам (вони продовжувалися з перервами до 803 р.). Тільки союз франків з південними слов'янами дозволив їм при участі хорутанського князя Войномира, що очолив цей похід, розгромити в 796 р. центральну фортецю аварів. У результаті Аварська держава розпалася, а Паннонія тимчасово виявилася в руках слов'ян.

Своїми завоюваннями Карл Великий значно розширив територію держави франків і перетворив її на імперію. Вона простиралася від середньої течії ріки Ебро і Барселони на південному заході до Ельби, Сали, Богемських гір і Віденського лісу на сході, від границі Ютландії на півночі до Середньої Італії на півдні. Ця територія була населена безліччю племен і народностей, різних за рівнем розвитку. Карл і його наближені бачили в новій державі відродження Західної Римської імперії.