5. Стародавні германці (територія розселення, господарство).(свирида люда)

Утворення германських племен як таких відносять до кінця II-поч.I тис.до н.е. тоді германські племена населяли Південну Скандинавію, Ютландію, Зеландію,узбережжя Балтійського моря та Північну Німеччину. Однак погані умови для розвитку господарства,непридатні для поселення місцевості,приріст населення змусили германців покинути обжиті території.

У VI-I ст.до н.е. германці поступово зайняли бассейн Везера й Одера, просунулися до Дунаю і Альп,дійшли до Рейну і Вісли. У верхів*ях Рейну і Дунаю вони витіснили кельтські племена,та далі рухатися на захід їм завадили римські кордони. Деякі германці (готи,гепіди,герули) рушили на схід,де кліматичні умови були досить нелегкими.

З II-IIIст.н.е.основний масив германських племен зайняли територію між Одером і Віслою,біля римських кордонів,де були придатними для життя природні і кліматичні умови.

Дані про германські племена нам залишили Гай Юлій Цезар «Записки про Галльську війну», Корнелій Тацит « Германіка», Страбон «Географія». Зокрема,там містяться дані про розселення германських племен.Тацит вважав їх автохтонами земель на схід від Рейну,але самі германці своєю батьківщиною вважали Скандинавію.

Германські племена поділяють на 3 групи: північні,західні і східні. За Юлія Цезаря(1 ст.до н.е.)найсильнішим був Свевський військовий союз(населяли території по ріках Ельб,Майн і Верхній Рейн). До цього союзу входили лангобарди, семнони ( на середній Ельбі); маркомани (на північ від Дунаю в Богемії); гермундури (у районі сучасного німецького міста Регенсбурга).

На середньому Рейні проживали: сігамбри і марси, хатти та херуски ( на схід від попередніх), тоді як на нижньому Рейні – бруктери, хамави, узипети, убії, тенктери.

Вздовж узбережжя Північного моря мешкали фризи і хавки. На північ від гирла Ельби і на Ютландському півострові: англи, сакси, тевтони, кімври. На схід від цих племен по Одеру і Віслі та південному узбережжі Балтійського моря: готи, вандали, бургунди, ругії. Ближче до гирла Дунаю: бастарди та квади. У Скандинавії: свіони і гаути.

Та за часів Тацита поділ племен був іншим. Він пов*зав цей поділ племен з міфологічними уявленнями германців. Прародичем германців був Манн – перша людина,і якого було 3 сини: Інг, Іск, Ермін, від яких сталися три групи германців:

1. інгвеони – кімври, тевтони, юти, фризи, хавки, сакси, англи, херуски;

2. Ермінони (гермінони) – племена свевської групи, й можливо, лангобарди з хаттами;

3. ІстІвеони (іскевони) – сигамбри, батави, хамави, тенктери, бруктери та інші прирейнські племена, пізніше відомі під назвою “франки.

Головною галуззю господарства германців було скотарство,особливо в Скандинавії, Ютландії і Північній Німеччині.Розводили ВРХ,також овець і свиней.Худоба булла мірилом усіх цінностей,неє ж виплачували вергельд.

Землеробство було на другому місці.За часів Тацита землю обробляли землю сохою,в яку впрягали биків,хоча знали й колісний плуг. Панувала перелогова система обробітку землі. Землю обробляли тільки жінки та старші,боєздатні мужі на землі взагалі не працювали.

Сіяли зернобобові(ячмінь,пшеницю,овес,жито).Садівництва і виноградарства ще не знали.

Племена,які жили біля морського узбережжя займалися рибальством та збиранням бурштину.

Торгівля ще не булла добре розвиненою. Нею займалися тільки для того,щоб продати награбовану воєнну здобич. Торгували в основному з Римською імперією. Рабів,шкіри,бурштин германці обмінювали на вино,зброю,прикраси.

Житла германців являли собою високі постройки розраховані на 2-3 десятка чоловік. Нвколо були присадибні ділянки і луги для випасу худоби. Житла германців розташовувались на великій відстані одне від одного.