Сучасна книговидавнича справа

1. Чинники розвитку книговидання у конкретній країні:

соціально-політичні, культурний, законодавчий, економічний або науково-дослідницький, культурно-освітній, соціально-комунікативний або соціально-політичний, культурний, матеріальний.

2. Основні тенденції розвитку книжкової справи:

Концентрація книжкового виробництва і нестача книг в країнах, що розвиваються;2)Поступове (з 70-х рр.) здорожчення видавничої продукції у зв’язку із технічним переобладнанням а «рухом зелених» за збереження лісів; 3)Загальне зниження темпу росту населення;4)З 80-х рр. – поява інтернету; 5)Переведення традиційних видів видань у електронну форму; 6)меншення форматів і скорочення обсягів науково-технічних книг і журналів; 7)Скорочення накладів і виготовлення разових випусків; 8)Зміна матеріальної форми книги (paperback, pocket books); 9)Зміна тиражної політики – дуже точне визначення накладу.

3. Книжка paperback:

це книжка в м’якій обкладинці, здешевлене видання, дешевий папір, кишеньковий формат.

4. Зміни у деяких параметрах сучасної друкованої продукції:

Зміни стосуються обсягів і тиражності видань. На одну людину в Україні припадає менше 1 книги на рік. Одним із основних статистичних показників є кількість назв, випущених за певний період. За 2000 р. було випущено 5200 назв видань, за 2002 р. – 12444, за 2006 р. – 15800, а за 2008 – 24040 загальним накладом 57316 тис. пр. Найбільша кількість видань – навчальної літератури (8873 назв), далі – літературно-художні видання та наукові (3732)

5. Джерела оперативної інформації:

Нові видання України, Літопис книг, Вісник книжкової палати.

6. Форми впливу держави на книжкову справу у «видавничо» розвинених країнах: виділення коштів на поповнення фондів бібліотек, друк за держзамовленням, пільгове оподаткування.

7. Переваги дрібних видавничих фірм:

гнучкість у реформуванні, ближчий контакт з читачем, швидше застосовують новітні маркетингові, соціологічні, ринкові розробки.

8. Переваги великих видавничих конгломератів:

повноцінне технічне забезпечення, об’єднання процесів, маркетингове забезпечення, стабільність на ринку, менш відчутний вплив негативних ринкових коливань.

9. Керівні органі книго- і пресовидання, поліграфії, видавничої справи України: Дежкомтелерадіо, Держкомінформ.

10. Організація, покликана лобіювати інтереси видавців і книгорозповсюджувачів у виконавчій і законодавчій владі, – це

Асоціація видавців і книгорозповсюджувачів.

11. Загальний наклад випущених у 2008 році книг і брошур становить: 57316 тис. пр (24040 назв). у 2011 – 22 826 од.

12. Проблеми, що найбільше ускладнюють видавничу справу: висока ціна закордонного обладнання, використання закордонного паперу = залежність від курсу валют, високі ціни за оренду, відсутність вседержавної системи розповсюдження книжок, слабка державна підтримка.

13. Середньорічний випуск книжок і брошур в Україні (за назвами):

21 928 (за останні 5 років)

14. Поняття про «друк на вимогу» (print on demand):

сукупність технологій та бізнес-процесів, що дозволяють отримати саме стільки екземплярів друкованої продукції, скільки необхідно; саме тоді, коли необхідно; там, де це необхідно.

15. Форми власності у видавничій справі:

державна (комунальна, державна корпоративна, загальнодержавна, комунально-корпоративна), приватна.

16. Інформаційне забезпечення видавничої справи в Україні:

складна ситуація, тому що зараз немає стабільних періодичних видань, які б забезпечували інформаційні потреби видавничої справи в Україні, тож доводиться користуватися лише частково інформативно-дотичними періодичними виданнями (Вісник книжкової палати, Графічні машини) або архівними номерами журналів, що на разі не випускаються, які можна знайти в Інтернеті (Книжковий огляд, Друкарство ) або закордонними виданнями (Print week Ukraine, Бумага и жызнь).

Соціологія масових комунікацій

1. Соціальна система, призначена для пошуку, опрацювання і дискретного передання актуальної соціальної інформації за допомогою спеціалізованих комунікаційних засобів – це система Засобів Масової Комунікації.

2. Ідейно-творча концепція провідних проблемно-тематичних ліній, напрям того чи іншого ЗМІ – це інформаційна політика ЗМІ

3. Типи комунікації:

технічна, спеціальна, соціальна, масова.

4. Що відрізняє масову комунікацію від міжособистісної і колективної комунікації: численна аудиторія, через природні і технічні ЗМК.

Історія книжкової справи

1. Що винайшов Й. Гутенберг:

друкарський верстат 1454 р.

2. Як називалися рукописні листки, що випускалися у Венеції у XVI ст.:

газетта

3. В якому творі найбільш аргументовано висловлена ідея свободи слова?

Джон Мілль «Про свободу»

4. Що таке публіцистика?

Це ряд творів, присвячених актуальним проблемам та явищам сучасності.

5. Який із структурних елементів журналістики відсутній у комунікаційному процесі Арістотеля:

оратор, мова, слухач – відсутній канал передачі інформації, яким ця мова (інформація) доходить до слухача. В сучасному суспільстві каналів багато (телебачення, радіо, друковані видання), тож слід додати до схеми ще й їх. Тобто окрім питань Хто? Повідомляє що? Повідомляє кому? треба додати ще й Яким каналом?

6. «Пентада» Лассуела:

формула американського вченого Гарольда Лассуела, що складається з п’яти елементів-запитань: “хто повідомляє?”, “що саме?”, “якими каналами?”, “кому?”, “наскільки ефективно?”

7. Медіакратія – це влада медіа.

Основи теорії журналістики

1. Функції журналістики:

комунікативна (функція спілкування, налагодження контакту), інформаційна (одержання людьми інформації, яка їх цікавить без обмежень, окрім і-ї про особисте життя), ідеологічна (вплив на світоглядні основи і ціннісні орієнтації аудиторії, на самосвідомість людей, їх ідеали, прагнення), організаторська (можливість організувати людей до якогось вчинку), рекреативна (відпочинкова, подання інформації такого характеру), культурно-просвітня (будучи одним з інститутів культури суспільства, брати участь в пропаганді і розповсюдженні в житті суспільства високих культурних цінностей, виховувати людей на зразках загальносвітової культури, тим самим сприяючи всесторонньому розвитку людини), рекламно-довідкова (задоволення інтересу до довідкової інформації по культурі мови або кулінарії, правилам хорошого тону або санітарії, і так далі), інтегративна (інтеграція в масову свідомість певних ідей).

2. Види масової комунікації:

новинникарська, подієва, коментована, фундаментальна, художньо-публіцистична.

3. Складові масово-інформаційного процесу: в

ідтворення дійсності, створення тексту твору, засвоєння тексту аудиторією.

4. Методи збору інформації в журналістиці:

комунікативні (всі види міжособової і технічної комунікації, які доступні в роботі журналіста, перш за все – це бесіда, інтерв’ю, опитування), некомунікативні (документальні – знайомство із різними ЗМІ і т.д. і фізичні – безпосереднє спостереження, запис на різні технічні пристрої), аналітичні (системний аналіз, порівняльний аналіз, дедуктивні та індуктивні методи, моделювання).

5. Жанри журналістських творів:

інформаційні (замітка, інформаційна кореспонденція, репортаж, звіт), аналітичні (стаття, аналітичне інтерв’ю, аналітичний звіт, ан. кореспонденція), художньо-публіцистичні (нарис, есе, фейлетон), журналістське розслідування, рецензія.

6. Види задумів у журналістиці:

задум редакції (коли редакція дає завдання журналісту), власна ініціатива (власний соціальний досвід журналіста, його інформованість в широкому сенсі цього слова, його знання), факт, що з’являється раптово і стихійно створює задум.

7. Діяльність інформаційних агентств:

збирання, обробка інформації, передача в інші ЗМК.

8. Інфографіка – це

новий жанр у журналістиці (читач відкриваючу газету насамперед звертає увагу на яскраві ілюстрації, насичену інформацію)

9. Принципи, норми і правила моральної поведінки журналіста:

принципи (об'єктивні закони взаємодії професійної журналістської спільності і кожного її члена з суспільством загалом), норми (варіанти поведінки, які дозволяють йому найоптимальніше досягати оптимальних відношень під час діяльності в певних умовах), правила (категорія професійного обов’язку, соціальної відповідальності, професійна честь, достоїнство).

10. Критерії інформативності:

11. Принципи журналістики:

соціальна відповідальність, правдивість та об’єктивність, добросовістність, чесність, повага до честі та достоїнства людини, повага щодо загальнолюдських цінностей, професійна солідарність.

12. Інформаційна інфраструктура журналістики

1) освітні заклади, що провадять підготовку журналістів для різного роду мас-медіа й комунікаційних служб, 2) міжнародні та національні творчі організації та спілки журналістів, 3) органи державного управління інформаційним простором; 4) технічні засоби виготовлення та поширення інформаційного продукту.

Українська журналістика

1. Перша україномовна газета, що виходила на українських землях

«Зоря Галицька» 1848 р.

2. Перший національний громадсько-політичний часопис, який виходив українською мовою «Голос народний» 1865-1868.

3. Напрям редакції газети «Слово» (1861-1887)

москвофільський, громадсько-політичний

4. Перші періодичні видання для жінок: Лада (1863), Мета, Русалка

5. Особливості публікування художніх текстів у журналі «Кієвская Старина»:

публікувалися російською мовою.

6. Газета, редакційний комітет якої складався з учасників «Громади»

7. Іван Франко – редактор часописів

«Друг», «Громадський друг», «Молот», «Діло», «Правда», «Світ», «Житє і слово», «Зоря».

8. Перший український еміграційний часопис

«Громада» М. Драгоманова 1878-1882 рр.

9. Причини створення часопису «Діло», політичний напрям

народовці, причина: поразка на виборах 1879-го року, народний політичний часопис.

10. Юрій Федькович – перший редактор часопису «Буковина»

11. Перший український часопис на американському континенті «Америка»

12. Укази про заборону української преси в підросійській Україні

Валуєвський циркуляр, Емський указ

13. Українська преса в Ужгороді «Зоря», «Свобода», «Наука»

14. Провінційне українське місто – «видавничий феномен» 20-30-х років ХХ ст. Станіслав

15. Українські щоденні газети початку ХХ ст. Діло, Нове слово, Рада, Руслан.

16. «Народна Часопись» як щоденний додаток до часопису

«Ґазета Львовська» (Gazet Lwowsky)

17. Видавничий концерн «Українська преса» (1925) (часописи, постаті)

І. Тиктор. «Народна справа» (1928–1939), «Дзвіночок» (1931-1939), «Комар» (1933-1939), «Наш прапор»

18. Наукова українська періодика Вісник НАНУ, Журнал фізичних досліджень, Генеза

19. М. Таранько – видавець і редактор дитячого часопису «Світ дитини» 1919 р.

20. Перший державний часопис на Закарпатті: «Нова свобода» (1938-1939 рр.)

21. «Вістник українського книжкового руху», який виходив у 1921–1923 рр. у Станіславі: «Книжка»

22. Брати Шемети – видавці першого україномовного часопису після відміни Емського указу на Великій Україні Хлібороб 1905 р.

23. Леонід Глібов видавець і редактор російськомовного часопису української провінції «Черниговський листок».

24. Жінка-редактор часопису «Рідний край» (Полтава, Київ) Олена Пчілка.

25. Журнал «Вільна Україна» 1939 р. орган обласного партійного комітету і виконкому у Львові.

26. Перший український журнал на російських теренах «Основа» 1861-1863.

27. Газети, що виходили з кінця 19-го і до кінця 30-х років 20-го ст. у Галичині «Діло», Літературно-науковий вістник

28. «Літ.-наук. вістник» створено на базі часописів Зоря та Житє і слово.