72. Імперія франків за часів правління Людовика Благочестивого.(андрій легедза)

ІмперіяфранківзачасівправлінняЛюдовикаБлагочестивого (814 -840)

Молодший син Карла Великого – Людвік , названий саркастично хроністами – «благодухим» . Мрія про духовне життя , дотримуючись усіх канонів богопосвяченої особи , проте наполягання батька змінили його плани . Часто вагався у рішеннях , тому радився із своїм оточенням – церковним . Вплив кліру на вирішення державвних справ .Дарування церкві земель , відновлення та будівництво нових храмів – 26,відновив чернецтво . В той час у короля не було великих коштів , позаяк Карл подбав за спасіння душі , за рахунок державної скарбниці , віддавши майже усі кошти церкві та своїм соратникам, яку вважав за свою . Тому у Людовіка Благочестивого залишилася важка спадщина ,через пусту скарбницю, слабку торгівлю всередині держави та відсутністю тривалих та стабільних господарських зв’язків між окремими районами держави. Септиманія , Аквітанія та Прованс виділялися серед інших районів значним економічним розвитком. Не було сильної влади короля , у першу чергу із управлінням знаттю . Щоб задобрити її , замість змусити її до покори – дарував нові лени, чим посилював її роль, що поклало початок міжусобної боротьби, де були залучені світські вельможі та єпископи, в майбутньому і було причиною розпаду імперії .У 817р. Людовік провів розподіл імперії (Ordinatioimperii)між синами : Піпіном(Аквітанія, Гасконь та Іспанська марка), Лотарем(більшість франкських земель та італійські володіння) та Людовиком(Баварія, Алеманія, землі аварів та формально Чехія)– імператором мав стати Лотар . Однак згодом (823) у Людовіка народився син Карл , якому він залишив Швабію . 829-833 – Людовік розробив і ввів новий план успадкування , який нікого не влаштовував , і у 830-833 – відбулося ряд повстань синів і декількох позбавлень трону , Людвік Благочестивий 1 лютого 839 в Метці повернув імператорський титул , піднявши питання про розподіл імперії між синами , добавивши до володінь Карла Нейстрію, Аквітанію, Септиманію, Іспанську марку та Бургундію. 26 червня 840 – помер . (Наступним кроком стало підписання Верденського договору у 843 )

73. Внутрішня і зовнішня політика Вільгельма Завойовника.(андрій легедза)

Щоб підкреслити законність успадкування англійського престолу , Вільгельм урочисто пообіцяв дотримуватися «добрих законів короля Едуарда» , королівською грамотою було підтверджено привілеї Лондона . Всі ліси та сьома частина орних земель стали королівською власністю .Король надавав численні лени своїм баронам , проте слідкував , щоб вони були розкидані по різних графствах, розуміючи всю небезпеку феодалізму . Тени (королівські дружинники) зберегли здебільшого свої землі , проте стали васалами баронів . Згодом середні та дрібні тени могли називатися лицарями . Проте англосакси не змирилися із норманським завоюванням , і вже у 1068-1069 та 1071 на півночі Британії відбуваються повстання (останнє на чолі із шотландським королем - Малкольм ІІІ)

Вільгельм розбивав ці повстання і забирав землі в учасників цих виступів . Йоркська долина – осередок боротьби – був знищений . По Англії почали будувати замки норманського типу , так звані «квадратики» , було збудовано замок Тауер . В графствах було уведено управління шерифів, які призначалися королем і були в безпосередньому контролі від нього(збирали податки , підтримували «Божий мир», заарештовували злочинців) . Великі графства ,створені Кнутом Великим, були ліквідовані . У трьох містах були засновані палатинати (Честерський, Дургемський і Кентський), 2 з яких були віддані духовним правителям , без права передавати це в спадщину .

Вільгельм намагався зберегти традіційні англ. Інститути влади , які б мали стримати процес феодалізації . Було підсилено кругову поруку десятків та збережено суди сотень та графств. Було також змінено єпископат англ. церкви, замінюючи також склад прелатів – норманами . Єпископи складали королю ленну присягу . Також ніякий королівський васал не міг бути відлучений від церкви без дозволу короля . Світська та церковна юрисдикції були чітко розділені , а постанови соборів затверджував король. Стосунки з папою Григорієм VII були напружені , проте через певні проблеми із нім. королем папа не став відлучати Вільгельма від церкви . Англосаксонське селянство почало переходити на статус вілланів (особисто вільні селяни які орендували землю у феодала, і були йому підсудні) Залишилися також фрігольдери (вільні землевласники) та сокмени – що становили половину всього сільського населення – залишалися вільними та достатньо заможніми, чим були у кращому становищі , ніж нас у Франції .

Було запроваджено закон проти браконьєрства , що забороняло полювання у королівських угіддях . У 1086 було здійснено перепис населення та земельних володінь з метою дізнатися які земельні володіння належать королю , скільки васалів у барона , ск худоби у селян , ск самих селян і до яких вони відносяться категорій , який прибуток дає помістя та ін. Цей перепис було здійснено королівськими міністеріалами – ця книга переаису наз. «Книга Страшного суду» . На основі цього перепису влада збирала поземельний податок(«данійські гроші») За даними цієї книги в той час населення Англії = 1,55млн чол і 95% - селяни . У 1087 в Солсбері на заклик короля з’їхалося близько 1400 значних землевласників ,васали його та користуваі земель короля, які підтвердили свою васальну залежність йому , та визнали право успадкування влади за одним із його синів (Роберт, Вільгельм, Генріх) Вільгельм І Завойовник вів боротьбу проти баронів Нормандії , яких підтримували французи . Об’їжджаючи захоплене місто Нант він випадково впав із сідла і розбився . Його перевезли в Руан , де він 9 вересня 1087р. помер.