11.2 Правове забезпечення створення і діяльності спільних підприємств

У міжнародній економічній теорії та практиці виділяють такі характерні особливості спільних підприємств: наявність згоди про довгострокові завдання співробітництва; об’єднання сторонами активів; оцінка об’єднаних активів як капіталовкладень обох сторін; реалізація погоджених завдань через самостійні органи управління; участь обох сторін у прибутках та збитках, відповідно до вкладеного капіталу.

Спільні підприємства мають переваги порівняно з іншими видами спільного підприємництва, оскільки забезпечуються довготривалістю угод, комплексністю співробітництва, спільною відповідальністю партнерів за ефективність діяльності підприємства; зменшується ризик, особливо політичний. Дуже часто спільні підприємства – це єдина або найбільш заохочувана форма проникнення підприємницького капіталу в іншу країну.

Реалізація форм міжнародного бізнесу можлива двома шляхами:

1. без створення нового підприємства (юридичної особи) у рамках міжнародної кооперації та міжнародної торгівлі товарами та послугами. У цих випадках відносини між партнерами регулюються відповідними угодами та контрактами;

2. із створенням нового суб’єкта господарювання, а саме спільного підприємства або зарубіжної філії (при 100%-му прямому інвестуванні).

Для створення і функціонування спільних підприємств необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні умови.

Згідно з чинним законодавством, яке регулює механізми організації та функціонування спільних підприємств (підприємств з іноземними інвестиціями), до останніх належать підприємства будь-якої правової форми, створені відповідно до законодавства України, якщо протягом календарного року в статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція, яка становить не менш як 20% статутного капіталу і водночас не менша від суми, еквівалентної певній кількості доларів США, а саме:

1) у разі здійснення інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна, прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності для банків та інших кредитно-фінансових закладів (організацій) – 100 тис. дол. США.

2) у разі здійснення її в конвертованій валюті, валюті України при реінвестиціях, цінних паперах тощо для банків та інших кредитно-фінансових закладів – 1 млн. дол. США, для інших підприємств (організацій) – 500 тис. дол. США.

Закон України “Про господарські товариства” передбачає можливість створення українсько-іноземних спільних підприємств у п’яти правових формах:

1. акціонерне товариство;

2. товариство з обмеженою відповідальністю;

3. товариство з додатковою відповідальністю;

4. повне товариство;

5. командитне товариство.

Останні три форми досі не набули значного поширення в практиці українсько-іноземного спільного підприємства. Малий розмір мінімального статутного фонду, проста реєстраційна процедура, відсутність необхідності випуску акцій зумовлюють перевагу товариства з обмеженою відповідальністю при створенні малих та середніх спільних підприємств, особливо в сфері послуг і торгівлі. При створенні спільних підприємств а також підприємств, які займаються банківською та страхувальною діяльністю, доцільно використовувати акціонерну форму.

На території України спільне підприємство може бути створене:

а) шляхом його заснування;

б) у результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;

в) в результаті придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві із 100%-ною іноземною інвестицією.

Процес заснування спільних підприємств на чинному законодавстві відбиває логіку і порядок аналітично-організаційних робіт, що склалися, і включає кілька стадій.

Вибираючи сфери діяльності, необхідно виходити з того, що спільне підприємство може здійснювати будь-яку діяльність, яка відповідає цілям, передбаченим статутом підприємства, і не заборонена законами, що діють на території України.

При цьому для здійснення страхової та посередницької діяльності, пов’язаної з обігом цінних паперів, необхідне одержання спільним підприємством ліцензії Міністерства фінансів України, а для здійснення банківської діяльності – ліцензії Національного банку України. Слід також враховувати, що на території України заохочується, насамперед, виробнича (а не торговельно-посередницька) діяльність завдяки спеціальним для спільного підприємства податковим пільгам, умовам експорту та імпорту продукції тощо. Крім того, можливе одержання додаткових пільг, якщо спільне підприємство здійснює свою діяльність у сферах, виділених державною програмою заохочення іноземних інвестицій.

Як правило, для спільних підприємств, які створюються та діють на території України, характерна різноманітність видів і сфер діяльності. При цьому новостворювані спільні підприємства мають додержуватись таких орієнтирів:

• виробляти товари, послуги, потреба в яких задоволена поки що не повністю;

• оперативно впроваджувати наукові відкриття й винаходи для випуску конкурентоздатної на внутрішньому та на зовнішньому ринках продукції;

• забезпечити зниження витрат у розрахунку на одиницю продукції в галузях – споживачах продукції спільного підприємства;

• випускати машини, прилади, використання яких в економіці дасть змогу швидше ліквідувати різні види монотонної, важкої, шкідливої фізичної праці, ефективніше використовувати ресурси, додержуватися екологічних стандартів;

• випускати високоякісні споживчі товари та послуги для населення.

Український партнер оцінюється за сукупністю показників:

• рівень якості продукції, що випускається, її порівняння зі світовими аналогами;

• технічні характеристики обладнання, можливості передачі його частини в складі внеску до статутного фонду;

• наявність окремо розташованих будівель або споруд, а також вільних площ у діючих цехах для внесення до статутного фонду;

• професійна підготовка та спеціалізація кадрів, можливості залучення їх на спільне підприємство;

• забезпеченість території майбутнього спільного підприємства транспортними комунікаціями;

• місцезнаходження підприємства відносно постачальників сировини, напівфабрикатів та комплектуючих виробів, необхідних для функціонування спільних підприємств.

Пошук іноземного партнера має свої особливості залежно від вихідних умов українського партнера, який:

1) має досвід роботи з потенційним іноземним партнером, коли спільне підприємство стає логічним етапом розвитку взаємодії експортно-імпортної діяльності, поглиблення науково-технічної або виробничої кооперації;

2) має досвід зовнішньоекономічної діяльності з іншими партнерами;

3) не має такого досвіду.

Від цього, зокрема, залежать масштаби та терміни виконуваних на цьому етапі робіт, ступінь залучення посередників тощо. Нерідко ініціатива створення спільного підприємства належить іноземним фірмам.

Після вибору оптимального (з точки зору інтересів українського та іноземного партнерів) варіанта створення спільного підприємства рекомендується скласти попередній бізнес-план.

При підготовці проектів установчих документів (Договору про створення спільного підприємства та його Статуту) партнери закріплюють основні положення у відповідній формі.

Після остаточних переговорів та підписання установчих документів проводиться реєстрація спільного підприємства як юридичної особи в місцевих органах влади (за місцем юридичної адреси спільного підприємства).

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється місцевими органами влади до початку, в період або після фактичного здійснення інвестицій шляхом подання іноземними інвесторами до зазначених органів інформації у трьох примірниках згідно з установленою формою.

У разі, коли іноземний інвестор претендує на одержання додаткових пільг, які встановлюються державною Програмою заохочення іноземних інвестицій, він має додатково подати інформацію, що підтверджує відповідність усіх позицій критеріям, установленим зазначеною Програмою.

Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом періоду функціонування цієї інвестиції. Інвестиційне свідоцтво діє протягом терміну, зазначеного в ньому. Цей термін має відповідати періоду дії додаткових пільг, установлених державною Програмою заохочення іноземних інвестицій.

Податкові та митні органи й банківські установи в межах своєї компетенції ведуть облік операцій, пов’язаних із фактичним здійсненням іноземних інвестицій, і надсилають відповідно до встановлених форм та термінів зведену оперативну інформацію про це Міністерству статистики України та органам, які здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій.

Придбання іноземним інвестором частки участі (паю, акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції або придбання українськими юридичними чи фізичними особами частки участі в діючому підприємстві із 100%-ною іноземною інвестицією здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.