7.9 Звільнення від відповідальності. Форс-мажор

В ході виконання контракту можуть виникнути певні надзвичайні обставини, які перешкоджають відповідному виконанню зобов’язань. За загальним правилом, сторона не несе відповідальності за невиконання будь-яких із своїх зобов’язань, якщо доведе, що воно було викликано перешкодою поза її контролем. Обставини неможливості виконання зобов’язань за контрактом повинні мати такий характер, щоб їх можна було вважати виниклими поза волею і без вини сторін контракту. Такі обставини іменуються “непередбаченими” чи “форс-мажорними” (force-majeure). Відповідні умови в контракті називаються “застереження про нездоланну силу”, “форс-мажор”. Подібне застереження дозволяє переносити термін виконання контракту чи взагалі звільняє сторони від повного чи часткового виконання зобов’язань по ньому.

До загальних принципів визначення нездоланної сили відносять:

• об’єктивний і абсолютний характер обставин. Вони повинні торкатися не тільки даного суб’єкта - боржника, а поширюватися на всіх. Неможливість виконання повинна бути абсолютною, а не утрудненою для боржника;

• юридичний форс-мажор - рішення вищих державних органів, заборона імпорту чи експорту, валютні обмеження тощо.

Не визнаються форс-мажорними обставини звичайного комерційного ризику: труднощі через несприятливу кон’юнктуру ринку; зміна цін а також банкрутство підприємства.

Розрізняють дві категорії обставин нездоланної сили (Act of God) за часом їх дії:

• довготривалі (заборона експорту, інколи й імпорту), війна, блокада, валютні обмеження чи заходи урядових органів;

• короткочасні (пожежі, повені, інші стихійні лиха, замерзання моря, закриття морських проток, які лежать на звичайному морському шляху, викликані військовими діями, страйки тощо).

Форс-мажорне застереження звичайно складається з двох частин: в першій частині міститься перелік різних надзвичайних обставин, в другій - положення про загальний страховий випадок чи інші випадки, які не включені в перелік.

Тривалість терміну дії обставини нездоланної сили, який встановлюється в контракті, визначається з врахуванням терміну виконання контракту, характеру товару, способу продажу, торговельних звичаїв (наприклад, в контрактах на товари, які швидко псуються, такий термін складає звичайно не більше 15-30 днів, на обладнання - 3-6 місяців).

В міжнародній торгівлі широко застосовується форма форс-мажорного забезпечення, яка передбачає дві стадії в наслідках настання форс-мажору. Не першій стадії, на певний період, наприклад, на 30 днів, продовжується термін виконання контракту. Якщо після закінчення цього періоду обставини форс-мажору продовжують діяти, кожна із сторін має право розірвати контракт.

Контракти передбачають обов’язок сторони, для якої настали такі обставини, подати в обумовлений термін свідоцтво торгової палати, яке підтверджує наявність форс-мажору. Крім свідоцтва інколи передбачається, що сторона, яка вимагає продовження терміну виконання, повинна направити іншій стороні повідомлення про настання форс-мажорних обставин.

Як правило, в договорі конкретно вказуються назва організації (торгової палати), яка буде свідчити настання і тривалість дії непередбачених обставин шляхом видачі про це довідки, а також конкретні терміни і форма повідомлення про їх настання. Сторони контракту можуть встановити відповідальність сторони, в якої виникла неможливість виконання зобов’язань, у вигляді відшкодування іншій стороні збитків, які були викликані несвоєчасним повідомленням про обставини форс-мажору, що виникли чи зникли.

Крім того, в цьому розділі контракту звичайно обумовлюється, що якщо виконання контракту через форс-мажорні обставини стає економічно беззмістовним, то контракт може бути анульований без взаємних претензій.

Таким чином, форс-мажорне застереження повинне містити такі елементи:

• умову про звільнення сторони, для якої склалась неможливість виконання зобов’язання, від відповідальності за його невиконання;

• визначення характеру форс-мажорних обставин;

• перелік обставин, які розглядаються сторонами як такі, що створюють неможливість виконання зобов’язання;

• вказання на те, що відповідні обставини повинні бути надзвичайними, непередбаченими за даних умов, що вони не залежать від сторін і відносяться до явищ, причинно не пов’язаних з їх діяльністю;

• зобов’язання повідомити в певний термін про настання, передбачувану тривалість і припинення обставин, які визнаються форс-мажорними, форма такого повідомлення;

• визначення форми документа, якій підтверджує наявність факту неможливості виконання, його дію в часі і яким органом він повинен бути затверджений;

• назва нейтральної організації, яка повинна підтвердити факти, що містяться в повідомленні про неможливість виконання зобов’язань;

• домовленість про наслідки неповідомлення чи несвоєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини;

• угоду сторін про термін форс-мажорних обставин, протягом яких контракт призупиняється, а терміни його виконання відсуваються;

• права і обов’язки сторін після закінчення терміну дії форс-мажорних обставин;

• порядок розрахунку між сторонами у випадку припинення договору внаслідок неможливості виконання;

• відповідальність сторін за невиконання цих обов’язків;

• інші умови, що цікавлять сторони контракту.

У випадку, якщо сторони не внесли в контракт умову про форс-мажор, але визначили право, яке застосовується до виникаючих з даного контракту прав і обов’язків, то умова про форс-мажор буде регламентована правом, яке застосовується. Сторони також можуть вказати, що права і обов’язки підпорядковані Віденській конвенції 1980 року, якщо держава хоча б однієї з них приєдналась до цього акту.