7.10 Страхування. Арбітраж

Сторони зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу звичайно включають в нього умови про страхування (insurance) товарів на різних стадіях їх руху та розподілу видатків на страхування між продавцем і покупцем.

Договір страхування (insurance policy) в цьому випадку є окремим договором, який виконує роль засобу правового забезпечення інтересів продавця і покупця.

Страховий поліс (policy) - свідоцтво чи сертифікат — це документ, який видається страхувальником в підтвердження договору страхування і містить його умови. Страховий поліс містить відпрацьовані у світовій практиці умови страхування і різні типові та спеціальні (аварійні) застереження (insurance clause) - особливі умови договору страхування.

Страховий ризик (insurance risk) - імовірна подія чи сукупність подій, на випадок яких проводиться страхування. Наприклад, існує страхування ризику експортера (export insurance risk). Це різновид страхування від збитків по експортних операціях, який надається спеціалізованими приватними закладами, як правило, банками.

Страхування проводиться на певну страхову суму (insurance amount), яка визначає обчислення (за діючими ставками) страхових платежів (insurance payment) і розмір виплат при настанні страхового випадку.

Страховий випадок (insurance accident) - фактичне настання події, яке потягнула за собою певні наслідки чи збитки. Страховий випадок підтверджується спеціальним актом чи іншими документами.

Обсяг страхового забезпечення, що його надає страхувальник у зв’язку зі своїм основним обов’язком відшкодувати збитки, визначається, в першу чергу, страховим ризиком, обумовленим в договорі, і тим, в якому розмірі відшкодовуються збитки.

Відповідальність по договору страхування починається з моменту, коли вантаж взятий зі складу в пункті відправлення для перевезення, і продовжується протягом всього перевезення, включаючи перевезення, перевантаження та перевалки, а також зберігання на складах в пунктах перевантажень та перевалок до тих пір, поки вантаж не буде доставлений на склад вантажоотримувача чи іншій кінцевий склад в пункті призначення, який вказаний в полісі, але не більше 60 днів після вивантаження вантажу з морського судна в порту кінцевого розвантаження.

В ході виконання контракту здійснюється страхування товарів від транспортних ризиків. Залежно від способу перевезення застосовується морське, авіаційне чи наземне страхування. Страхування є добровільним актом. Сторона, яка зобов’язана за контрактом займатися страхуванням, визначається з базисних умов поставок. Умови контракту звичайно передбачають, хто буде нести витрати на страхування - продавець чи покупець. Наприклад, за умов ФОБ (FOB) покупець несе витрати на страхування, навіть якщо продавець на прохання покупця прийняв на себе оформлення страхового полісу; на умовах СІФ (CIF) продавець зобов’язаний оплатити страхування і отримати страховий поліс, виписаний на ім’я покупця.

Види ризику, котрі треба враховувати при визначенні обсягу страхової відповідальності, залежать від товару.

Договір страхування може бути укладений на підставі однієї з трьох умов:

• з відповідальністю за всі ризики;

• з відповідальністю за часткову аварію;

• без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі судна.

Основними причинами для включення в договір умови про страхування є:

• забезпечення захисту від фінансових втрат, які можуть виникнути через псування вантажу, його крадіжку, поломку, неприймання всієї партії чи частини партії, збитків, нанесених під час транзитного перевезення;

• забезпечення захисту від фінансових претензій, які можуть бути висунуті проти власника товару на борту судна у випадку декларованої загальної аварії, коли самому товару шкода не нанесена.