- •Передмова
- •Тема 1 суть та класифікація зовнішньоекономічних зв’язків
- •1.1 Зміст та функції зовнішньоекономічних зв’язків
- •1.2 Класифікація зовнішньоекономічних зв’язків
- •Тема 2 організація управління зовнішньоекономічною діяльністю в україні
- •2.1 Основні принципи, види та суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України
- •2.2 Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
- •Кабінет міністрів України:
- •Національний банк України:
- •Міністерство економіки України:
- •Державне управління митного контролю України:
- •Антимонопольний комітет України:
- •2.3 Ліцензування, квотування та заборона зовнішньоекономічних операцій
- •2.4 Оподаткування та митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
- •Тема 3 управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємства
- •3.1 Форми організації зовнішньоекономічної служби на рівні підприємства
- •3.2 Дослідження ринку у зовнішньоекономічній діяльності підприємства
- •3.3 Аналіз конкурентоспроможності продукції фірми
- •3.4 Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •Тема 4 вибір іноземного партнера
- •4.1 Класифікація фірм, які діють на світовому ринку
- •4.2 Правове положення і відповідальність фірм
- •Тема 5 основні показники діяльності іноземних фірм
- •5.2 Показники, що характеризують фірму
- •Показники конкурентоспроможності фірми
- •Показники фінансового стану фірми
- •Тема 6 зовнішньоторговельна угода купівлі-продажу
- •6.1 Правові аспекти зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу
- •6.2 Укладення зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу
- •6.3 Джерела правового регулювання зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу
- •Тема 7 структура та зміст зовнішньоторговельного договору купівлі-продажу
- •7.1 Загальні положення. Вступна частина контракту
- •7.2 Базисні умови поставок
- •7.3 Предмет контракту. Терміни поставок. Якість товару
- •7.4 Ціна і загальна сума контракту
- •7.5 Упакування й маркування
- •7.6 Оплата
- •7.7 Обов'язки сторін
- •7.8 Відповідальність за порушення контракту. Санкції
- •7.9 Звільнення від відповідальності. Форс-мажор
- •7.10 Страхування. Арбітраж
- •Арбітраж
- •7.11 Мова контракту. Заключна частина
- •Зміни та доповнення до Контракту
- •Тема 8 валютно-фінансові відносини підприємств з зарубіжними партнерами
- •8.1 Міжнародні правила тлумачення основних положень і термінів валютно-фінансових відносин
- •8.2 Валютно-фінансові умови контрактів
- •8.3 Форми міжнародних валютних розрахунків
- •8.4 Кредитування зовнішньої торгівлі
- •Тема 9 види та особливості контрактів міжнародної купівлі-продажу
- •Види контрактів купівлі-продажу
- •9.2 Особливості контрактів на комплектне устаткування
- •9.3 Особливості довгострокових контрактів на сировину та напівфабрикати
- •Тема 10 документальне забезпечення зовнішньоекономічних операцій
- •10.1 Документація по забезпеченню виробництва експортного товару і підготовці його до відвантаження
- •10. 2 Комерційні документи
- •10. 3 Документи платіжно-банківських операцій
- •10.4 Страхові документи
- •10. 5 Транспортні документи
- •10. 6 Транспортно-експедиторські документи
- •10. 7 Митні документи
- •Тема 11 створення та розвиток спільних підприємств
- •11.1 Цілі та мотивація створення спільних підприємств
- •11.2 Правове забезпечення створення і діяльності спільних підприємств
- •11.3 Економічне забезпечення створення і діяльності спільних підприємств
- •11.4 Розвиток спільних підприємств в Україні
- •Рекомендована навчальна література
6.3 Джерела правового регулювання зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу
Джерела правового регулювання зовнішньоторговельних контрактів мають певну специфіку. До основних джерел відносять: міжнародні договори, внутрішнє законодавство, звичаї.
Практично у всіх країнах прийняті законодавчі акти, які містять норми, що регулюють відносини з міжнародної купівлі-продажу. Наприклад, у Франції, Німеччині, США, Швейцарії такі норми містяться у торговельних кодексах. У Великобританії прийняті спеціальні законодавчі акти з міжнародної купівлі-продажу (Закон Великобританії 1979 року про купівлю-продаж товарів, Одноманітний закон про міжнародну купівлю-продаж).
В практиці міжнародної торгівлі застосовуються такі джерела регулювання відносин зовнішньоторговельної купівлі-продажу:
- Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 рік);
- Конвенція ООН про позивну діяльність в міжнародній купівлі-продажу товарів (1974 рік);
- Конвенція про право, яке застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1985 рік).
Також в практиці міжнародної торгівлі широко застосовуються міжнародно-правові звичаї.
Торговельний звичай - це загальновизнане правило, яке склалося в сфері зовнішньої торгівлі на основі постійного та одноманітного повторення даних фактичних відносин.
Застосування звичаїв, які прийняті в міжнародній торговельній практиці, здійснюється арбітражними судами у таких випадках:
- таке застосування обумовлено в контракті, через який виникла суперечка;
- до звичаїв відсилає норма права, яка підлягає застосуванню до спірного правопорушення;
- застосування звичаю основується на положеннях міжнародного договору, що діє у відносинах між державами, до яких належать сторони в суперечці.
В комерційній практиці також використовується поняття торговельні звички, котрі означають заведений порядок чи правило, що фактично встановилося у торговельних відносинах і служить для визначення волі сторін, яка прямо не виражена в договорі. Торговельні звички враховуються постільки, поскільки сторони знали про їх існування та мали їх на увазі, укладаючи договір. Найчастіше звички застосовуються у сфері морських перевезень.
Виходячи з загальних положень, розмежування цих понять можливо провести за такими ознаками: звичаї - це правила поведінки, що є джерелом права, звички - не є джерелом права, їх застосування у практичних відносинах залежить від волі сторін, яка прямо не виражена в договорі.
При укладанні та виконанні зовнішньоторговельних договорів купівлі-продажу значну роль також відіграють звичаї, що склалися в міжнародній торгівлі як базисні умови поставок. Їх тлумачення міститься в Міжнародних правилах з тлумачення торгових термінів - ІНКОТЕРМС.
ІНКОТЕРМС отримав визнання та широке застосування, оскільки запропоновані в ньому тлумачення окремих термінів відповідають найбільш поширеним торговим звичаям і правилам, що склалися на світовому ринку. ІНКОТЕРМС дає тлумачення тільки тим торговельним умовам, що використовуються у зовнішньоторговельних контрактах купівлі-продажу, і не поширюється на умови договорів перевезень.
Головна мета ІНКОТЕРМС - це чітке визначення умов контракту відносно зобов'язань продавця з доставки товарів покупцю і уніфікація обов'язків сторін контракту. Діапазон базисних умов ІНКОТЕРМС досить широкий і охоплює всі необхідні і достатні варіанти - від випадку, коли вся відповідальність лежить на покупцеві, до випадку, коли вся відповідальність лежить на продавцеві.
Правила ІНКОТЕРМС носять характер рекомендацій, їх застосування у повному обсязі чи в якійсь частині в контракті залежать від волевиявлення сторін, що домовляються. Якщо тлумачення базисних умов в контракті і ІНКОТЕРМС не збігаються, то пріоритет належить умовам контракту.
Прийнявши тлумачення терміну за ІНКОТЕРМС в якості загальної основи контракту, сторони разом з цим можуть внести в нього зміни чи доповнення, які відповідають умовам даної галузі торгівлі чи обставинам, що склалися при укладенні контракту. Зміст цих змін повинен бути детально обумовлений в контракті, оскільки вони можуть суттєво вплинути на рівень ціни товару. Сторони можуть доповнити контракт умовами, що відображають особливість угоди.
Треба мати на увазі головний принцип, на якому базуються правила ІНКОТЕРМС - мінімальна відповідальність продавця. Наприклад, якщо покупець бажає, щоб продавець взяв на себе розширені зобов’язання з страхування, необхідно в контракт внести відповідні додаткові умови, оскільки посилання тільки на правила ІНКОТЕРМС не досить. Такі випадки, як порушення контрактів та їх наслідки а також складні випадки по з’ясуванню власника товару залишаються поза розглядом ІНКОТЕМС.
Застосування ІНКОТЕРМС сприяє вирішенню проблеми конфліктів між національними законами та їх трактуванням за допомогою типових (стандартних) торговельних умов і визначень, які пропонуються як “нейтральні” правила.