Передмова

Ринкова економіка України створила широкі можливості для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України з зарубіжними партнерами і для здійснення всіх форм зовнішньоекономічної діяльності українських підприємців як господарюючих суб’єктів, так і громадян – індивідуальних підприємців.

В зв’язку з цим першочергового значення набувають питання формування і здійснення зовнішньоекономічних зв’язків, організації зовнішньоекономічної діяльності, її регулювання і валютно-фінансового забезпечення.

Саме у зовнішньоекономічній діяльності підприємець безпосередньо стикається з ринковими методами господарювання і з такими інструментами світового ринку, як валютні курси, валютні застереження, своп, оффшор, рамбурс, толінг, факторинг, форфейтинг, лізинг тощо.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється державою за допомогою різних митно-тарифних і нетарифних заходів.

Без знання механізму формування зовнішньоекономічних зв’язків і дії всіх валютно-фінансових та правових інструментів неможливо ефективно організувати зовнішньоекономічну діяльність.

В посібнику розглядається механізм організації і здійснення зовнішньоекономічної діяльності, який складає основу навчальної дисципліни “Основи зовнішньоекономічної діяльності”.

Предметом даної навчальної дисципліни є вивчення теорії і практики організації та функціонування зовнішньоекономічної діяльності.

Навчальна дисципліна “Основи зовнішньоекономічної діяльності” ставить перед собою 4 цілі:

1. сформувати у студентів цілісну систему знань про організацію і економіку зовнішньоекономічної діяльності;

2. дати понятійно-категоріальний апарат, який характеризує організацію і економіку зовнішньоекономічної діяльності;

3. розкрити взаємозв’язок всіх понять, внутрішню логіку і організаційно-економічну модель зовнішньоекономічної діяльності;

4. дати методику оцінювання ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Саме для реалізації вказаних цілей підготовлений даний навчальний посібник, метою якого є:

• дати студентам мінімум необхідних теоретичних знань з економіки і організації зовнішньоекономічної діяльності;

• навчити студентів економічно правильно оцінювати особливості організації і ефективність функціонування тих чи інших видів зовнішньоекономічної діяльності;

• привити їм деякі практичні навички для роботи в даній сфері.

Тема 1 суть та класифікація зовнішньоекономічних зв’язків

Зміст та функції зовнішньоекономічних зв’язків. Класифікація зовнішньоекономічних зв’язків.

1.1 Зміст та функції зовнішньоекономічних зв’язків

Розвиток цивілізації вимагає постійного залучення окремих держав до міжнародних господарських зв’язків, що веде до створення єдиної світової економіки. Всі країни світу розвиваються за загальними економічними законами, що зумовлює пріоритет економічного характеру міжнародних відносин.

Структура потреб, яка постійно ускладнюється, рідкісність і віддаленість ресурсів вимагають все більш ефективних засобів обміну не лише між регіонами всередині однієї держави, але й між державами та регіонами світу.

Економічний розвиток і приріст населення в різних регіонах світу відбувається нерівномірно, що також викликає необхідність розширювати міжнародний обмін, який сприяє розвитку нових ринків (товарів, послуг, капіталів, праці, інформаційних тощо), імпорту сировини, технологічному та інформаційному обміну, науковим, науково-технічним, виробничим, культурним та іншим зовнішньоекономічним зв’язкам.

Зовнішньоекономічні зв’язки – це комплексна система різноманітних форм міжнародного співробітництва держав та їх суб’єктів в усіх галузях економіки. До суб’єктів держави відносяться носії прав і обов’язків, покладених на них державою. Це регіони, які знаходяться на самоуправлінні, господарюючі суб’єкти (господарські товариства і партнерства, унітарні підприємства) і індивідуальні підприємці.

Зовнішньоекономічні зв’язки є історичною і економічною категорією.

Як історична категорія зовнішньоекономічні зв’язки є продуктом цивілізації. Вони виникають з появою держав і розвиваються разом з ними. Особливо потужний поштовх розвитку цих зв’язків дав розпад феодалізму. Перехід від натурального господарства до товарно-грошових відносин викликав різкий стрибок у розвитку національних ринків окремих держав і в обміні товарами цих національних ринків, що призвело до розширення і поглиблення інтернаціональних зв’язків та міжнародного обміну в економічній сфері міждержавних відносин.

Як економічна категорія зовнішньоекономічні зв’язки представляють собою систему економічних відносин, які виникають при русі всіх видів ресурсів між державами і економічними суб’єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють всі сфери економічного життя країни і, насамперед, її виробничу, торговельну, інвестиційну і фінансову діяльність.

Суть зовнішньоекономічних зв’язків як економічної категорії проявляється в їх функціях. Такими функціями є:

1. організація та обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами і результатами праці в їх речовій і вартісній формах;

2. міжнародне визнання споживної вартості продуктів міжнародного поділу праці;

3. організація міжнародного грошового обігу.

Зміст першої функції полягає в доведенні продуктів, які видобуваються в якості природних ресурсів або отримуються в процесі міжнародного поділу праці, до конкретних споживачів через обмін продуктів та результатів праці в їх речовій та вартісній формах. Організація обміну одночасно передбачає і обслуговування цього обміну.

В процесі виконання другої функції відбувається завершення акту товарно-грошових відносин і закінчення обміну грошей на продукт міжнародного поділу праці, в результаті чого споживна вартість, яка міститься в продукті, отримує міжнародне визнання.

Змістом третьої функції є створення за допомогою механізму цих зв’язків умов для безперервного руху грошей в процесі здійснення міжнародних розрахунків.

Одночасно зовнішньоекономічні зв’язки виступають інструментом впливу на економічну політику держави, який здійснюється через механізм зовнішньоекономічної діяльності.

У сучасному світовому господарстві зовнішньоекономічні зв’язки виступають як чинники зростання національного доходу держави, економії загальногосподарських витрат і прискорення науково-технічного прогресу.

Здійснення цих зв’язків дозволяє перенести міждержавне співробітництво зі звичайного обміну товарами на торгівлю послугами, спільне рішення техніко-економічних завдань, розвиток наукової і виробничої кооперації та інші форми спільної господарської діяльності, в т.ч. створення спільних підприємств.

Через механізм зовнішньоекономічних зв’язків попит на товари і послуги світового ринку переноситься на внутрішній ринок тієї чи іншої держави. Це викликає потребу в розвитку продуктивних сил, що, в свою чергу, сприяє розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, сфери послуг і фінансових установ.

Розвиток внутрішнього ринку країни веде до випередження обсягу пропозиції над обсягом попиту всередині держави, що викликає розширення зовнішньоторговельних операцій, здешевлення вартості капіталу і зниження витрат виробництва та обігу.