Арбітраж

В міжнародній торгівлі інколи не можна виключити можливість виникнення правових суперечок: нерідко при виконанні контракту між контрагентами через різне розуміння взаємних зобов’язань з причини неоднакового тлумачення умов контракту чи їх відсутність. Більшість цих розбіжностей вирішується шляхом переговорів між сторонами, в процесі яких знаходять оптимальне рішення. У випадку, коли через різне тлумачення своїх зобов’язань сторони не можуть вирішити розбіжності шляхом переговорів, організації і фірми різних країн, як правило, надають перевагу арбітражному розгляду перед судовим. Для правового забезпечення угод великого значення набуває створення умов, які гарантують об’єктивне і компетентне вирішення можливих суперечок.

У зовнішньоторговельному контракті купівлі-продажу повинен бути встановлений порядок вирішення суперечок, які можуть виникнути між сторонами і не можуть бути врегульовані шляхом переговорів.

Арбітражне застереження (arbitration clause) - це арбітражна угода (компроміс) з приводу суперечки, яка виникла, чи арбітражна угода відносно суперечок, які можуть виникнути в майбутньому. Арбітражне застереження повинно бути правильно сформульоване, оскільки від його змісту залежить компетенція арбітражу при розгляді суперечки. Воно повинно містити декілька компонентів: визначення кола суперечок, які підлягають розгляду в органах міжнародного комерційного арбітражу, вказання на те, який конкретно орган міжнародного арбітражу компетентний розглядати суперечку.

Під Третейським (арбітражним) судом розуміється суд, вибраний сторонами для вирішення суперечки між ними. Склад суду визначається сторонами. На відміну від загального (державного) суду звертання до третейського суду відбувається на основі угоди сторін.

Для організацій і фірм, які ведуть торговельні та інші операції, розгляд суперечок в арбітражі має суттєві переваги в порівнянні з судовим порядком: нетривалість термінів розгляду справ; рішення арбітражу не підлягає оскарженню; відносна дешевизна процедури, компетентність, оскільки арбітри вибираються з числа фахівців відповідного профілю.

В міжнародній практиці відомі два види судів: так звані ізольовані і постійно діючі.

Ізольований третейський суд створюється спеціально для розгляду даної конкретної суперечки. Сторони самі визначають порядок створення третейського суду та правила розгляду в ньому справи. Після винесення рішення по справі такий суд припиняє своє існування. Він отримав назву третейського суду (від лат. “для цього”, тобто для розгляду даної справи).

Практика зовнішньої торгівлі свідчить, що сторони, які мають суперечку, найчастіше віддають перевагу арбітражу ad hoc в Стокгольмі. В даному випадку в контракті повинно бути зроблено спеціальне арбітражне застереження, рекомендоване Арбітражним інститутом Торгової палати м. Стокгольм.

Треба відмітити, що в Швеції при розгляді суперечок допускається застосування не тільки шведського, але й іноземного колізійного права, якщо сторони суперечки не встановили самі, яке право належить застосовувати до даного контракту.

На відміну від третейських судів ad hoc постійно діючі третейські суди створюються при різних організаціях і асоціаціях, при торгово-промислових і торгових палатах. Кожний з них має положення (статут), свої правила ведення справ, список арбітрів, з яких сторони вибирають суддів.