10.3. Формування і розвиток особистості

Коли вживається категорія “формування особистості”, то мається на увазі єдність об’єктивних і суб’єктивних умов, що визначають її процес становлення і розвитку.

Коли йдеться про категорію “розвиток особистості”, то розуміють послідовність і поступовість змін, які відбуваються в свідомості і поведінці особистості.

Серед вчених існують різні погляди щодо процесу формування особистості. Одні роблять акцент на вроджених якостях і здібностях, а соціальному оточенню відводять досить незначну роль. Інші – відкидають вроджені якості і здібності, вважаючи, що особистість формується в ході соціального досвіду. З нашої точки зору, – це крайнощі. Вивчаючи людину, необхідно враховувати як її біологічні особливості, так і соціальний досвід. Дуже багато людина успадковує від своїх далеких тваринних предків, але і від своїх нинішніх батьків та батьків батьків. Але тільки людська істота, народжуючись безпомічнішою ніж потомство тварин, спроможна до засвоєння соціального досвіду. Ступінь біологічно закріпленої соціальної готовності людини дуже високий, а все ж його не можна перебільшувати. Навіть якщо все необхідне для засвоєння суспільного досвіду закладено в людських генах, все ж таки це лише потенційна можливість, тільки задатки, які вимагають для своєї реалізації певних умов. Ці думки підтверджуються зустрічами із так званими феральними людьми.

Феральні люди – істоти, котрі виросли в ізоляції від людей в тваринному світі. Термін цей належить шведському вченому Карлу Лінею (18 ст). Здичавілих, нецивілізованих людей називають ще “мауглі” і “дітьми джунглів”. Із соціологів першим їх вивчив американець Кінгслі Девіс в 1940 році. В Індії були знайдені дві дівчинки – восьмирічна Камала і півторарічна Амала, вирощені вовками. В 1938 році на фермі в Пенсільванії (США) виявили п’ятирічну дівчинку Анну. Всі троє мали нормальні біологічні передумови для повноцінного індивідуального розвитку, але відсутність соціального середовища привела до того, що у них не була розвинута мова, мислення, людські почуття. Ці діти добре пересувалися на чотирьох кінцівках; доторкуючись до їжі вони попередньо її обнюхували; почуваючи спрагу, вони облизували зуби; діти дуже боялися вогню і ніколи не сміялися. “Мауглі” довели, що без людського оточення людина не стає людиною, а тим більше особистістю. Їм не допомагає запас генів, успадкований від батьків.

Коли дітей – “звіряток” повернули в суспільство, вони змогли засвоїти лише елементарні навички, навчитися усної мови, що складалася із 30 слів. Але вони так і не навчилися дружити, сміятися, абстрактно мислити, вести бесіду. В суспільстві вони прожили не більше 10 років.

Отже, феральні люди – продукт соціальної ізоляції людини, а звідси висновок – і біологічні, і соціальні чинники важливі при формуванні особистості. Розглянемо одну із теорій, яка ґрунтується саме на такому, біосоціальному підході. Її пропонує російський вчений С. Фролов [3, 77-78]. До факторів, що формують особистість, він відносить наступні:

1) біологічна спадковість;

2) фізичне оточення;

3) культура;

4) груповий досвід;

5) унікальний індивідуальний досвід.

Проаналізуємо вплив цих факторів на особистість.

Біологічна спадковість. Якщо групові відмінності пояснюються соціальним досвідом, то індивідуальні особливості – біологічною спадковістю.

Фізичне оточення. Деякі мислителі надавали перевагу фізичному оточенню в розвиткові особистості (Конфуцій, Аристотель, Гіппократ, Е.Хантінгтон, Г. Плеханов, Л. Гумильов). Дійсно, в схожих фізичних і географічних умовах можуть формуватися схожі типи особистостей, але дуже часто трапляється і так, що подібні групові ознаки особистості розвиваються в різних умовах навколишнього середовища.

Отже, фізичне оточення може впливати на культурні особливості соціальної групи, але його дія на формування окремої особистості незначна і незрівнянна з впливом на особистість культури групи, суспільного чи індивідуального досвіду.

Культура. Насамперед наголосимо, що культурний досвід є надбанням для всього людства і не залежить від того, на якій стадії розвитку перебуває те чи інше суспільство. Разом з тим кожне суспільство передає своїм членам деякий особливий досвід, своєрідні культурні зразки. Наприклад, особистість, сформована за умов мусульманської культури, буде мати інші риси порівняно з особистістю, вихованою в християнській країні.

Американська дослідниця К. Дьюбойс назвала особистість, що має загальні для даного суспільства риси “модальною”. Кожне суспільство формує один чи декілька базових типів особистостей, які відповідають культурі цього суспільства.

Груповий досвід. На початку свого життєвого шляху людина не має свого власного Я. Все подальше формування її як особистості – це побудова власного Я на основі постійного зіставлення себе з іншими особистостями. Наприклад, навіть симпатична дівчина буде почувати себе “гидким каченям”, якщо з дитинства її батьки чи знайомі будуть розчаровувати дівчинку і ставитися до неї, як до негарної. О. Купрін в оповіданні “Синя зірка” вдало описав ситуацію, коли дівчина, що вважалася самою непривабливою в своїй країні, була визнана першою красунею в іншій.

Відомий американський психолог і соціолог Ч. Кулі, вивчаючи особистість, дійшов висновку, що кожна людина будує своє Я, базуючись на сприйнятих нею реакціях інших людей, з якими вона контактує.

Це людське Я, що розкривається через реакції інших, стало відомим як дзеркальне Я Чарльза Кулі.

Формування особистості – поняття широке, воно, зокрема, включає і соціалізацію і виховання особистості.