9.3. Альтернативні форми шлюбу.

Моногамний шлюб та моногамна сім'я вже давно мають своїх критиків. В ряді країн досить інтенсивного розвитку набули шлюбо-подібні форми, які стали називати альтернативними формами шлюбу. З утвердженням моногамії чимало мислителів пропонували замінити її на більш усуспільнені форми. Зокрема, ідею спільності жінок знаходимо ще у стародавнього філософа Платона (427-347 pp. до н.е.). В його ідеальній державі у воїнів (стражів) моногамної міцної сім'ї немає. Всі жінки повинні бути спільними для всіх чоловіків, жодна не повинна жити в індивідуальному порядку ні з одним. Зразу ж після народження діти забираються владою. Подібні ідеї висувалися і значно пізніше, зокрема, в XIX ст. Деякі з них були реалізовані на практиці, коли як альтернативу моногамному шлюбу та моногамній сім'ї намагались утвердити комуни. Один з найвідоміших прикладів - організація комуни "Енеїда" в Новій Англії, в США, в середині XIX сторіччя. В основу її лягли релігійні вірування Джона Гамфрі Ноєса. Кожен чоловік в комуні вважався одруженим із кожною жінкою, і всі вони були батьками народжених у комуні дітей. Подолавши початкові труднощі, група зросла до 300 чоловік і проіснувала близько ЗО років. Велике розмаїття таких комун виникло в західних країнах в 1960 pp., причому всередині об'єднань здебільшого передбачалися вільні сексуальні взаємини і колективна відповідальність за виховання дітей.

Однією з найпоширеніших альтернативних форм шлюбу є фактичний шлюб або співжиття, коли чоловік і жінка живуть разом, маючи між собою сексуальні стосунки, але не одружуються. Іншими словами, це юридично не оформлений шлюб. За даними американських соціологів, у 80-і роки в такому шлюбі перебували понад 3 млн. американців.

За останні 40 років число людей, які співживуть, у Великобританії збільшилось на 400 відсотків. У Швеції в 1960 p. співжили тільки один відсоток подружжів, сьогодні цю цифру оцінюють уже в 40 відсотків (3, с. 203-204). Відповідно до непрямих джерел, у фактичному шлюбі в Україні перебуває 300 тис. пар, причому, як і в інших країнах, їх кількість зростає.

Дослідження, проведені в різних країнах, показують, що більшість пар, що перебувають у фактичному шлюбі, одружуються через певний час або коли в них з'являються діти. Тому переважна частина молодих людей ставляться до співжиття, як до "пробного шлюбу". За даними дослідження "Молода сім'я України 90-х", майже половина молодих людей одружуються, тобто юридично оформлюють шлюбні стосунки після сумісного проживання (7, с. 83).

Зупинимось на аналізі ще деяких альтернативних форм.

Груповий шлюб. Це шлюбоподібна форма, в якій партнерів не два, а більше, причому деякі з них можуть перебувати в юридично оформленому шлюбі. На відміну від комун, де передбачалась спільна відповідальність за виховання дітей, груповий шлюб пов'язаний з виконанням лише однієї функції - сексуальної.

Відкритий шлюб. Допускає подружню невірність за взаємною згодою чоловіка і дружини. Даний термін навіть затверджений як офіційний конференцією Національної ради сімейних відносин США. До того ж, є вчені, які намагаються обгрунтувати існування такого шлюбу теоретично. Вони вважають, що одношлюбність заважає вільному виявленню статевого потягу і навіть веде до виникнення неврозів; що традиційні шлюб та сім'я не здатні задовольнити потреби людини в щасті. Краще, що може зробити подружжя, це позбавитися "власницького" ставлення один до одного, надати один одному свободу для пошуку особистого щастя поза шлюбом. Завдяки цьому, на думку теоретиків відкритого шлюбу, збережеться сам шлюб як соціальний інститут, що виконує насамперед функцію відтворення народонаселення.

Шлюб між гомосексуалістами (одностатевий шлюб).

За даними зарубіжних дослідників, кількість гомосексуалістів у середньому становить 2-5% від населення країни. В Чехії, наприклад, до сексуальних меншин належать майже 400 тис. чоловік (5 ).

Ще кілька десятків років тому гомосексуалізм вважався за злочин практично в усіх західних країнах. Сьогодні в цілому ряді країн багато гомосексуальних чоловіків (геї) та жінок (лесбіянки) живуть постійними парами. Немало з них навіть виховують дітей, взятих під опіку, а то й "своїх". Як пише Е. Гіденс, "нинішній рівень техніки штучного запліднення вможливлює для лесбіянок мати дітей і без гетеросексуальних контактів, а отже, й утворювати гомосексуальні сім'ї, в яких будуть свої діти" (3, с.204). В трьох країнах Європи - Данії, Норвегії, Швеції - гомосексуальні шлюби легалізовані. Гомосексуальним партнерам дозволяють реєструвати шлюб і домагатися всіх прав, які з цього випливають. На Гаваях гомосексуальний шлюб можна зареєструвати, звернувшись до суду. Почали офіційно визнавати гомосексуальні взаємини мерії та муніципалітети в Голландії, Франції та Бельгії. Мають місце намагання визнати гомосексуальні шлюби і в Україні. Мабуть, зважаючи на поширення гомосексуальних взаємин, Е. Гіденс визначає шлюб як "суспільно визнаний і схвалений сексуальний союз між двома дорослими індивідами" (3, с. 174), а не між чоловіком і жінкою.

Свінгерство. Так англійці називають секс, коли в одному ліжку опиняються дві подружні пари і відбувається обмін дружинами і чоловіками. Назва походить від джазового терміна "свінг", що означає швидкий перехід з однієї ноти на іншу.

Стверджують, що в цивілізованих країнах число пар, які пробували секс вчотирьох, щорічно зростає на 1%. А в 2010 році в цивілізованому світі свінгерами стане половина всіх подружніх пар. Дехто вважає, що свінгерство дозволяє відійти від буденності і монотонності одношлюбності.

Безшлюбність. Це свідоме небажання чоловіка або жінки пов'язувати себе шлюбними відносинами. Деякі дослідники безшлюбність відносять до альтернативних форм шлюбу. На їх думку, кількість людей, що надають перевагу самотньому способу життя, у всіх країнах невпинно зростає. Разом з тим, дані досліджень, проведених в різних країнах, свідчать, що смертність у людей, які не перебувають у шлюбі, значно переважає смертність у сімейних. Більшість самотніх осіб неоднозначно оцінювали свій стан. Вони визнавали, що самітне життя сприяло зростанню їх службової кар'єри, тому що вони мали змогу цілком сконцентруватися на своїй роботі; таке життя уможливлювало більший вибір для сексуального досвіду, розширювало межі індивідуальної свободи та самостійності. З другого боку, вони зізнавались, що нерідко страждали від ізольованості чи самоти.

Дедалі більшого розповсюдження на Заході набувають і такі нові форми, як шлюб за контрактом на певний відтинок часу, шлюб з трирічним випробувальним терміном (без народження дітей), "серійна моногамія" (багаторазовий вступ до шлюбу), так звані "візитні союзи" (роздільне проживання подружжя із зустрічами, тобто нанесення візитів на короткий час).