8.4. Соціальне управління колективом і менеджмент.

Процес управління колективом і науковий менеджмент органічно пов’язані. Який же характер цього взаємозв’язку та роль в ньому наукового менеджменту?

Спочатку нагадаємо про поняття “менеджмент”. Воно походить від анг.manademet – управління і фіксує міждисциплінарну науку та управлінську практику, близьку до мистецтва, котрі поєднують економічний , соціальний, політичний, організаційний, психологічний, правовий та інші підходи до управління підприємством за умов ринку.

Менеджмент у своєму розвитку пройшов тривалий шлях (див.розділ “Соціологія праці”, §2), тому сучасний менеджмент є результатом світового розвитку науки управління виробництвом. Забезпечення конкурентноздатності підприємств, їх прибутковості є його основна мета, що передбачає різні напрямки її досягнення. Насамперед – це всебічне використання людського фактора (саме воно споріднює менеджмент із власне соціальним управлінням колективом), а також увага міжособовим відносинам, підтримання солідарності, творчої активності управляючих, вчених, інженерів, робітників тощо, їх матеріальне та моральне стимулювання , надійна захищеність їхньої праці соціальними і демократичними правами.

Увесь комплекс передумов успішної управлінської діяльності має забезпечити менеджер - найманий управитель, що досконало володіє професійними знаннями щодо організації управління та виробничих структур.

Основні функції сучасного менеджменту в головному збігаються із розглянутими вище функціями соціального управління. Хоча окрім функцій прийняття рішень, організації, регулювання, обліку і контролю, деякі автори додають менеджменту ще функції мотивації, координації тощо.

Доречно диференціювати предмет вивчення соціології праці та управління з предметом менеджменту. Співвідношення їх таке.

• Менеджмент, по-перше, розглядає насамперед проблеми управління підприємством (виробнича діяльність, кадри, фінанси, маркетинг). По-друге, робить це комплексно, в поєднанні соціологічних, економічних, організаційних, психологічних та інших заходів. Він виробляє і реалізує найефективніші моделі технологій, засоби та методи управління, наближаючи їх до рівня мистецтва.

Відносна відмінність соціології праці від менеджменту полягає в тому, що вона досліджує трудові та управлінські проблеми значно ширше і загальніше менеджменту. В коло її інтересів входить аналіз загальнотеоретичних, методологічних аспектів, тенденцій, закономірностей функціонування і розвитку соціальних груп, соціальних інститутів (в т.ч. трудових колективів), пов’язаних з соціально-трудовими та управлінськими відносинами і процесами. Отже, ця галузь соціологічних знань іде попереду менеджменту, проте вони не перебувають у стані підпорядкованості, а лише в певних питаннях (передусім соціальних) взаємно перехрещуються. Наголосимо, що виробничі та виховні функції менеджера за умов становлення ринкових відносин в Україні трансформуються під впливом як суб’єктивних, так і об’єктивних факторів. Накопичений західним менеджментом досвід управління виробництвом і малим бізнесом, справедливо зазначають соціологи Сакада М.О. і Халецький В.І., не варто механічно переносити на вітчизняні підприємства і потребує критичного осмислення.

Останнім часом в управлінській практиці формується фігура керівника – менеджера. Доцільно тут розглянути спільні та відмінні риси керівника і менеджера, водночас визначити соціальну роль саме керівника трудового колективу.