Тема 2. Історія зародження та розвитку соціології.

2.1. Передумови зародження соціології.

Розпочинаючи вивчення соціології, як і будь-якої іншої науки, необхідно зрозуміти основи її витоків та розвитку. Суттєву допомогу в цьому процесі надає звернення до історії пізнання і відтворення соціальних явищ, вивчення теоретичних уявлень про суспільство, що передували виникненню соціології як науки. Відомо, що люди ніколи не чекали появи соціології. Вони спостерігали та аналізували реальні факти соціального буття, творили ідеї, без яких взагалі не могли б жити. Найдавнішими позанауковими формами відображення та пояснення світу природи та людини були міфологія та героїчний епос.

Міфологія — це сукупність міфів: оповідань, розповідей про богів, героїв, демонів, духів тощо. Тобто, це те, що відображало фантастичні уявлення людей в докласовому та ранньокласовому суспільстві про світ, природу та людський побут.

З розвитком суспільства, що виявилось насамперед у зменшенні залежності людини від природи, відбувається поступовий перехід від міфологічної до інших форм віддзеркалення дійсності. Виникає героїчний епос. В центрі епосу — людина-герой, історичний чи псевдоісторичний персонаж. Епос відтворює картину народного життя, його ідеали, моральні норми, прагнення. Суспільний прогрес безпосередньо пов'язаний також з виникненням наук, розвитком культури. Зокрема, вже в стародавні часи високого рівня розвитку досягали філософія, історія, математика, що не могли не сприяти більш поглибленому вивченню соціальних явищ.

В період середньовіччя /V-VХII ст./ створюються важливі передумови виникнення соціології як науки. Основні з них в цей період були пов’язані з формуванням в ряді європейських країн елементів капіталістичних відносин, заснованих на товарному виробництві. Товарне виробництво, торгівельні відносини між країнами породжували потребу в точних розрахунках, змушували аналізувати соціальні явища в умовах первинного нагромадження капіталу з точки зору їх економічної доцільності. У середньовічній Європі зрідка практикували перепис населення, один з яких було проведено в 1338 р. у Венеції. На Русі перший перепис населення здійснено за часів татаро-монгольського панування в 1257 р.

Епоха нової історії /ХVII – початок ХІХ ст/ характеризується інтенсивним розвитком наукової думки. Розкріпачена від теології, вона спрямовується на пошуки істини. Соціальне пізнання стає на шлях пошуків природничих факторів розвитку суспільства. Поступово розпадається середньовічна система цінностей і світосприйняття. Ідея рівності людей перед Богом в ідеології молодої буржуазії трансформується в ідею рівності людей за своєю природою і законами та пошуків причин їх фактичної нерівності в суспільстві.

Соціологія як наука виникла в 30-ті роки XIX ст. Чим же це було обумовлено? Більшість сучасних соціологів пов'язують виникнення соціології як науки з рядом серйозних змін у соціальному і політичному житті провідних європейських країн на початку XIX ст., а також із загальним прогресом філософського та спеціального наукового знання, нагромадженням нових фактів та ідей і потребою реорганізації соціальних і гуманітарних наук.

Зокрема, по-перше, з розвитком капіталізму, промислового перевороту і науково-технічної революції у західно-європейських країнах і США, де розгортаються процеси інтенсивної модернізації економіки, відбуваються важливі зміни в соціальній структурі суспільства. Одночасно загострюються протиріччя між прогресом, який приніс капіталізм суспільству, і тими соціальними проблемами, що з них народжувалися /зростання експлуатації, гноблення людини, економічні і соціальні кризи тощо/. Посилюється соціальна напруженість, яка призвела до ряду політичних конфліктів у цих країнах /чартизм, повстання ткачів у Леоні та Селезії, інші виступи робітників/.

По-друге, розвиток демократичних ідей та інститутів поставив у центр уваги людину, яка перестала бути знеособленою, а стала причетною до складних політичних та соціальних процесів розвитку суспільства.

По-третє, прогрес науки, накопичення нових фактів та ідей, потреба реорганізації усього корпусу соціальних і гуманітарних наук.

По-четверте, духовне життя цієї доби позначене гострою кризою традиційних релігійно-ідеологічних систем і поглибленням процесів секуляризації /тобто вивільнення суспільної та індивідуальної свідомості від впливу релігії/ культури.

По-п’яте, у цей період формується світовий ринок, інтенсивно розвиваються зв'язки між народами та державами, що сприяє уподібненню соціальних і політичних структур різних країн, відслідковується тенденція до цілісного соціального світу.

Усе це привело до виникнення науки, яка повинна була пояснити природність та закономірність капіталізму та всього того, що з ним пов'язано, озброїти суспільство новими методами управління та регулювання суспільних відносин в нових умовах. Виникненню нової науки сприяла і загальнолюдська потреба осмислення цілісного соціального світу, яка виникла під впливом інтернаціоналізації суспільного життя, викликаного капіталізмом, необхідність мати об'єктивне наукове знання про соціальні процеси, що відбувалися в суспільстві.