9.5. Типи сімей.

Сутність сім'ї відбивається в таких поняттях, як структура сім'ї, її функції та рольова поведінка її членів. Під структурою сім'ї розуміється сукупність відносин між її членами, включаючи, окрім родинних, систему духовних, моральних, психологічних відносин, внутрішньосімейні настанови, відносини влади, авторитету тощо. В залежності від структури родинних зв'язків розрізняють прості, або нуклеарні, і складні, або розширені сім'ї. Найбільш поширеним типом є нуклеарна (від лат. nucleus - ядро) сім'я. Вперше таку назву запровадив у 1949 p. американський соціолог Ж. П. Мурдок. Як правило, нуклеарна сім'я являє собою подружню пару з дітьми, які не перебувають у шлюбі, або без них. Коли хтось із дітей одружується і молоде подружжя проживає з батьками, утворюється інший тип сім'ї - складна або розширена сім'я. Вона може включати три і більше поколінь або дві і більше нуклеарних сімей, котрі проживають разом і ведуть спільне господарство. Складною вважається і сім'я, яка включає в себе подружжя та їх родичів (братів чи сестер чоловіка або дружини тощо). Залежно від наявності в сім'ї батьків виділяють повну сім'ю (в якій чоловік, дружина та їх діти), і неповну, де одного із батьків немає.

В залежності від кількості дітей розрізняють сім'ї бездітні, однодітні, малодітні (сім'ї з двома дітьми), багатодітні (троє та більше дітей).

В однодітних сім'ях нерідко виростають діти, добре розвинуті інтелектуально, але порочні морально-психологічно і комунікативно, переважно егоїстами. Адже ставлення до дитини в такій сім'ї особливе - з неї пилинки здувають. Серед однодітних сімей розпадається кожна друга.

Малодітна сім'я відзначається більшою стійкістю (розпадається кожна сьома), створює кращі умови для формування особистості дитини, її моральних якостей та комунікативних здібностей.

Багатодітні сім'ї розпадаються рідко. Діти в таких родинах дружні, колективістські, одне одному допомагають. Проте в сучасних умовах існування багатодітних сімей пов'язане з великими матеріальними труднощами.

За даними дослідження ПРООН про людський розвиток в Україні (1999р.) рівень бідності серед сімей з 4 дітьми становить 56,5 відсотка (рівень злиденності - 43,2 відсотка), а серед сімей з 5 та більшою кількістю дітей - 80,4 і 48,8 відсотка (12, с. 76).

За структурою розподілу влади в сім'ї виділяють два її типи: авторитарну і демократичну.

Авторитарна сім'я характеризується суворим, беззаперечним підкоренням дружини чоловікові або чоловіка дружині і дітей батькам.

Демократична сім'я грунтується на взаємній повазі членів сім'ї, на розподілі ролей відповідно потребам конкретних обставин, особистим якостям і здібностям подружжя, на рівній участі кожного з них в усіх справах сімейного життя, на спільному вирішенні всіх важливих питань. Демократичну сім'ю часто називають егалітарною (франц.egalitaire - зрівняльний), підкреслюючи рівність прав, обов’язків і відповідальності подружжя та всіх дорослих членів сім’ї. В такій сім’ї, як правило, “офіційного” глави немає, а є лідер, авторитетна особа. Причому чоловік може бути лідером в одних відношеннях, а дружина – в інших; в деяких життєвих ситуаціях лідерами можуть ставати і дорослі діти. О.О.Якуба вважає, що більш стійкими, зазвичай, є сім’ї, де головна роль належить дружині, і “чим нижчий доход сім’ї, тим частіше її очолює жінка” (15,с.137).

За характером проведення дозвілля сім’ї бувають відкриті (орієнтовані на індустрію культури і спілкування з іншими сім’ями) та закриті (націлені на домашнє, внутрішньосімейне дозвілля). За характером розподілу домашніх обов’язків сім’ї поділяються на традиційні (обов’язки в основному виконує жінка) і колективістські (обов’язки виконуються дорослими членами сім’ї разом або по черзі).

За соціальною та національною належністю розрізняють сім’ї соціально-і- національно-гомогенні (однорідні) та соціально-і-національно-гетерогенні. За думкою О.О.Якуби, гомогенна сім’я є більш стійкою, гармонійною, елітарною. Належність до різних соціальних, культурних груп, різна освіченість, професії, вважає вона, порушують гармонію, стійкість, тому тут переважають авторитарні стосунки. Водночас зауважується, що ці особливості не варто абсолютизувати. Інколи існуючі відмінності можуть стимулювати більшу активність в самоосвіті, самовихованні тощо (15, с.136-137).

В залежності від віку подружжя виділяють молодіжні сім’ї, коли вік подружжя до 30 років, сім’ї середнього подружнього віку, літні подружні пари. Вік накладає відбиток на сімейні стосунки, на характер труднощів, протиріч, що виникають і які доводиться долати.

Рольова взаємодія в сім’ї – це сукупність настанов, норм і поведінки одних членів сім’ї у стосунках з іншими. Основні рольові відносини в сім’ї - чоловіка і дружини, батька і матері, батьків і дітей, братів і сестер, а також свекра (свекрухи), тестя (тещі) і невістки (зятя), бабусь і дідусів та внуків тощо – характеризуються різноманітними особливостями, які суттєво відрізняються в авторитарних і демократичних, традиційних та колективістських сім’ях.

Варто зазначити, що психологи виділяють три типи орієнтацій, уявлень про своє місце і роль в сім’ї: егоцентричний, альтероцентричний і соціоцентричний. При егоцентричному (від лат. “его” – “я”) типі в центр сім’ї ставляться власні цілі, прагнення, бажання когось з членів сім’ї, а решта розглядається лише як засіб задоволення цих цілей або ж розцінюється як перешкода на шляху їх досягнення.

Сутність альтероцентризму (від лат. “альтер” - інший) полягає у повній самовідреченості і самовідданості даного члена сім’ї іншим, які і постають провідною цінністю. І третя, мабуть, найбільш прийнята позиція – соціоцентрична – коли головною цінністю вважається сім’я, всі її члени. При цьому буває, що в якийсь період лідирують цілі та інтереси, цінності чоловіка, в інший – дружини, в третій – дітей, родичів тощо.