5.3. Сутність і завдання соціології молоді.

Соціологія молоді – це галузь соціологічного знання, що вивчає молодь як специфічну соціально-демографічну спільноту.

Ця галузь соціології виникла у 20-ті роки ХХ століття. Серед перших соціологічних праць про молодь на Заході були дослідження К.Мангейма – “Проблема поколінь” і Е.Ліхтенштейна – “Скептичне покоління”.

В ці ж роки започаткувалась соціологія молоді і в колишньому СРСР. Особливого розвитку вона набула в 60-ті роки, у часи хрущовської “відлиги”. І хоча в ній були певні позитивні набутки, вона не уникала ідеологізації та ідеалізації теорії і практики молодіжного життя того періоду.

Основними завданнями сучасної соціології молоді є:

1. Подальший розвиток соціологічної теорії молоді, методології її дослідження з врахуванням теперішніх реалій.

2. Вдосконалення методики і практики конкретно-соціологічних досліджень молодого покоління.

3. З’ясування корінних інтересів і потреб молоді в нових умовах життєдіяльності.

4. Створення правдивого соціального портрету молоді.

5. Виявлення і аналіз існуючих нині соціальних проблем молоді та їх причин.

6. Дослідження тенденцій і закономірностей розвитку молоді та проблеми поколінь.

7. Розробка науково обгрунтованих рекомендацій і пропозицій для вирішення означених проблем та успішної соціалізації підростаючого покоління. В кінцевому підсумку – для розробки і проведення ефективної державної молодіжної політики в цілому, стратегії і тактики створення належних умов для життєдіяльності та підвищення соціальної активності молоді.

Зазначимо, що дослідження проблем молоді, її життя, участі у створення формальних і неформальних громадських об’єднань тощо є предметом ювенології – складової соціології і сучасної науки про людину в цілому.

Сучасна соціологія визначає молодь як специфічну соціально-демографічну групу, яка має:

а) певні вікові параметри – 14-29 р. (науковці продовжують цей вік до 35 років);

б) незавершеність процесу соціалізації, тобто засвоєння соціально-культурних цінностей і рис, існуючих в суспільстві, входження в нього підростаючого покоління;

в) відсутність повного статусу дорослих у суспільному та особистому житті;

г) наявність особливостей культури, фізіології, психіки, мислення і поведінки. Тобто молоді притаманна своя духовна і фізична субкультура. Відомо, що молодь відрізняє гострота сприймання дійсності, емоційність, максималізм, ціннісні орієнтації, особливості дозвілля, споживання тощо. Це вікова група, що бере “життєвий старт”, набуває освіту, професію, починає трудову діяльність, створює сім’ю тощо, врешті-решт прагне реалізувати себе як особистість, самоствердитись.

Існує думка, що молодь, зазвичай, є носієм нового способу життя і соціального динамізму, володіє новими професіями, вільніша в поведінці тощо. Хоча цей інноваційний характер молоді багато в чому залежить від типу формації, соціальної організації і стану певного суспільства. Відомо, що кризовий стан, антигуманні і антидемократичні риси суспільства унеможливлюють виховання якісно зрілого покоління. І навпаки, суспільство, де панують високі ідеали гуманізму, соціальної справедливості і моралі, формує молодих людей високого гатунку, всебічно розвинутих і соціально активних.

Молодь постає в двох іпостасях: як об’єкт впливу державної молодіжної політики і як активний суб’єкт суспільного життя і розвитку. Перше передбачає створення належних соціально-економічних, культурних, політичних та інших умов життєдіяльності молоді, задоволення її потреб та інтересів, виховання, цілеспрямовану соціалізацію. Друге визначає молодь як активний чинник суспільних перетворень, молоду енергію та силу в служінні своєму народу, в самореалізації, самоутвердженні, самовизначенні.

Важливим є питання про вікові межі молоді. “Нижній” рубіж молоді частіше визначають у зв’язку з її переходом від дитинства до молодості, тобто періодом статевого визрівання, з початком професійного навчання, із пробудженням почуттів та інтересу до суспільства, до ближнього. Цей період триває від 14-20 років і називається юністю.

“Верхні” межі молоді одні науковці пов’язують із закінченням професійного навчання, інші – зі шлюбом, деякі орієнтуються на досягнення економічної самостійності. Терміни тут неоднакові: від 25 до 35 років. За статистикою ця межа – 29 років, а в Законі України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді” записано: молоддю вважаються громадяни віком від 15 до 28 років.

Внутрішня структура молоді досить різноманітна. Вона обіймає молодіжні групи за статтю, віком, рівнем освіти, професією, територією (міська та сільська молодь), зайнятістю (працююча, непрацююча, учнівська, студентська та інша молодь), за соціальним станом (робітнича, селянська, інтелігентська, елітна і т.п. молодь). Кожна із перелічених груп молоді має свої особливості, відмінності у способі життя, культурі та соціальній ролі.