9.4. Сім'я як соціальний інститут.

Характерною особливістю шлюбу є те, що він постає першоосновою сім'ї, її початком і ядром. Між поняттям "шлюб і "сім'я існує тісний/ взаємозв'язок. Недаремно в літературі у минулому (а інколи і сьогодні) вони використовуються як синоніми. Одначе в суті цих понять є не тільки спільне, але й немало особливого, специфічного. Сім'я є найдавнішою спільнотою людей, пов'язаних кровною спорідненістю. Разом з тим - це мала контактна група індивідів, які взаємодіють між собою, особлива форма взаємодії. Нарешті, це особливий соціальний інститут, що регулює відтворення людини за допомогою особливої системи норм, організаційних форм.

Виходячи з цього, можна дати визначення, за яким сім'я - це особливий соціальний інститут і водночас мала соціальна група, що грунтується на шлюбному союзі, кровній спорідненості, а також усиновленні чи удочерінні, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємодопомогою та взаємною моральною відповідальністю і соціальна необхідність котрої обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення.

Як соціальний інститут сім'я досліджується на макрорівні і саме тоді, коли необхідно з'ясувати, у якій мірі спосіб життя сім'ї, її функціонування відповідають потребам суспільства. В цьому випадку вивчаються: суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних відносин; узагальнені характеристики сімейної поведінки окремих груп населення за різноманітних соціально-економічних та культурних умов; вплив суспільних потреб на характер взаємин та спосіб життя сім'ї; соціальні функції сім'ї та ефективність їх реалізації; суспільний механізм зміни сімейних норм і цінностей; причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім'ї за тих чи інших умов; взаємодія сім'ї з іншими соціальними інститутами і т.д.

Як мала соціальна група сім'я вивчається на мікрорівні. При цьому аналізуються структура і склад сім'ї, відносини між її членами, їх міжособова взаємодія; групова згуртованість, групова діяльність і поведінка; розподіл соціальних ролей, домашніх обов'язків та влади в сім'ї, сімейне спілкування; сімейні цінності, норми і взірці поведінки, включеність індивіда в сім'ю, міра його задоволеності перебування в ній тощо.

Складність сім'ї як соціального утворення зумовлює наявність різноманітних теоретичних підходів до її вивчення. Сьогодні найчастіше використовуються два підходи - теорія функціоналізму і теорія конфлікту. Функціоналісти розглядають сім'ю, виходячи з її функцій або соціальних потреб, які вона задовольняє. Представники конфліктологічного підходу звертають увагу передусім на складний суперечливий характер сімейних відносин, на розподіл влади у сім'ї і механізм прийняття рішень, на рольові і статусні конфлікти між членами родини. Згідно теорії конфлікту, напруження і характер боротьби, яка ведеться за перерозподіл матеріальних засобів та праці по обслуговуванню сім'ї і вихованню дітей, найточніше розкривають сутність сім'ї. При дослідженні сім'ї залучаються і інші підходи: символічного інтеракціонізму, інституціональний, ситуаційний тощо. Очевидно, складний характер феномену сім'ї вимагає поєднання різних підходів.

Сім'я, як і шлюб, - явище історичне. Як стійке соціальне об'єднання виникає з розпадом первісного ладу і появою приватної власності та класів. Сім'я змінюється, насамперед, з розвитком економічного базису суспільства. Разом з тим прогрес форм сім'ї та шлюбно-сімейних відносин має і відносну самостійність.

Деякі дослідники першою історичною формою сім'ї вважають материнську сім'ю, котра, за їх припущенням, існувала в складі роду в період розвинутого матріархату. Вона являла собою порівняно велику групу людей ближніх родичів по жіночій лінії, яка включала жінок і чоловіків з потомством перших в чотирьох-п'яти поколіннях. Але таке утворення, якщо його можна назвати сім'єю, існувало при груповому шлюбі.

Першою ж історичною формою моногамної сім'ї була патріархальна сім'я, що виникла внаслідок зосередження власності в руках чоловіка, закріплення за ним влади в оселі і перетворення дружини в його рабиню. Проте патріархальна сім'я була суворо моногамною лише для жінки. Перед чоловіком же розвиток рабства та інших форм залежності і панування відкрили нові можливості для багатожонства (наявність рабинь-наложниць, гетеризм тощо). Тому Ф. Енгельс визначав патріархальну сім'ю як проміжну форму між парною і моногамною.

Патріархальна сім'я була стійким і досить великим виробничим осередком. Під час краху рабовласництва вона продемонструвала свою живучість і в різних модифікаціях збереглась у багатьох народів і протягом наступної епохи, епохи феодалізму. Відмерла патріархальна сім'я тільки в період розвитку капіталістичних відносин. На заміну їй виникла сучасна мала індивідуальна сім'я.