3.Види та класифікація банків.

Згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська система України складається з Національного банку України, організаційні основи та структуру якого визначено в Законі України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року, та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього закону.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки в Україні створюються у формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю або кооперативних банків.

Державний банк – це банк, 100% статутного капіталу якого належать державі.

Банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України. Його засновниками можуть бути вітчизняні та іноземні юридичні й фізичні особи, за винятком рад народних депутатів та інших виконавчих органів влади, політичних та профспілкових організацій, спілок, партій, громадських фондів. У створенні банку не можуть брати участі військовослужбовці та посадові особи органів суду, прокуратури, держбезпеки, внутрішніх справ, держарбітражу, а також посадові особи органів державної влади та управлінні

Ці обмеження спрямовані на усунення можливості адміністративного впливу на банківську діяльність з боку окремих категорій посадових осіб, а також недопущення відволікання їх від виконання державних службових обов’язків.

Статутний фонд новостворюваного комерційного банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грошовій формі. Розмір статутного фонду визначається засновниками банку, але не може бути меншим за нормативні вимоги НБУ. Ці вимоги спрямовані на те, щоб забезпечити певний рівень надійності банку та його спроможності відповідати за своїми зобов’язаннями.

Комерційні банки класифікують за різними критеріями:

• формою власності;

• організаційною формою;

• розміром капіталу;

• філійною мережею;

• діапазоном операцій, які вони виконують;

• сектором ринку, де вони функціонують.

За формою власності комерційні банки поділяють на унітарні й колективні.

Унітарні банки мають одного власника в особі держави чи приватної особи. B Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності - «Ощадбанк» і «Ексімбанк». Статутні фонди цих банків створено за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ. Інші вітчизняні комерційні банки – це банки з колективною формою власності, тому що частка капіталу кожного із засновників законодавчо обмежена 35% статутного фонду банку, тобто кількість засновників банку не може бути меншою ніж три юридичні чи фізичні особи.

Залежно від організаційної форми комерційні банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого і закритого типу (акціонерні банки) та товариствами з обмеженою відповідальністю (пайові банки). Акціонерні банки відкритого і закритого типів формують свій капітал шляхом об’єднання індивідуальних капіталів засновників та учасників за допомогою випуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу є саме акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери, як правило, не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків Тому акціонерні банки вважаються стійкішими і надійнішими. Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. За кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Пайові комерційні банки організовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю. Відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску в капітал банку.

Відповідно до величини статутного капіталу, капіталу банку та величини активів банки поділяють на малі, середні та великі. На банківському ринку України більшість банків – малі та середні зі статутним капіталом до 5 млн. євро. До великих банків зі статутним капіталом понад 5 млн. евро належать «Промінвестбанк», «Укрсоцбанк», «Укрексімбанк», «Приватбанк», «Аваль», «ПУМБ» (Перший український міжнародний банк), «Ощадбанк»).

Залежно від наявності філій банки поділяють на багатофілійні, малофілійні, безфілійні банки.

Найширшу мережу філій має Ощадний банк України (близько 15000 філій), відділення якого є в усіх адміністративних районах країни. До багатофілійних належить «Аваль» – понад 200 філій, «Укрсоцбанк» – понад 100 філій. Більшість же вітчизняних банків є мало- або безфілійними.

За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, всі банки поділяють на:

• міжнародні, що створюються за участі іноземного капіталу і можуть мати свої філії за кордоном;

• міжрегіональні, що мають розгалужену мережу своїх філій і відділень на території країни;

• регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області).

За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Інвестиційні банки акумулюють тимчасово вільні грошові кошти на тривалі терміни і надають довгострокові кредити. Ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів. Іпотечні банки здійснюють кредитні операції на тривалий термін, здебільшого під заставу нерухомості.

Залежно від діапазону операцій банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій і надають різноманітні послуги своїм клієнтам. Спеціалізовані банки у своїй діяльності орієнтуються на:

• обслуговування певної категорії клієнтів – банки з клієнтською спеціалізацією;

• обслуговування переважно юридичних і фізичних осіб у межах певної галузі – банки з галузевою спеціалізацією;

• надання невеликого спектра послуг для більшості своїх клієнтів – банки із функціональною спеціалізацією.

В Україні типовим представником банку з вираженою функціональною спеціалізацією є Ощадний банк України, в пасиві якого близько 90% – це кошти фізичних осіб, а основна спеціалізація активних операцій – споживче кредитування.

Для банківської сфери за кордонном характерна велика кількість диференційованих видів банків із вузькою спеціалізацією на обслуговуванні конкретного типу клієнтури: біржові банки обслуговують виключно операції біржових структур, страхові – страхових інститутів, а кооперативні банки здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування кооперації. Саме тому банки з клієнтською спеціалізацією називають «кишеньковими» – вони створюються для фінансового обслуговування певної фірми.

Усі комерційні банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов’язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові операції) та операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції). Звичайно, коло операцій, які виконують банки, може бути значно ширшим, але саме ці операції є обов’язковими, і тому їх називають базовими операціями комерційних банків.

Отже, банк самостійно визначає напрями своєї діяльності та спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України регулює діяльність спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого в разі, якщо понад 50% його активів є однотипними. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного в разі, якщо понад 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.