Тема 12. Економіка країн Австралії та Океанії

Загальна характеристика економічних систем. Особливості економічного розвитку. Природно-ресурсний потенціал. Класифікація країн за рівнем розвитку.

Особливості розвитку основних економічних секторів. Основні галузі економіки. Аграрний сектор. Промисловий сектор. Паливно-енергетичний комплекс. Транспорт. Фінансова система.

Міжнародні економічні зв’язки. Зовнішні фактори розвитку. Іноземний капітал. Міжнародна торгівля. Інтеграційні процеси.

Австралійський Союз.

Площа - 7,7 млн км2. Населення - 19,855,288 млн чоловік. Столиця - Канберра.

Австралія - єдина країна, яка одна займає цілий континент. Вона поділяється на 6 штатів, які мають самоврядування, і одну територію. Віддаленість від Євро­пи перестала бути вирішальним чинником її географічного положення. Технічний прогрес па транспорті і засобах зв'язку зблизив її з іншими континентами. Пози­тивного значення набуває відносна близькість Австралії до країн Південно-Східної і Східної Азії та Океанії.

Природно-ресурсний потенціал. Австралія розташована в субекваторіальному, тропічному, субтропічному і помірному поясах. Більша її частина - це пустелі і на­півпустелі. Проте територія з достатньою кількістю опадів становить 1/3 площі. «Зе­лена Австралія» - це 2,5 млн км^:. У посушливих районах значними є запаси підзем­них вод. За площею природних пасовищ Австралія не має конкурентів на Землі.

Країна посідає одне з перших місць у світі за розмірами мінеральних ресурсів, насамперед руд металів і вугілля. Сенсаційні відкриття нових родовищ трапляють­ся й нині. Природні ресурси Австралії справляють особливо велике враження, ко­ли їх розглянути в розрахунку на душу населення.

Населення. Австралія є переселенською колонією Великобританії. Англійська мова переважає в країні. Сучасна культура сформувалась під значним впливом США. Після Другої світової війни зросла роль іммігрантів неанглійців. До цих но­вих іммігрантів належать і українці, їх більш як 30 тисяч. Тривалий час у країні проводилась політика «білої» Австралії. Останнім часом дають дозвіл на в'їзд до Ав­стралії і вихідцям з Азії. Австралійців-аборигенів нараховується близько 160 тис. чоловік. Живуть вони на малопридатних землях у внутрішніх районах країни.

Австралія - найменш заселений континент світі, пересічна густота населення становить тільки 2,3 чол. на 1 км^:, Понад 4/5 населення зосереджено на найспри­ятливішому для життя південно-східному узбережжі і ще 1/10 - на узбережжі південного заходу. Австралійці традиційно є жителями міст. Австралійські міста мають привабливий і охайний вигляд. У центрах - забудова висотна, передмістя -одноповерхові. Головним засобом пересування жителів є власне авто.

Австралійський Союз входить до складу Британської Співдружності Націй. Конституція Австралійського Союзу набула чинності з 1 січня 1901. Австралійський Союз складається з 6 штатів і 2 самоврядних одиниць, до яких належать — столиця Канберра і Північна Територія. Найвища законодавча влада належить федеральному парламентові, до складу якого входять король (королева) Великої Британії, що його (її) представляє призначений ним (нею) генерал-губернатор, і дві палати: палата представників, що обирається пропорційно до загальної кількості населення штату на 3 роки, і сенат, куди обирається по 10 сенаторів від кожного штату строком на 6 років. Виконавча влада належить генерал-губернатору і кабінету (уряду). Штати Австралійського Союзу мають свої конституції, парламенти і губернаторів. Австралійський Союз є федерацією. Місцевими справами відають органи самоврядування — виборні ради. Ці ради перебувають під наглядом урядових органів.

Глава держави — королева Єлизавета II з 1952, представлена генерал-губернатором Квентін Брайс, яка була призначена на цю посаду 5 вересня 2008 після виходу на пенсію Майкла Джеффері. Вона стала першою в історії жінкою, призначеною на цю посаду. Прем'єр-міністр — Джулія Гіллард з 2010.

Федерація у складі 6 штатів і 2 територій.

• Новий Південний Уельс

• Південна Австралія

• Північна Територія

• Вікторія

• Тасманія

• Австралійська столична територія

• Західна Австралія

• Квінсленд

Столиці штатів конкурують між собою у розвитку модерної архітектури і культу­ри. Найбільші міста - Сідней і Мельбурн. Це головні економічні центри, їх давнє суперництво триває й донині. Канберра - спеціально побудоване столичне місто.

Господарство. В історичному й економічному розвитку Австралії багато спільних рис з Канадою. Австралія - індустріально розвинута країна. Рівень життя населення, якщо не брати до уваги аборигенів, є високим. Провідне місце в ма­теріальному виробництві належить обробній промисловості. Вона включає чорну металургію, машинобудування, хімічну, харчову та інші галузі. Особливий розвиток дістало автомобілебудування. Головна промислова зона склалась на південно-східному узбережжі, Центрами є Сідней і Мельбурн з їх найближчим оточен­ням. Більш чи менш розвинуті в промисловому відношенні й інші столиці штатів. Обробна промисловість повністю не задовольняє потреби країни. Імпортують промис­лове обладнання, наукоємні вироби і споживчі товари.

Енергетика Австралії базується на вугіллі. На Тасманії, в Австралійських Альпах побудовані гідроелектростанції. Останнім часом збільшився власний ви­добуток нафти і природного газу.

Сільське господарство Австралії багатогалузеве (мал.). Воно повністю забезпечує населення продовольством.

Добре розвинута транспортна система. Найбільш густою є вона в заселених районах. Особливе значення належить трансконтинентальним залізницям і шосей­ним дорогам, а також внутрішньому і зовнішньому повітряному транспорту. Голов­ними аеропортами і морськими портами є Сідней і Мельбурн. Як проміжний аеро­порт виділяється Дарвін. Характерною рисою країни стало використання сучасних видів транспорту та зв'язку для обслуговування віддалених ферм і невеликих посе­лень, які розкидані на просторах внутрішньої Австралії. Є школи, учні яких вчать­ся вдома і спілкуються з учителями за допомогою радіо, телевізора чи відео. Є служ­би «літаючий лікар», «літаюча пошта» тощо.

У міжнародному поділі праці Австралія має аграрно-сировинну спеціалізацію. За кордон вивозиться 1/2 продукції сільського господарства і 3/4 продукції добув­ної промисловості. Разом це становить 3/4 вартості експорту країни. З продуктів тваринництва експортують вовну, м'ясо, масло і сир, шкіри, в тому числі шкури кенгуру і кролів, з продуктів рослин­ництва - зерно, тростинний цукор і фрукти. За поголів'ям овець (150-180 млн голів), настригом вовни та її експортом Австралія не знає рівних у світі. Значна роль ЇЇ в постачанні на світовий ринок м'яса, пшениці і цукру. Основою вівчарства є величезні просто­ри цілорічних природних пасовищ у південно-східній і менше в південно-західній частинах материка. Обидва ареали знаходяться на південь від тропіка. В кожному а них чим далі вглиб материка, тим менше опадів, якість па­совищ погіршується, і для утримання кожної тварини треба все більше землі. Вівцеферми, як правило, - великі (мал). На них використовують дротяні ого­рожі і собак-пастухів. Проблема обводнення пасовищ розв'язана за допомогою ар­тезіанських колодязів. Велику рогату худобу м'ясного напряму розводять у саванах на північ від південного тропіка. Пшеницю вирощують у тих же районах, де роз­водять овець, але тільки там, де опади і грунти сприятливіші. Цукрова тростина - культура тропічного поясу. Вона займає невеликі розрізнені між собою площі на східному узбережжі материка. Неподалік побудовані цукрові заводи. Поголів'я овець і великої рогатої худоби, збір зерна і його врожайність можуть різко колива­тися з року в рік, Це залежить як від погодних умов, так і від цін на світовому рин­ку. Цукрову тростині вирощують інтенсивними методами, вихід цукру з гектара посівів найвищий у світі. Для сільського господарства Австралії характерна висо­ка продуктивність праці, в ньому дуже мало зайнятих.

У сфері обслуговування зайнята більша частина активного населення країни. Вона представлена банківською системою, освітніми та медичними послугами, кіно- й телеіндустрією, туризмом.

У 80 -- 90-х рр. XX ст. туризм став найважливішим сектором економіки Австралії, галуззю, що динамічно розвивається. У середньому Австралію щорічно відвідують близько 4 млн туристів, забезпечуючи майже 16 % ВВП країни. Це туристи з Японії (20 %), Нової Зеландії (16 %), СІЛА, Тайваню, Сянгана, Індонезії, Малайзії, Німеччини та ін.

Особливо привабливі для туристів Нова Південна Валлія та Сідней. Близько 2 млн туристів щорічно приймають готелі й курорти Південного Квінсленда, побудовані на 50-кілометровій смузі Золотого Берега. На півночі цього штату водяться найбільші у світі крокодили.

Аборигени розводять їх на спеціальних фермах. У готелях і ресторанах приїжджим обов'язково запропонують покуштувати найпопулярнішу австралійську страву -- біфштекс із крокодилячого м'яса. Для любителів гострих відчуттів винахідливі жителі влаштовують полювання на хижаків. Австралійці можуть запропонувати своїм туристам усе, що вони забажають: безлюдні піщані пляжі, сучасні міста, фешенебельне обслуговування, вигадливі пустелі, непролазні джунглі й унікальний тваринний світ.

Різні послуги, розвинена інфраструктура створюють умови для проведення в Австралії різноманітних спортивних змагань. У 2000 р. Сідней приймав у себе гостей Літніх Олімпійських ігор. У них узяли участь 10,6тис. атлетів, що змагалися в 300 видах спортивних змагань.

Самі австралійці -- запеклі спортсмени. В Аделаїді щорічно проводяться автогонки «Формула-1» на Ґран-прі Австралії, у Мельбурні -- відкритий чемпіонат країни з тенісу, що входить до серії «Великого шолома». У невеликих містах і поселеннях проводяться свята з жартівливими змаганнями (змагання лісорубів, стригалів вовни) і спортивними змаганнями (кінне поло, кінні перегони, змагання із загону худоби). Дуже популярними є такі види спорту, як крикет, футбол, реґбі, плавання, серфінг, віндсерфінг, вітрильний спорт, водні лижі.

Експорт мінеральної сировини з Австралії дуже різноманітний, і за його розміра­ми вона займає одне з перших місць у світі. Основу його нині становлять залізні ру­ди, боксити і кам'яне вугілля. Залізні руди добувають на заході материка у басейні Пілборі. Майже половина світових запасів бокситів зосереджена на півночі і заході країни. Австралія не має ресурсів дешевої електроенергії і алюмінієву сировину екс­портує в необробленому вигляді або у вигляді глинозему. Кам'яне вугілля добувають на східному узбережжі. Експортують у значних розмірах свинець, цинк, мідь, мар­ганець, нікель, олово, уран. Освоєння нещодавно відкритих на північному заході ро­довищ алмазів дало змогу Австралії стати провідною країною з їх експорту. У добу­ванні корисних копалин використовується складна техніка і сучасні методи. Зай­нятість у цій галузі, як і в сільському господарстві, - дуже мала.

Початковим ринком для експорту з Австралії була її колишня метрополія -Великобританія. Потреби метрополії та ЇЇ віддаленість формували структуру переве­зень. Першим товаром стала вовна, яка не псувалася під час довгого транспортуван­ня. Поява пароплавів-холодильників дало змогу експортувати м'ясо і молочні про­дукти. У другій половині XX ст. Англію як ринок австралійського експорту заміни­ла Японія. Дедалі більшого значення набуває торгівля Австралії з країнами Східної і Південно-Східної Азії. Нова техніка в морському флоті зробила економічно вигідними перевезення на далекі відстані мільйонів тонн залізної руди, бокситів, вугілля. Цьому сприяло і те, що в Австралії поклади цих корисних копалин зручно розміщені поблизу або на узбережжі.

Експортні галузі Австралії е основним джерелом іноземної валюти. Водночас вони мають значення для освоєння цього посушливого і рідко заселеного конти­ненту. Але освоєння північних і центральних «окраїн» з їх екстремальними при­родними умовами має не суцільний, а вибірковий характер.

Океанією називають сукупність островів південно-західної частини Тихого океану. За своїм походженням ці острови є материковими, вул­канічними і кораловими. Нині в Океанії - 13 держав.

Найбільші за площею і на­селенням - Папуа-Нова Гвінея і Нова Зеландія. Решта - дрібні острови чи гру­пи островів, розкидані по величезних океанічних просторах.

Держава Науру - це один острів, який має площу тільки 20 км², а населення його менше 9 тис. чоловік.

Держава Кірібаті (загальна площа її суходолу 700 км², населення -70 тис. чоловік) - це 30 острівних груп, які простягнулися на 4 тис. кілометрів. Багато островів залишається володіннями США, Великобританії, Франції, Авст­ралії, Нової Зеландії. Аборигенами Океанії є папуаси і полінезійці. Вони зберіга­ють свою мову і культуру, хоч європейський вплив також значний. Серед неєвропейського населення є індіанці, малайці та ін.

Роль Океанії в світі, якщо не брати до уваги Нову Зеландію, - незначна. Країни цієї частини Землі належать до тих, що розвиваються. Для них харак­терні низький рівень розвитку господарства і життя населення. Економічно вони тісно зв'язані зі своїми колишніми метрополіями. Характер і структура їх госпо­дарства склалася під впливом розташування в екваторіальних і тропічних широ­тах та ізольованого існування. Головною галуззю є споживче сільське господар­ство. Вирощують кокосові пальми, коренеплоди (ямс, таро, маніок), хлібне дере­во, цукрову тростину, банани, овочі і фрукти. Розводять велику рогаті' худобу, кіз і свиней. У харчуванні значну роль відіграє риба. Експортне значення мають про­дукти кокосової пальми і цукор, а також мінеральна сировина: мідь і золото з Папуа-Нової Гвінеї, нікель з Нової Каледонії. Зростає туристське, комунікаційне і стратегічне значення Океанії. Природне середовище островів Океанії зазнало значної шкоди внаслідок зведення лісів, відкритих розробок корисних копалин, а також випробувань атомної зброї.