33.Інфраструктура фондового ринку.

інфраструктура ринку складається з організацій та інсти­туцій, які обслуговують відносини між покупцями та продавцями фінансових активів на ринку. Український фондовий ринок розподіляється на біржовий і позабіржовий ринки.

Банки здійснюють операції з різними видами цінних паперів у різних сегментах ринку.

Головним елементом інфраструктури є інституції, які обслуговують про­цес пошуку покупців (продавців) цінних паперів. Зазвичай такими еле­ментами є біржі - фондова біржа, секції на валютних або товарних біржах. Фондова біржа як елемент інфраструктури фактично допомагає знайти не тільки покупця чи продавця потрібних цінних паперів, а й установлює ціну, на яку потім орієнтуються торгівці та інвестори. Біржа виконує інфор­маційну функцію, що є важливою для становлення всього ринку.

Членом фондової біржі може стати юридична особа, що має чинну ліцен­зію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДК ЦИФР) на проведення професійної діяльності з випуску та обігу цінних паперів і є ак­ціонером біржі, власником відокремленого брокерського місця або набула в порядку, визначеному статутом біржі, право на користування брокерським місцем на термін не менше одного року.

Позабіржовий ринок цінних паперів створюється і функціонує з метою забезпечення максимального зв'язку механізмів фондового рин­ку з інтересами інвесторів та емітентів окремих регіонів, залучення капі­талів у великі та середні підприємства, створення сприятливих умов для розвитку новітніх технологій та виробництв, диверсифікації напрямів підприємницької діяльності в регіонах, створення потужної фондової інфра­структури, спроможної у короткий термін реформувати власність за допо­могою залучення широких верств дрібних та інституційних інвесторів. По­забіржовий ринок складається з двох секторів: організованого позабіржового ринку та неорганізованого (телефонного). На першій частині ринку діють торговельно-інформаційні системи, які, як правило, створюються як саморегульовані організації у формі асоціацій учасників фондового ринку.

Інфраструктура фондового ринку складається з інституцій, які не тільки допомагають знайти покупця та продавця, а й беруть участь в обігу цінних паперів.

Український ринок має потребу в депозитарній системі, яка б забезпе­чувала обіг іменних цінних паперів. Депозитарна система України нині скла­дається з Національного депозитарію України, депозитарію ВАТ «Міжрегіо­нальний фондовий союз» та депозитарію Національного банку України, який

веде обслуговування державних цінних паперів. Інші депозитарні органі­зації поки що не відіграють значної ролі.

34.Учасники фондового ринку.

Прямими учасниками фондового ринку як окремого сектору економіки, в якому проводиться підприємницька діяльність, є:

• Фінансові компанії, які спеціалізуються на комерційній і комісійній діяльності з цінними паперами, а також на операціях за дорученням емітента у процесі первинного розміщення випусків цінних паперів і надання інших послуг

• Комерційні та інвестиційні банки, які отримали ліцензію на ведення професійної діяльності на фондовому ринку та здійснюють визначені чинним законодавством операції з цінними паперами.

• Інститути спільного інвестування, інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, які поєднують функції фінансового посередника (брокера, дилера) та інституційного інвестора.

• Брокерські контори.

Непрямими комерційними учасниками фондового ринку, які зобов'язані діяти на ринку лише через посередництво прямих учасників, є:

• Інвестиційні фонди, які організують спільне інвестування в цінні па­пери через емісію власних неголосуючих цінних паперів.

• Довірчі товариства, що здійснюють операції на фондовому ринку від імені, за рахунок, в інтересах і на ім'я довірителів.

• Пенсійні фонди та страхові компанії, які мають можливість через послу­ги фінансових посередників здійснювати операції на фондовому ринку з ме­тою формування власних портфелів цінних паперів і отримання доходу за ними1.

На ринку використовуються дві загальні схеми:

• брокерська, коли цінні папери купуються від імені та за рахунок клієнта, тобто інвестора, при цьому брокер іноді укладає угоду від власного імені, щоб зберегти таємницю про те, хто фактично веде операції;

• дилерська, коли посередник за власні кошти та від свого імені купує чи продає цінні папери.