57.Фінансовий інжиніринг

Фінансовий інжиніринг - це цілеспрямоване розроблення та реаліза­ція нових фінансових інструментів та/або нових фінансових технологій та операційних схем, а також творчий пошук нових підходів до вирішення фінан­сових проблем за допомогою уже відомих фінансових інструментів та тех­нологій, придатних для здійснення фінансово-кредитних операцій. Можна сказати, що фінансовий інжиніринг дає змогу банкам та іншим фінансовим посередникам оперативніше та ефективніше реагувати на зміни, що відбу­ваються у світі, в законодавстві та економіці конкретної країни, всередині конкретного суб'єкта господарювання.

Слід розрізняти фінансовий інжиніринг і фінансовий аналіз, який є лише першим суттєвим етапом фінансового інжинірингу.

Практично фінансовий інжиніринг охоплює різні сфери економіки та на­прями діяльності. Зокрема, важлива його роль у торгівлі цінними та похідни­ми цінними паперами, особливо за здійснення арбітражу в часі.

Потреба у фінансовому інжинірингу часто виникає у галузі корпоратив­них фінансів із метою створення нових інструментів або технологій захисту капіталів у разі здійснення значних за обсягом комерційних операцій.

Засобами фінансового інжинірингу вирішують питання, що виникають у разі злиття або поглинання підприємств.

Фінансовий інжиніринг відіграє значну роль в управлінні короткостро­ковими та довгостроковими інвестиціями. Зокрема, з його допомогою було розроблено та впроваджено у практику такі інструменти, як взаємні фонди грошового ринку, взаємні фонди та ринок репо.

Значна роль фінансового інжинірингу пов'язана з обслуговуванням населення, зокрема нау-рахунків та індивідуальних пенсійних рахунків.

Фінансовий інжиніринг великий вплив має на фінансування зовніш­ньої торгівлі; залучення грошових ресурсів для інвестицій; покриття бю­джетного дефіциту, зниження бази оподаткування у клієнта, у тому числі са­мого банку; сек'юритизацію активів та управління ризиками.

Фінансовий інжиніринг передбачає наявність у банків висококваліфі­кованих фахівців, що мають відповідного рівня знаня у галузях економічної та фінансової теорії, бухгалтерської та банківської справи, юриспруденції, математики, статистики та оподаткування, а також володіють мистецтвом мо­делювання. Крім того, вони повинні вміти користуватися комп'ютерною та телекомунікаційною технікою, бути поінформованими про наявні розроблені фінансові інструменти та схеми і розуміти, у який спосіб їх можна використа­ти під час вирішення поставлених фінансових проблем.

29.Форми та види забезпечення зобов'язань позичальника.

Банки користуються кількома формами забезпечення зобов'язань по­зичальника.

Найважливішою з них є застава - спосіб забезпечення зобов'язань продавця за кредитною угодою, згідно з якою кредитор має право в разі невиконання боржником зобов'язань отримати компенсацію з вартості застави. Зазвичай заставляють нерухоме майно, товарні запаси, рухоме майно, цінні папери, дорогоцінні метали, товаророзподіл документів, інші цінності.

Форми застави товару:

• тверда застава (певна товарна маса заставляється на користь банку);

• застава товару в обороті;

• застава товару в переробці.

Крім застави, до форм забезпечення зобов'язань позичальника також належать:

• стягнення пені;

• угоди страхування відповідальності позичальника за неповернен­ня кредиту;

• гарантія чи порука третьої сторони;

• переуступка контрактів;

• переуступка дебіторської заборгованості;

• забезпечення у вигляді товарних запасів.

Гарантія (порука) - це зобов'язання третьої особи погасити борг пози­чальника у разі його неплатоспроможності. Гарантія (порука) оформлюється у вигляді самостійного зобов'язання гаранта за допомогою передавального напису на вимозі боргу (індосаменту).

Переуступка (цесія) контрактів - ця форма забезпечення практикується в разі надання позик будівельним компаніям чи фірмам, що здійснюють регу­лярні поставки товарів (надають послуги) за контрактом. Позичальник переуступає контракт банку, надає кредит, унаслідок чого надходження від замовника (покупця) передаються банку в рахунок погашення заборгованості за позикою.

Переуступка дебіторської заборгованості здійснюється шляхом пере­давання банку рахунків, що підлягають сплаті за поставлені постачальником товари (виконані роботи, надані послуги).

Способи оформлення товарного забезпечення:

• під складські квитанції, які слугують забезпеченням кредиту;

заставлені товари передаються позичальником на зберігання складській компанії, а після погашення позики банк виписує ордер на видачу товарів позичальнику;

• під розписки на зберігання;

товари перебувають на відповідальному зберіганні у позичальника, але контроль за ними доручається представникам банку-кредитора чи третім особам (наприклад, складській компанії).

Головною вимогою забезпечення зобов'язань позичальника є висока ліквідність. Під ліквідністю активів розуміють здатність активів до конверсії у готівкові кошти, а також:

• здатність до тривалого зберігання (принаймні на термін користу­вання позикою);

• стабільність цін на заставлене майно;

• мінімальні витрати на зберігання та реалізацію застави.