40.Депозитарії комерційних банків

Під депозитарною діяльністю розуміють надання послуг зі зберігання (депонування) цінних паперів і виконання доручень з реалізації прав, що засвідчені цінними паперами. Для цього при банках створюють спеціалізо­вані підрозділи - депозитарії цінних паперів.

Основними функціями депозитаріїв комерційних банків є:

знерухомлення або дематеріалізація цінних паперів у разі прий­няття їх на збереження;

виконання за допомогою ЕОМ бухгалтерських проведень із пере­казу та вилучення з обігу цінних паперів, що перебувають на зберіганні;

створення комп'ютерної бухгалтерської заставної системи цінних па­перів, що перебувають на зберіганні;

вилучення цінних паперів на звичайній і терміновій основі;

надання комплексних послуг зі зберігання цінних паперів: веден­ня реєстру акціонерів, нарахування, виплата відсотків і дивідендів тощо.

Клієнтами депозитарію комерційних банків є емітенти, індивідуальні та інституціональні інвестори. Депозитарний облік цінних паперів може органі­зовуватись банками у двох основних формах:

знерухомлення - заміна емітованих цінних паперів єдиним глобаль­ним сертифікатом, що зберігається у депозитарії, з відкриттям кожному із власників цього сертифіката окремих депо-рахунків;

повна дематеріалізація цінних паперів - емісія цінних паперів у ви­гляді електронних записів за допомогою комп'ютерної системи.

Зберігання цінних паперів у депозитаріях організовується за двома видами:

відокремленим (закритим): сертифікати цінних паперів, довірені де­позитарію їх власниками, зберігаються окремо від цінних паперів інших клієнтів і цінних паперів, що належать самому депозитарію (тобто банку);

колективним (відкритим): цінні папери, передані на зберігання до депозитарію, є частковою власністю всіх клієнтів депозитарію, що здали йому на зберігання цінні папери того самого випуску. Належність цінних паперів конкретним клієнтам не ідентифікується за номерами та серіями. Клієнти депозитарію є власниками певної кількості цінних паперів, що дорівнює кількості внесених ними на зберігання паперів.

41.Економічна сутність і форми інвестицій.

інвестиції - усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності й у результаті яких створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

• права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різноманітних формах. З метою аналізу, планування та врахування інвестиції кла­сифікуються за різними ознаками:

1. За об'єктами вкладень коштів розрізняють реальні й фінансові інвестиції.

• Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні.

• Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять вкладення коштів у цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі й непрямі інвестиції.

• Під прямими інвестиціями розуміють особисту участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів.

• Непрямі інвестиції опосередковуються іншими особами (інвестиційними або іншими фінансовими посередниками).

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові й довгострокові інвестиції.

• Короткострокові інвестиції – це звичайно вкладення капіталу на період до одного року (наприклад короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо).

• Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладання капіталу на період понад один рік.

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні.

• Приватні інвестиції – це вкладення коштів, які здійснюють громадяни, а також підприємства недержавних форм власності, насамперед колек­тивної.

• Під державними інвестиціями розуміють вкладення, які здійснюють цент­ральні та місцеві органи влади й управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державні підприємства й установи за рахунок власних і позикових коштів.

• Іноземні інвестиції – це вкладення, які здійснюють іноземні громадяни, юридичні особи та держави.

• Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані суб'єкта­ми певної країни й іноземних держав.

5. За регіональною ознакою виокремлюють інвестиції всередині країни й за кордоном.

• Інвестиції всередині країни (внутрішні інвестиції) означають вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені в територіальних межах цієї країни.

• Під інвестиціями за кордоном (закордонними інвестиціями) розуміють вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені за межами території певної країни (до них відносять також придбання різноманітних фінансових інструментів інших країн – акцій закордонних компаній, облігацій інших держав тощо).

6. За впливом інвестицій на функціонування економіки інвестиції поділяють на валові та чисті.

• Валові інвестиції становлять загальний обсяг інвестованих у певному періоді коштів, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.

• Чисті інвестиції – це сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.