59.. Ліквідність і платоспроможність банку

Ліквідність і платоспроможність комерційного банку є одними з найваж­ливіших показників, що характеризують фінансову стійкість банківської уста­нови. Вони свідчать про достатність власних коштів того чи іншого банку для забезпечення захисту інтересів його вкладників та інших кредиторів і про спроможність банківської установи забезпечувати своєчасне виконан­ня своїх грошових зобов'язань.

Ліквідність - це спроможність банку своєчасно забезпечити виконан­ня своїх грошових зобов'язань. Вона визначається збалансованістю між термінами і сумами погашення активів і термінами та сумами виконання зо­бов'язань банку, а також термінами та сумами інших джерел і напрямів ви­користання коштів на кшталт видачі кредитів та зроблених витрат.

Платоспроможність - спроможність юридичної чи фізичної особи своє­часно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.

Банк вважається ліквідним, якщо він має можливість залучати грошові кошти за прийнятною ціною тоді, коли вони потрібні. Це означає, що банк повинен у будь-який час мати змогу задо­вольнити вимоги своїх клієнтів про зняття грошових коштів з їхніх ра­хунків.

Дотримання банком належного рівня ліквідності залежить від таких основних чинників:

• наявності у банку необхідної суми ліквідних коштів;

• можливості залучення ліквідних коштів шляхом їх позичення чи про­дажу активів.

Недостатній рівень ліквідності майже завжди є першою ознакою наяв­ності в установі банку фінансових труднощів. У такій ситуації він, як правило, втрачає депозити, що зменшує його готівкові кошти та змушує реалізовува­ти найліквідніші активи.

Для більшості банків потреба в ліквідних коштах виникає з таких причин:

• зняття коштів із депозитів;

• заявки на отримання нових кредитів від платоспроможних клієнтів;

• операційні витрати та сплата податків у процесі продажу банківських послуг;

• виплата дивідендів акціонерам.

Джерелами для покриття потреби в ліквідних коштах є:

• залучення депозитів;

• дохід від продажу недепозитних банківських послуг;

• погашення раніше наданих кредитів;

• продаж активів банку;

• залучення коштів на грошовому ринку.

Фінансове управління банківською ліквідністю - складна й бага­тогранна проблема, яка не має однозначного вирішення і потребує щоден­ного аналізу не лише банківських активів і пасивів, а й стану економіки в цілому та перспектив її розвитку.

До групи показників, що характеризують капітал банку, входить норма­тив платоспроможності.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспро­можності) банку (Н2) - співвідношення капіталу банку і сумарних активів та певних позабалансових інструментів, з поправкою на відповідні коефіцієн­ти за ступенем ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) обчислюється за формулою

• Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється з метою контролю

спроможності банку/Забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зо­бов'язань за рахунок високоліквідних активів: обчислюється як відношен­ня суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (Ка) до поточ­них рахунків (Пр):

Значення нормативу Н4 має бути не меншим ніж 20%¹.

Норматив поточної ліквідності (Н5) розраховується як відношення ак­тивів первинної та вторинної ліквідності (А) до зобов'язань банку з кінцевим терміном погашення до ЗО днів:

Значення нормативу Н5 має бути не меншим ніж 40%.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для конт­ролю спроможності банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'я­зання за рахунок ліквідних активів, і обчислюється як відношення ліквідних активів (Ал) до короткострокових зобов'язань з початковим терміном пога­шення до 1 року:

Значення нормативу Н6 має бути не меншим ніж 20%.