49.Загальна характеристика та види нетрадиційних банківських операцій і послуг.

До нетрадиційних для банків України операцій і послуг можна, зокрема, віднести:

• лізинг;

• факторинг;

• довірчі (трастові) послуги;

• операції з дорогоцінними металами;

• гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги;

• фінансовий інжиніринг.

Банківським послугам притаманні такі ознаки:

• для надання банківських послуг банкам не потрібні додаткові ресурси;

• доходи від надання послуг банки одержують у вигляді комісії.

Банки надають клієнтам різноманітні послуги.

Залежно від суб'єктів – одержувачів банківських послуг – розрізняють:

• послуги, які надаються юридичним;

• послуги, які надаються фізичним особам.

З огляду на зв'язок банківських послуг із рухом матеріального продукту розрізняють:

• послуги, пов'язані з рухом матеріального продукту;

• «чисті» послуги, тобто послуги, безпосередньо не пов'язані з рухом матеріального продукту.

Залежно від обліку послуг у балансі банку їх поділяють на такі:

• послуги, що обліковуються на балансових рахунках і можуть бути активними та пасивними;

• послуги, що обліковуються на позабалансових рахунках.

За критерієм стягнення банками плати за надання послуг розрізняють:

• платні послуги;

• безоплатні послуги.

На практиці найпоширенішою підставою виникнення зобов'язань у на­данні нетрадиційних послуг є договір. Існує кілька груп цивільно – правових договорів, якими оформлюються нетрадиційні банківські операції та послуги:

• оговори про передачу майна у власність, повне господарське ведення або оперативне управління (договори купівлі – продажу іноземної валюти, акцій; біржові та позабіржові угоди тощо);

• договори про передачу майна у тимчасове користування (договір оренди, договір лізингу тощо);

• договори про надання послуг (договір доручення, договір комісії, кредитний договір, договір схову, договір про посередницькі послуги).

50Лізингові операції.

«Лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвес­тування власних чи залучених коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за доручен­ням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. При цьому право власності на об'єкт лізингу залишається у лізингодавця на термін дії договору».

Існують різні типи класифікації видів лізингу.

Залежно від типу майна, яке може бути об'єктом лізингу, розрізняють:

• лізинг рухомого майна (машини, транспортні засоби, устаткування тощо);

• лізинг нерухомого майна (споруди, будівлі, їхні структурні компоненти тощо).

Виходячи з того, чи було майно раніше в користуванні, розрізняють:

• лізинг нового майна, яке не використовувалося;

• лізинг майна, яке вже було в користуванні.

Згідно зі ст. З Закону України «Про лізинг» суб'єктами лізингу можуть бути:

• лізингодавець – суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

• лізингоодержувач – суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

• продавець лізингового майна (далі продавець) – суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Залежно від складу суб'єктів лізингу розрізняють:

• прямий лізинг, за яким власник майна самостійно здає його в лізинг.

• непрямий лізинг, коли передавання майна відбувається через посередників.

Відповідно до сектору ринку, де здійснюється лізинг, розрізняють:

• внутрішній (національний) лізинг, коли всі суб'єкти угоди перебувають під юрисдикцією однієї країни;

• зовнішній (міжнародний) лізинг, коли суб'єкти лізингу перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Зовнішній лізинг, у свою чергу, поділяють на:

• експортний – закордонною країною є лізингоодержувач;

• імпортний - закордонною країною є лізингодавець.

Залежно від рівня окупності об'єкта лізингу розрізняють:

• оперативний лізинг;

• фінансовий лізинг.

Оперативний лізинг – це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає пере­дачу орендарю права користування основними фондами на термін, що не перевищує терміну їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення терміну дії лізингової (орендної) угоди.

Фінансовий лізинг являє собою господарську операцію фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на термін, що не перевищує терміну повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.

Залежно від форми здійснення лізинг може бути:

• зворотним – це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому в лізинг;

• пайовим – це здійснення лізингу за участі суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти;

• міжнародним - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Договір лізингу укладається у письмовій формі, або як багатостороння угода за участі лізингодавця, лізингоодержувача та продавця майна, або як двостороння угода між лізингодавцем і лізингоодержувачем.

Переваги використання лізингу:

• придбання основних засобів без використання власного прибутку;

• немає необхідності негайного вкладення «живих» грошей у цінне обладнання, що дасть змогу ефективніше використати обіговий капітал і не заблоковувати його в основних фондах на тривалий термін;

• платежі здійснюються частинами і за кошти, отримані в результаті експлуатації придбаного майна, тобто в результаті основної діяльності;

• прискорена амортизація об'єкта лізингу;

• фіксовані лізингові платежі дають змогу точно планувати бюджет підприємства;

• майно отримується у власність за залишковою вартістю;

• порівняно низький відсоток подорожчання майна в разі придбання за схемою фінансового лізингу.