Угоди щодо цінних паперів

Всі угоди щодо цінних паперів поділяються на дві великі групи:

1. Касові угоди - такі операції передбачають оплату цінних паперів негайно або найближчими днями.

2. Строкові угоди - за ними розрахунки здійснюються через певний період часу.

Строкові угоди бувають трьох видів:

• тверді: їх учасники здійснюють купівлю-продаж цінних паперів у заздалегідь встановлений термін за незмінних умов операції;

• умовні: ці операції передбачають право відмови однієї зі сторін, яка бере участь в угоді, від виконання своїх зобов'язань. За це вона повинна сплатити іншій стороні певну премію;

• пролонгаційні: відповідно до умов цих угод обидві сторони мають право на продовження операції або відстрочення остаточного розрахунку.

Серед угод, що мають умовний характер, виокремлюють чотири основні різновиди операцій:

• угоди з попередньою премією: покупець цінних паперів може відмо­витися від їх купівлі, за що сплачує продавцеві певну премію.

• угоди зі зворотною премією: продавці зберігають за собою право відмови від продажу цінних паперів, за що також сплачують покупцеві пре­мію.

• опціон: одному з учасників угоди дається право придбати або про­дати певну кількість цінних паперів у заздалегідь узгоджений термін і за фіксованою ціною.

• стелаж: одна зі сторін дістає право вибору купівлі чи продажу цінних паперів за курсом, установленим в заздалегідь обумовлених межах.

Пролонгаційні угоди бувають двох видів:

• репортні угоди: банк купує цінні папери за поточним курсом за умо­ви їх зворотного викупу через установлений термін за підвищеним курсом. Внаслідок такої операції банк одержує винагороду (репорт), що дорівнює різниці в курсах;

• депортні угоди: банк продає цінні папери за поточним курсом за умови їх зворотного викупу через установлений термін за зниженим курсом. Внаслідок такої операції банк одержує винагороду (депорт), що дорівнює різниці в курсах.

Крім перелічених, виокремлюють ще одну угоду - арбітраж із цінними паперами, одночасно купівлю і продаж одного або подібних фінансових інструментів на різних ринках (у тому числі ринках різних країн) із метою одержання прибутку від розбіжності в цінах.

43.Ризики інвестиційних операцій комерційних банків.

Серед основних видів ризиків слід виокремити такі:

ризик фінансового ринку (дохід від одних цінних паперів може ви­явитися нижчим, ніж дохід від інших, унаслідок змін відсоткових ставок на фінансовому ринку);

ризик інформації;

ризик дострокового відкликання цінних паперів емітентами;

ризик ліквідності;

політичний ризик.

Головним завданням банківського менеджменту є вибір ефективної інвестиційної стратегії з наявних альтернативних варіантів - спосіб найвигіднішого розміщення банківських ресурсів, який дає змогу одержати макси­мальний дохід за умови забезпечення прийнятного рівня ризику.

Існують дві загальновизнані концепції оцінки інвестиційного ризику: аналіз чутливості кон'юнктури ринку та аналіз вірогідного розподілення дохідності.

З метою мінімізації загального ризику інвестування банки здійснюють попереднє формування портфеля інвестиційних пропозицій, основні прин­ципи якого такі:

Оптимальний розподіл ресурсів за видами цінних паперів (акції, об­лігації, векселі тощо), які слід кваліфікувати за ступенем дохідності й ризику

Врахування вірогідності відхилення реальних характеристик від їх запланованого рівня.

Оперативна (відповідно до обраної стратегії і тактичної варіабель­ності кон'юнктури ринку) реструктуризація інвестиційного портфеля.

4) Формування портфеля з урахуванням конкретного стану макро- та мікросередовища (розвитку ринку цінних паперів, періоду їх обігу, статис­тичних характеристик ринку, коливань відсоткових ставок).