25.Сутність, види та принципи банківського кредитування.

Кредит – це позиковий капітал банку в грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Організація кредитних відносин між банками і клієнтами буде ефективною у разі дотримання принципів банківського кредитування, що здійснюється за такими принципами:

• строковість;

• повернення;

• цільовий характер використання;

• забезпеченість;

• платність кредиту.

Принцип строковості означає, що позика надається позичальнику на певний термін.

Принцип повернення вказує на те, що позика обов’язково має бути повернена банку в заздалегідь обумовлений термін, тобто цей принцип конкретизує повернення кредиту в певний час.

Цільовий характер кредитування передбачає вкладення позикових коштів у конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Кредит надається позичальнику, як правило, для реалізації конкретної мети, а не тому, що у нього виникла нагальна потреба в коштах.

Принцип забезпеченості позик захищає інтереси банку і дає змогу не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Він означає, що проти заборгованості за позиками, яка відоб­ражається в пасиві балансу клієнта-боржника, має бути певне майно (товари або цінні папери), що враховується в активі його балансу, або зобов’язання третьої особи погасити борг банку (гарантії, порука тощо).

Деякі кредити можуть надаватися і без забезпечення, якщо банк дає свою згоду.

У процесі кредитування клієнтів банк вимагає не тільки повернення одержаної позики, а й сплати відсотка за користування нею. За рахунок відсотків банки покривають свої витрати й одержують прибуток.

Банки не можуть надавати кредити:

• на покриття збитків господарської діяльності позичальника;

• на формування та збільшення статутного фонду клієнта;

• на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди (за винятком кредитування за контокорентним рахунком);

• підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство;

• підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат унаслідок порушення поставок товарно-матеріальних цінностей;

• підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отри­маними позиками і несплаченими відсотками.

Позики надаються всім суб’єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб’єкт підприємництва, або фізичною особою.

Кредити надаються на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору).

26.Класифікація банківських кредитів.

Банківські кредити можна класифікувати по-різному. Найчастіше їх розрізняють за такими критеріями й ознаками:

• терміном використання;

• забезпеченням;

• ступенем ризику;

• методом надання;

• способом повернення;

• терміном повернення;

• характером визначення відсотків;

• способом сплати відсотків;

• кількістю кредиторів;

• призначенням.

Існують також банківські послуги кредитного характеру. За терміном використання розрізняють кредити:

• короткострокові - надаються на термін до одного року

• Середньострокові - надаються на період від одного до трьох років,

• Довгострокової - понад три роки.

За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів: стандартні та з підвищеним ризиком.

До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стабільність і забезпечували своєчасне та повне повернення отриманих раніше позик і сплату відсотків за ними.

Кредити з підвищеним ризиком надаються банками без забезпечення, а також клієнтам з нестійким фінансовим станом, які порушували терміни повернення отриманих раніше кредитів і сплати відсотків за ними.

За методом надання розрізняють банківські позики, які клієнти одержують:

• Одноразово - це позики, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позикою на підставі заяви та інших документів клієнта.

• Перманентно - надаються банками в міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії.

• гарантовано.

Гарантовані позики бувають двох видів:

• з попередньо обумовленою датою видачі;

• з видачею у міру виникнення в ній потреби.

Щодо способу повернення розрізняють позики, що повертаються:

• поступово (у розстрочку);

• одночасно, тобто одноразовим платежем після закінчення терміну;

• відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах;

• на вимогу кредитора;

• з регресією платежів.

За терміном повернення банківські позики поділяються на:

• строкові;

• до запитання;

• прострочені;

• відстрочені (пролонговані).

Строкові позики надаються банком на термін, зафіксований у кредитній угоді. До строкових належить більшість банківських кредитів.

Позики до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений термін. Клієнт зобов’язаний повернути таку позику за першою вимогою банку.

Простроченими вважаються позики, за якими закінчилися терміни повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені.

Відстрочені, або пролонговані, позики – це такі, за якими банк переносить терміни повернення на пізніший час.

За характером визначення відсотка банківські позики бувають:

• із фіксованою відсотковою ставкою;

• із плаваючою відсотковою ставкою.

За способом сплати відсотків розрізняються банківські позики:

• з виплатою відсотків у міру використання позикових коштів (звичайний кредит);

• з виплатою відсотків одночасно з одержанням позикових коштів дисконтний кредит).

За кількістю кредиторів банківські позики поділяються на такі, що:

• надаються одним банком;

• є синдикованими (або консорціумними);

• є паралельними.

Найпоширенішими є позики, які надаються одним банком.

Синдиковані позики надаються банківським консорціумом, у якому один з банків виконує роль менеджера: збирає з банків-учасників необхідний і для клієнта обсяг ресурсів, укладає з позичальником кредитну угоду й надає позику.

Паралельні позики надаються кількома банками, але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту на однакових погоджених умовах.

Розрізняють також кредити за критеріями суб’єктного й об’єктного призначення.

До кредитів суб’єктного призначення належать позики:

• торговельно-промисловим підприємцям;

• сільськогосподарським підприємцям;

• міжбанківські;

• небанківським фінансово-кредитним установам;

• органам влади.

Серед позик об’єктного призначення розрізняють кредити:

• іпотечні;

• споживчі;

• контокорентні;

• під цінні папери;

• пов’язані з вексельним обігом.