27.Організація кредитної діяльності банку.

З метою забезпечення організації ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації.

Кредитна політика має містити конкретні дії, які визначають стандарти кредитування.

У стандартах кредитування мають бути відображені такі основні моменти:

• порядок збирання та аналізу фінансової інформації;

• вимоги щодо забезпечення кредитів, гарантій та порук;

• правила організації кредитного процесу;

• порядок оцінки кредитоспроможності позичальника;

• вимоги щодо оформлення кредитної документації;

• зразки документів (кредитна угода, договір застави, поруки тощо).

Зміст і структура стандартів кредитування можуть різнитися у різних банків, але, як правило, у них наявні такі важливі атрибути:

• опис системи кредитних повноважень працівників банку;

• перелік видів кредитів, видача яких відповідає кредитній політиці банку, а також перелік неприйнятних для банку видів кредитів;

• назви сфер господарювання та регіонів, де кредитна активність банку є пріоритетною;

• процедура стягнення простроченої кредитної заборгованості;

• порядок видачі позик працівникам банку тощо.

Іншою складовою забезпечення процесу реалізації кредитної політики є кредитні інструкції.

Кредитна інструкція – це опис послідовних дій з реалізації конкретної кредитної процедури. Інструкція, що відповідає окремій кредитній процедурі, виглядає як опис послідовності взаємопов’язаних кроків із визначенням відповідальних виконавців і їхніх повноважень. Наприклад, інструкції можуть визначати етапи процедури оформлення кредитної документації, порядок збору інформації для кредитної історії або перелік заходів, яких необхідно вжити для мінімізації частки проблемних кредитів у портфелі банку.

32.Загальна характеристика діяльності банків на ринку цінних паперів.

цінні папери це грошові доку­менти, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

види цінних паперів:

• акції;

• облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик;

• облігації місцевих позик;

• облігації підприємств;

• казначейські зобов'язання держави;

• ощадні сертифікати;

• інвестиційні сертифікати;

• векселі;

• приватизаційні папери.

Потрібно зазначити, що з часом приватизаційні цінні папери втратили значення цінних паперів відповідно до чинних нормативних актів. Натомість

уведені й перебувають в обігу похідні цінні папери - фондові деривативи, до яких згідно з чинним законодавством України можна віднести:

Форвардний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобо­в'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визна­чений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'я­зання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

Опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (про­дати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Цінні папери випускаються з метою створення нових і розвитку існую­чих виробництв, а також для покриття тимчасових потреб в обігових коштах. Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів. Вони можуть бути іменни­ми чи на пред'явника, з вільним чи обмеженим колом обігу. Нині цінні папе­ри в Україні випускаються у формі паперових бланків та у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів.