56.Операції з дорогоцінними металами

Дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані, дорогоцінні метали, які доведені (афіно-вані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і по­рошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцін­них металів.

До операцій з дорогоцінними металами належають дії, пов'язані з:

— виникненням і припиненням права власності та інших прав на до­ рогоцінні метали;

— надходженням дорогоцінних металів до місць їх зберігання, а та­ кож зберіганням і відпуском їх у встановленому порядку;

зміною вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів у будь-яких речовинах і матеріалах під час їх видобутку, виробництва та використання;

увезенням дорогоцінних металів у країну з-за кордону та вивезен­ня їх із країни.

Залежно від обсягу здійснюваних операцій і їх різновидів розрізняють такі види ринків дорогоцінних металів:

Міжнародний, або світовий, ринок. Він є всеохоплюючим, на ньому реалізуються угоди, предметами яких є великі партії металів. Правила здійс­нення операцій не контролюються державними органами, або вони дуже ліберальні. На міжнародних ринках формується первісна пропозиція доро­гоцінних металів найбільшими їх видобувачами, встановлюється базо­ва ціна дорогоцінних металів для операцій на регіональних і внутрішніх ринках та здійснюються інтервенції центральних банків для підтримання ціни металу.

Регіональні ринки пов'язані зі світовими і також мають міжнародний характер. У своїй основі вони орієнтовані на місцевих клієнтів, здебільшого дрібних.

Внутрішні, або місцеві, ринки - це, як правило, ринки однієї або кількох країн, на яких здійснення операцій з дорогоцінними металами контролює держава. Вони, у свою чергу, поділяються на:

а) вільні ринки, на яких держава не обмежує ввіз і вивіз металу та не дуже суворо здійснює регулювання;

б) контрольовані ринки, на яких для резидентів установлюються до­ сить суворі правила, а права нерезидентів можуть обмежуватися аж до за­ борони здійснення операцій з дорогоцінними металами.

Ринок дорогоцінних металів поділяють також на:

— оптовий, на якому здійснюються просування металів від постачаль­ ників до споживачів на внутрішньому ринку, а також міжбанківському ринку,

та поставки з нього посередникам (торгівцям), які займаються перепрода­жем металів кінцевим споживачам;

— роздрібний ринок, на якому здійснюється постачання металів без­посереднім споживачам і дрібним інвесторам, що працюють на внутріш­ньому ринку.

До складу учасників ринку належать постачальники металу (видобувні компанії, афінажні підприємства, асоціації виробників), професійні посеред­ники (банки, спеціалізовані компанії) та фінансові й промислові споживачі (центральні банки, інвестори, ювелірні підприємства).

До операцій з банківськими металами, які можуть виконувати банки, належать такі:

Депозитні операції - здійснюються у разі, коли необхідно залучити метал на рахунок або, навпаки, розмістити на визначений термін. Для цього використовують металеві рахунки.

Для здійснення операцій з безготівковим металом використовують рахунки типу «unlocated», тобто без розміщення. На таких рахунках облік ведеться у грамах чи унціях, а не в конкретних зливках. Фактично такі мета­леві рахунки знеособлені, метали на них мають лише кількісну характерис­тику маси (для монет - кількість у штуках) і вартісну балансову оцінку. Підста­вою для зарахування дорогоцінних металів на знеособлені металеві рахун­ки може бути їх поставка у фізичній формі, перерахування з інших знеособ­лених рахунків, продаж металів клієнту чи їх придбання банком. Отримати метал клієнт може в даному банку, банках-кореспондентах або у світових центрах торгівлі дорогоцінним металом, зокрема Локо-Лондоні (Loco London), Локо-Цюріху (Loco Zurich), Локо-Нью-Йорку (Loco New York).

Банки можуть випускати золоті сертифікати, що засвідчують депону­вання золота в банку. Вони підлягають вільному обміну на зазначену в них кількість золота або грошовий еквівалент золота за ринковою ціною. Золоті сертифікати є переважно іменними, однак передбачається право їх переда­вання шляхом відповідного напису. Вони можуть випускатися замість депо­нованих монет, а також золота, яке зберігається в інших країнах з метою фактичного гарантування на випадок його блокування чи націоналізації. Операції із золотими сертифікатами вигідні банкам-емітентам, оскільки дають комісійний дохід, розширюють клієнтуру, підвищують репутацію банку. Різно­видом золотих сертифікатів є ощадна книжка, яка видається власникові де­понованого золота, що дає змогу здійснювати багаторазові операції з ним.

Операції з надання кредитів у дорогоцінних металах здійснюються шляхом постачання їх у фізичній формі або зарахування на знеособлені рахунки в обмін на зобов'язання зворотної поставки відповідного металу в термін, зазначений у договорі. Погашення кредитів у дорогоцінних мета­лах може здійснюватися у формі фізичного постачання, шляхом перераху­вання дорогоцінних металів із металевих рахунків позичальника чи прид­бання банком за грошові кошти позичальника металу в іншого учасника міжбанківського ринку для погашення раніше одержаного кредиту.

Банки можуть кредитувати позичальника і під заставу золотого депо­зиту. Видача та погашення кредиту здійснюються в грошовій формі, а золо­то є формою забезпечення виконання зобов'язань у кредитних право­відносинах.

Операції типу спот (spot) - це операції з купівлі-продажу дорогоцін­них металів, що здійснюються контрагентами на умовах зарахування/спи­сання металу та валюти з рахунків/на рахунки не пізніше другого після укладення угоди робочого дня. Умови розрахунків і спот дуже зручні для контрагентів: упродовж поточного та наступного дня опрацьовується не­обхідна документація, оформлюються платіжні та інші доручення для вико­нання умов угоди. Всі інші угоди купівлі-продажу металу, датою валютуван­ня за якими стоїть не другий після дати укладення робочий день, є угода­ми аутрайт (outright).