13.4 Міжнародний форфейтинг

Якщо факторингові операції проводяться в основному у сфері короткострокового кредитування, то для середньострокових кредитів (до 7 років) характерним є форфейтинг.

Міжнародний форфейтинг - це такий вид послугової діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому експортер передає форфейтинговій компанії (форфейтеру) без права регресу боргове зобов'язання іноземного покупця, яке має форму комерційного переказного або простого векселя з авалем. Аваль - це підпис на векселі, що виконує функцію фінансового поручительства, тобто гарантії банку, фірми чи іншого закладу, яка сприяє підвищенню довіри до фінансових можливостей чекодавця.

Суть міжнародного форфейтингу полягає в тому, що зобов'язання імпортера-боржника, термін виконання якого ще не настав, може бути експортером-кредитором перетворене у валютне надходження шляхом продажу цього зобов'язання форфейтеру, який погоджується його купити на беззворотній основі за умови наявності гарантії з боку відомої фінансової установи в країні імпортера.

Плату за послугу форфейтеру здійснюють частково експортер, частково імпортер. Вона повинна покривати:

• виплачені форфейтером кошти при купівлі векселів;

• втрати на страхування від зміни процентних ставок, від комерційного та політичного ризиків;

• вартість страхування від зміни валютних курсів;

• запланований прибуток форфейтера.

Найбільш ефективним міжнародний форфейтинг є при експорті засобів виробництва, оскільки в цій сфері договір купівлі-продажу може передбачати сплату купівельної ціни частинами протягом 2-5 років.

Також існують і вторинні угоди про форфейтинг. Тобто один форфейтер перепродає придбані обігові документи іншому форфейтеру.

Значення міжнародного форфейтингу полягає в тому, що завдяки йому, по-перше, покращується становище -експортера з ліквідністю, оскільки він отримує гроші, на які ще довго не міг розраховувати.

По-друге, зникає для експортера валютний ризик.

По-третє, зникає для експортера і ризик неплатежу, а значить не потрібно витрачати кошти на страхування експортного кредиту для свого захисту.

150

По-четверте, не існує ризику зміни процентних ставок, оскільки облікова ставка відома.

По-п'яте, отримані і зекономлені кошти експортер може використати на реконструкцію і розширення виробництва, на інші цілі.

По-шосте, від форфейтингової угоди виграє форфейтер, скільки він отримує від своєї спеціалізованої діяльності прибуток, не дивлячись на певний ризик.

13.5 Міжнародний франчайзинг

Міжнародним франчайзингом називають систему міжнародних послугових відносин, які виникають з приводу надання дозволу відомою великою фірмою однієї країни бізнесмену чи фірмі (малому підприємству) іншої країни на використання її торгової марки, товарного знаку або на експлуатацію її готового підрозділу.

Фірма, яка віддає право на користування своїм підрозділом або торговою маркою, називається франчайзером (франшизером, франшизним центром).

Мале підприємство, чи бізнесмен, які придбали дозвіл на таке користування, називаються франчайзі (франшизант, франшизат).

Сам дозвіл, що виступає в ролі об'єкта купівлі-продажу зветься франчайзою (франшизою).

Франчайзинг є однією з комерційних форм технологічного обміну, зростання популярності якої в останні десятиріччя зумовлено перебудовою управління виробництвом і значним збільшенням кількості малих підприємств у світі.

Тому що до 90% всіх товарів, які малі підприємці висувають на ринок з новими товарними знаками, приречені на невдачу, то фірми-виробники (особливо ті, що спеціалізуються на харчових продуктах) намагаються користуватись старими, добре відомими товарними знаками для маркірування і реклами нових товарів. Таких знаків порівняно небагато, тому новоутворені фірми прагнуть придбати права користування відомим товарним знаком для маркірування своїх товарів.

Великі фірми також зацікавлені в передачі ліцензій на використання своїх товарних знаків, оскільки шляхом включення в ліцензійні договори додаткових умов (про передачу обладнання, технології виробництва, науково-технічних досягнень і про встановлення відповідних обмежень) перетворюють інші підприємства у своєрідні філії, які користуються товарним знаком основного господаря і реалізують його продукцію. Тим самим франчайзер отримує великі можливості збільшувати збут своїх виробів і при цьому не вкладати власних коштів в організацію роздрібної торгівлі, завдяки чому швидко освоювати свої ринки.

Згідно міжнародної франчайзної угоди, франчайзер зобов'язується надавати франчайзі допомогу у підготовці персоналу, вирішенні

151

організаційних питань, рекламі, у постачанні тощо. Франчайзі за ці послуги вносить одноразову плату при організації бізнесу і здійснює періодичні платежі, а також зобов'язується вкласти в цю компанію частину свого капіталу й надавати послуги в сфері маркетингу та менеджменту.

Виділяють три типи франчайзингу: виробничий, торговий (товарний) і ліцензійний (діловий).

Виробничий франчайзинг передбачає поставку франчайзером своїм франчайзі основних елементів чи комплектуючих, необхідних для виготовлення продукції, яка потім реалізується під ліцензованим фірмовим найменуванням (товарним знаком). Для того, щоб якість товару зберігалась на високому рівні, франчайзер також надає необхідну технологію і проводить навчання співробітників франчайзі необхідним навичкам, а також здійснює контроль за дотриманням технологічної дисципліни. Цей тип франчайзингу найбільш поширений у виробництві електронної техніки, в харчовій промисловості та деяких інших галузях.

Так, наприклад, Coca-Cola і Pepsi продають концентрати, необхідні для виробництва широковідомих безалкогольних напоїв, місцевим компаніям з розливу.

Торговий франчайзинг - це такий спосіб організації справи, при якому франчайзі купляють у відомої компанії право на продаж її товарів з її товарним знаком. Дуже часто застосовується у виробництві автомобільних шин.

Ліцензійний франчайзинг є найбільш популярним. Він передбачає, що франчайзер, який зацікавлений в просуванні свого товарного знаку, видає франчайзі дозвіл на право відкриття магазинів, кіосків та цілих груп магазинів для продажу покупцям набору товарів та послуг під іменем франчайзера. Такий франчайзинг часто використовується для експлуатації ресторанів, підприємств громадського харчування, побутового обслуговування, в прокаті автомобілів.

Фірма-франчайзер звичайно укладає ліцензійну угоду цього типу з дрібними фірмами, які в кінцевому рахунку створюють цілу мережу підприємств всередині країни та за кордоном і працюють під товарним знаком та у фірменному стилі материнської компанії. Типовими прикладами створення підприємств на основі таких ліцензійних угод є мережа ресторанів швидкого обслуговування під товарним знаком фірми "Макдоналдс" і мережа магазинів косметичних товарів фірми "Боді шоп".

До числа основних позитивних характеристик франчайзинга можна віднести:

• збереження у франчайзі статуса юридичної особи і права власності на майно, що йому належить, навіть при фактичному перетворенні цього раніш незалежного підприємства в своєрідну дочірню фірму більш відомої компанії;

• можливість отримання франчайзі комплексної допомоги від франчайзера у виборі конкурентоспроможного товару, в поставці

152

технології, техніки, навчанні кадрів, в розробці та вдосконаленні ефективних систем управління підприємством;

• можливість отримання невеликим підприємством підтримки від сильнішого партнера при звертанні за кредитом в банк чи тимчасових труднощах у розрахунках з кредиторами. В цьому випадку франчайзер може виступити в якості поручителя за франчайзі;

• наявність у франчайзера і франчайзі безкоштовної взаємної підтримки рекламою та надання допомоги один одному при здійсненні поставок сировини і компонентів, запчастин, збуту готової продукції.

Застосування франчайзингу в різних країнах дає в наш час значний позитивний ефект, однак в кожній із країн є свої особливості франчайзингу, що зумовлені діючим в них законодавством.

Згідно критеріям федеральної торгової комісії США угоди типу "франчайзинг" відрізняють чотири основні елементи:

• франчайзі продає товари чи надає послуги, якість яких повинна бути не нижче аналогічних у франчайзера;

• франчайзі діє на ринку з використанням товарного знаку, знаку обслуговування, фірмового найменування чи іншого комерційного знаку франчайзера;

• франчайзер контролює дії франчайзі і надає йому суттєву допомогу в діяльності та управлінні;

• франчайзі повинен переказати франчайзеру чи призначеній ним особі платіж, як мінімум 500 доларів США, протягом шестимісячного терміну з початку операції.