9.3 Міжнародна виробнича кооперація

Міжнародна виробнича кооперація є похідною формою міжнародного поділу праці. Вона полягає в розвитку міжнародних виробничих зв'язків, що виникають та існують між міжнародне спеціалізованими суб'єктами, з метою поєднання взаємодоповнюючих виробничих процесів. Вона об'єднує світові ресурси виробництва в єдиному організаційно-технологічному процесі. Здійснення цього процесу у міжнародному масштабі передбачає укладання відповідних контрактів, договорів та угод, котрі регламентують виробничо-технічні та торгово-економічні відносини, а також вироблення адекватних їм форм і методів співробітництва.

Міжнародна виробнича кооперація характеризується такими ознаками:

1. Попереднє узгодження сторонами умов спільної діяльності.

2. Координація діяльності партнерів з різних країн.

3. Безпосереднє виробниче кооперування промислових фірм з різних

tarn.

4. Закріплення в угодах головних об'єктів кооперування: готові

вироби, компоненти, агрегати, відповідні технології.

5. Розподіл між партнерами завдань і меж узгодженої програми, закріплення за ними виробничої спеціалізації, що витікає з основних цілей коопераційних домовленостей.

6. Безпосередній зв'язок взаємних чи односторонніх постачань товарів, які здійснюють партнери, з реалізацією виробничих програм у межах кооперування.

Існує декілька класифікацій міжнародного кооперування згідно відповідним критеріям. Так, за видами розрізняють:

• економічна кооперація;

• промислове співробітництво;

• виробниче кооперування;

• науково-технічне кооперування;

• кооперування у сфері проектування та будівництва промислових об'єктів;

• кооперація у сфері побуту;

• кооперація в інших сферах економіки. За методами використання:

• виконання спільних програм;

• договірна спеціалізація;

• створення спільних підприємств. За стадіями:

• довиробниче кооперування;

• виробниче кооперування;

• комерційне кооперування.

98

За структурою зв'язків:

• внутрішньофірмові та міжфірмові коопераційні зв'язки;

• внутрішньогалузеве та міжгалузеве кооперування;

• горизонтальні та вертикальні форми кооперування;

• змішані форми кооперування. За територіальним охопленням:

• кооперування між двома і більше країнами;

• кооперування у межах регіону;

• міжрегіональне кооперування;

• світове кооперування. За числом суб'єктів:

• двостороннє кооперування;

• багатостороннє кооперування. За числом об'єктів:

• однопредметне кооперування;

• багатопредметне кооперування.

Міжнародні коопераційні зв'язки в основному-налагоджуються за допомогою таких методів: здійснення спільних програм, договірна спеціалізація та інтегративна кооперація.

Здійснення спільних програм міжнародного виробничого кооперування включає підрядне кооперування та спільне виробництво.

Підрядне кооперування полягає в тому, що замовник доручає виконавцю проведення певних робіт у відповідності з наперед обумовленими вимогами щодо термінів, обсягів, якості виконання та інших умов. При цьому розрізняють просте виготовлення продукції, яке ще називають "класичним підрядом" і підряд з проектування та виготовлення нового продукту.

Спільне виробництво полягає в тому, що дві або більше сторін із різних країн об'єднуються під час виконання певних програм чи робіт.

Договірна спеціалізація полягає в розмежуванні видів діяльності між суб'єктами з різних країн, щоб не дублювати один одного, а взаємодоповнювати. При цьому загальна програма розбивається на підпрограми, які виконуються роздільно, але в рамках загальної програми. Договірна спеціалізація передбачає також об'єднання вже апріорно спеціалізованих суб'єктів для виконання складних програм. Як і всяка інша форма кооперації, договірна спеціалізація згладжує конкурентне протистояння фірм з різних країн.

Інтегративне кооперування здійснюється у формі об'єднання капіталів декількох суб'єктів з різних країн для досягнення окремих, спільно узгоджених цілей. Найпоширенішим видом інтегративного кооперування є створення спільних підприємств. Також важливим видом інтегративної кооперації є розвиток мультинаціональних корпорацій.

99