Тема 3 економіка країн, що розвиваються

Загальна характеристика та місце у світовій економіці країн, що розвиваються. Соціально-економічна структура країн, що розвиваються. Структура економіки та розвиток основних галузей. Зовнішньоекономічні зв'язки країн, що розвиваються. Нові

індустріальні країни.

3.1 Загальна характеристика та місце у світовій економіці країн, що розвиваються

Розпад колоніальної системи привів до появи у світі десятків нових держав. Вони займають понад 60% території Землі, де проживає приблизно 77% світового населення. В цих країнах зосереджено більше 89% розвіданих світових запасів нафти й більше 50% газу. Більше 50% світових запасів і видобутку марганцевої руди, хромітів кобальту, ванадію, золота, платини, алмазів припадає на країни Африки. За роки незалежності в цих країнах відбулися складні соціально-економічні перетворення, вони досягли певних успіхів у розвитку національної економіки. Однак більшість з цих країн залишаються значно відсталими в порівнянні з промисловими розвинутими країнами, в них багато невирішених гострих соціальних проблем.

Для характеристики колишніх колоній, напівколоній і залежних держав в науковій літературі використовують ряд термінів: молоді національні держави, країни "третього світу", країни, які визволилися, країни, що розвиваються, слаборозвинені країни та інші. Назви "країни, які визволилися" та "молоді національні держави" не враховують специфіки історичного розвитку країн Латинської Америки, які протягом тривалого часу існують як національні, політичне незалежні держави. Поняття "слаборозвинуті держави" не відображає диференціації афро-азіатських і латиноамериканських країн за рівнем розвитку продуктивних сил і зовсім не підходить до характеристики нових індустріальних країн. Термін "країни третього світу" за нових реалій світового розвитку, з ліквідацією протистояння Схід-Захід також втрачає сенс. В цих умовах найбільш усталеним вважається термін "країни, що розвиваються", хоча він є досить умовним і аморфним, оскільки всі країни світу розвиваються.

Не дивлячись на те, що ці країни істотно різняться рівнем економічного розвитку, соціально-економічною структурою, мають національні, історико-культурні, релігійні та інші особливості є ряд спільних або близьких рис, які їм притаманні.

По-перше, це кількісне і якісне відставання продуктивних сил цих країн від рівня постіндустріальних держав.

По-друге, відсталість соціально-економічної структури, яка характеризується багатоукладністю економіки, великою питомою вагою

33

докапіталістичних укладів.

По-третє, низький рівень життя населення, слаборозвинутість соціальної інфраструктури.

По-четверте, набагато істотніший і жорстокіший вплив релігії, традицій на соціально-економічний розвиток, ніж в індустріальних країнах.

По-п'яте, асиметрична взаємозалежність цих країн з провідними центрами світової економіки.

Саме зазначені риси і визначають особливість ринку країн, що розвиваються, недосконалість функціонування ринкових механізмів у цих країнах. Разом з тим, хоча деякі відмічені своєрідності цих країн досить стійкі, інші ( наприклад, рівень індустріального розвитку) змінюються і в останнє десятиріччя "розмиваються", що й призводить до поглиблення диференціації цих країн.