8.3 Світовий ринок позичкових капіталів

Світовий ринок позичкових капіталів є механізмом акумуляції та перерозподілу світових фінансових ресурсів. Він діє під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал з боку позичальників і кредиторів з різних країн. Світовий ринок позичкових капіталів - це частина світового ринку капіталів, де здійснюється рух грошового капіталу між країнами на умовах повернення та сплати процентів, а також формується попит і пропозиція на капітал.

За своєю структурою світовий ринок позичкових капіталів досить складний. Розглядають його економічно-змістовну, інституційну та географічну структуру.

За економічно-змістовною структурою світовий ринок позичкових капіталів умовно ділиться на світовий грошовий ринок і світовий ринок капіталів. Світовий ринок капіталів - це система двосторонніх позик на міжнародному рівні, при яких капітал використовується позичальниками для фінансування капіталовкладень, тобто виступає як самозростаюча вартість. Світовий грошовий ринок - це система відносини попиту і пропозиції щодо позичкового капіталу, функціонуючого в якості міжнародних купівельних платіжних засобів, а також короткострокові позики. Ці два ринки взаємопов'язані, що проявляється у трансформації короткострокових кредитів у середньо- та довгострокові кредити, а також портфельні інвестиції.

87

Інституційну структуру світового ринку позичкових капіталів складають вкладники, боржники і посередники.

До вкладників (тих, чиї кошти акумулюються, їх ще називають первинними кредиторами) відносяться: населення планети, офіційні інститути, приватні фірми, банки, страхові компанії, пенсійні фонди, національні та міжнародні організації.

Основними споживачами капіталу (боржниками) виступають транснаціональні компанії, державні органи, приватні фірми, національні та регіональні організації.

Головними посередниками, що діють на світовому ринку позичкових капіталів є: транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, центральні та зовнішньоекономічні банки країн, міжнародні та національні фінансово-кредитні установи та організації.

Географічна структура світового ринку позичкових капіталів відображає міграцію капіталів між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри.

Основними передумовами формування та функціонування міжнародних фінансових центрів є:

1. Високий рівень економічного розвитку даної країни.

2. Активна участь країни у міжнародній торгівлі та інших формах міжнародних економічних відносин.

3. Розвинутий і дієспроможний національний ринок капіталів.

4. Ліберальне валютне і податкове законодавство.

5. Вигідне географічне положення.

6. Відносна політична стабільність.

Найбільші міжнародні фінансові центри можна поділити на традиційні (такі, що вже функціонують десятки років) і такі, що сформувалися за останні два десятиріччя і набирають силу. До традиційних міжнародних фінансових центрів світу слід віднести:

• Нью-Йорк, який особливо сильний в емісії та торгівлі цінними паперами, Нью-Йоркська біржа найбільша в світі;

• Лондон, займає перше місце в світі з обсягу міжнародних валютних, депозитних і кредитних операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. Він є головним європейським центром у міжнародній фінансовій сфері;

• Цюрих, в основному займається довгостроковими позиками;

• Франкфурт-на-Майні, також один з лідерів надання довгострокових позик;

• Токіо є універсальним фінансовим центром, роль якого на

світовому фінансовому ринку помітно зростає в останні роки. В останній час на фінансовому ринку помітно стверджуються такі міжнародні центри як Сінгапур, Гонконг, Бахрейн, Панама, Багамські, Кайманові, Нідерландські, Антільські острови.

88

Розвиток географічної структури світового ринку позичкових капіталів характеризується такими тенденціями:

1. Взаємопроникнення національних ринків капіталів.

2. Переважання вивозу капіталів у розвинуті країни над вивозом капіталу у країни, що розвиваються.

3. Посилення руху приватних капіталів між промислове розвинутими країнами.

4. Загальне зниження частки країн, що розвиваються, на світовому ринку капіталу.

Складовою частиною світового ринку капіталів є Євроринок, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові операції в евровалютах. евровалютою називають валюту, що переказана на рахунки іноземних цканків і використовується для операцій в усіх країнах, включаючи країну -емітента даної валюти. Євровалюта має форму національної грошової одиниці, а префікс "євро" говорить тільки про вихід національної валюти з під контролю національних валютних органів. Євровалюта також не контролюється і на міжнародному рівні. Відсутність резервних вимог до депозитів і кредитів (за винятком деяких країн), а також лімітів на розмір процентних ставок сприяють неконтрольованому рухові величезних мас позичкового капіталу, котрий обходить державні кордони та регламентації, зненацька викликаючи проникнення "гарячих" грошей на національні ринки капіталів, або дефіцит капіталів, збільшення спекулятивних операцій. Загальний обсяг євроринку оцінюється приблизно в 7-8 трлн. доларів, а весь світовий ринок позичкових капіталів вимірюється приблизно 10 трильйонами доларів.