Тема 8 міжнародні фінансово-кредитні відносини

Міжнародна міграція капіталів. Міжнародні кредитні відносини. Світовий ринок позичкових капіталів. Міжнародні фінансово-кредитні організації.

8.1 Міжнародна міграція капіталів

Міжнародні фінансово-кредитні відносини - це відносини, що виникають між суб'єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів, тобто з приводу переміщення з одних країн в інші вартостей у товарній і/або грошовій формах з метою отримання їхніми власниками прибутків, позичкових процентів чи вигод. Міжнародна міграція капіталів, або міжнародний рух капіталів - це переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їхнього застосування. Він здійснюється одночасно у формі експорту для одних країн і у формі імпорту для інших.

Експорт (вивіз) капіталу - це одностороння міграція капіталу з однієї країни в інші з метою здобуття зиску.

Виділяють три види експорту капіталу:

1. Експорт підприємницького капіталу.

2. Експорт позичкового капіталу.

3. Міжнародна економічна допомога.

Експортом підприємницького капіталу називають довгострокові закордонні інвестиції у вигляді створення філій, дочірніх компаній, спільних підприємств і просто участі в капіталі. Існує дві форми експорту підприємницького капіталу: прямі закордонні інвестиції і портфельні закордонні інвестиції.

Прямими закордонними інвестиціями називають капіталовкладення в закордонні підприємства, що забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідні доходи.

Портфельними закордонними інвестиціями називають капіталовкладення в іноземні підприємства, що приносять інвесторові відповідні доходи, але не дають права контролю над підприємствами. Також портфельними інвестиціями називають капіталовкладення в іноземні цінні папери з метою отримання доходів.

Експорт підприємницького капіталу відноситься до міжнародних фінансових відносин, а експорт позичкового капіталу - до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту.

Міжнародні фінансові відносини можна визначити як відносини, що виникають між суб'єктами світового господарства з приводу руху капіталів у вигляді закордонних чи іноземних інвестицій.

Міжнародні кредитні відносини - це відносини, що виникають між кредиторами і позичальниками з різних країн з приводу надання,

83

отримання і погашення позики, включаючи наростання та виплату процентів.

Міжнародний кредит - це позика у грошовій чи товарній формі, яка надається кредитором однієї країни позичальнику з іншої країни на умовах терміновості, повернення та платності.

Розрізняють три субформи міжнародного кредиту:

1. Пільговий кредит - це кредит з певними пільгами щодо терміновості, розміру та форми сплати процентів.

2. Звичайний закордонний кредит - це позика капіталу, що надається за кордон іноземному суб'єктові на умовах терміновості та платності.

3. Портфельні інвестиції - тільки у частині капіталовкладень у закордонні цінні папери.

Міжнародною економічною допомогою називають надання капіталу в грошовій чи товарній формі суб'єктами однієї країни у власність суб'єктам іншої країни на умовах безоплатності і неповернення, тобто безвідшкодовності. Вона здійснюється у фінансовій чи матеріальній формі.

Фінансовою допомогою називають надання коштів у вигляді безоплатного кредиту чи безвідшкодовного фінансування суб'єктами одних країн суб'єктів інших країн для здійснення певних соціально-економічних програм та технічних проектів.

Матеріальною допомогою називають безоплатну передачу суб'єктами одних країн суб'єктам інших країн товарів і послуг виробничого чи науково-технічного призначення.

Капітал, який експортується, ділиться на державний та приватний. Найчастіше приватний капітал експортується у формі підприємницького і портфельного, а у формі допомоги - рідше. Експорт державного капіталу має дещо іншу тенденцію.

Цілі, що стимулюють вивіз капіталу, можна визначити так:

1. Прагнення контролювати діяльність підприємства, контролювати частину місцевого ринку.

2. Отримання підприємницького прибутку.

3. Отримання процентів на позичковий капітал.

4. Прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.

Для приймаючої сторони іноземні інвестиції мають як позитивні, так і негативні наслідки. До позитивних наслідків слід віднести:

• отримання нових технологій при порівняно низьких витратах;

• легше здійснити розширення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок;

• порівняно швидкий розвиток виробництва;

• розширення експорту;

84

• підвищення рівня кваліфікації працівників;

• розвиток сфери послуг;

• нові робочі місця;

• поповнення національного бюджету;

• набуття іноземного досвіду в господарюванні. Негативні наслідки:

• можливе вивезення сировини;

• іноземне втручання у національну банківську справу, особливо це стосується слаборозвинутих країн;

• конкуренція з місцевими виробниками може призвести до згортання деяких галузей національної промисловості;

• захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки країни може призвести до її однобокого розвитку;

• втрата контролю над частиною національного ринку з боку національних виробників;

• вивезення прибутків з країни;

• деякі втрати політичної свободи (в основному для країн, що розвиваються).