9.1 Суть міжнародного виробничого співробітництва

Міжнародне виробниче співробітництво являє собою форму міжнародних економічних відносин, які виникають у сфері матеріального виробництва на основі міжнародного поділу праці з приводу виготовлення речових виробів, тобто таких, які можна побачити, виміряти і використати для виробничого чи індивідуального споживання.

Як і інші форми МЕВ, міжнародне економічне співробітництво базується на міжнародному поділі праці, але саме в ньому особливо помітно проявляються взаємопов'язані процеси міжнародної спеціалізації та кооперації.

При співставленні міжнародної спеціалізації" виробництва та міжнародної виробничої кооперації видно, що остання є похідною від першої. Звідси можна зробити висновок, що міжнародна виробнича кооперація цілком відноситься до міжнародних економічних відносин, в той час як міжнародна спеціалізація виробництва тільки частково входить у сферу МЕВ, а інша її частина є елементом інфраструктури МЕВ, відносячись до міжнародного поділу праці.

Міжнародне виробниче співробітництво здійснюється у різних напрямках. Так, у галузевому аспекті його структура:

• співробітництво у сфері енергетики і паливних ресурсів;

• співробітництво у виробництві сировини;

• співробітництво у сфері переробного виробництва;

» • агропромислове співробітництво.

Вказані складові міжнародного виробничого співробітництва не можуть відриватися повністю одне від одного, оскільки не існує чіткої різниці на стиках кожної з цих сфер. Наприклад, енергоносії одночасно служать і сировиною для промисловості.

9.2 Міжнародна спеціалізація виробництва

Міжнародна спеціалізація виробництва являє собою форму міжнародного поділу праці, при якій зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації виробничих процесів між різними країнами та їхніми суб'єктами. Тобто відбувається зосередження виробництва одних видів продукції на підприємствах одних країн, а інших видів продукції - на підприємствах інших країн. ,

95

Міжнародна спеціалізація виробництва досить складна за своєю структурою. І цю структуру слід розглядати у декількох аспектах. Так, у виробничому аспекті можна виділити:

• міжгалузеву міжнародну спеціалізацію;

• внутрішньогалузеву міжнародну спеціалізацію;

• внутрішньофірмову міжнародну спеціалізацію.

Міжгалузева міжнародна спеціалізація виробництва стосується виготовлення продукції цілими галузями національних економік. До видів міжгалузевої спеціалізації слід віднести міжнародну спеціалізацію на видобутку паливно-енергетичних ресурсів, на сировинному виробництві, на виготовленні готової промислової продукції, на агропромисловому виробництві тощо.

Внутрішньогалузева міжнародна спеціалізація полягає в зосередженні підгалузей і фірм на виготовленні окремих видів продукції даної галузі. Наприклад, у машинобудуванні - це виготовлення верстатів, машин, обладнання та устаткування; в АПК - виробництво м'ясних і молочних продуктів, хлібобулочних виробів, олії тощо; в хімічній промисловості - виробництво пластмас, мінеральних добрив, медичних та косметичних препаратів. Виділяють три види внутрішньогалузевої міжнародної спеціалізації.

1. Предметна - випуск готової продукції, точніше випуск груп однорідної готової продукції певної галузі.

2. Подетально-повузлова - виготовлення, деталей, вузлів, агрегатів і компонентів внутрішньогалузевого та міжгалузевого застосування.

3. Технологічна (стадійна) - здійснення окремих операцій чи виконання окремих технологічних процесів. Наприклад, виробництво заготовок, фарбування, термообробка тощо.

Внутрішньофірмова міжнародна спеціалізація частково включає перераховані види. Особливо вона притаманна транснаціональним і мультинаціональним корпораціям, де деякі підприємства - філії спеціалізуються на одних видах продукції, а інші - на пов'язаних з ними технологічно видах іншої продукції.

Територіальний аспект міжнародної спеціалізації дозволяє побачити спеціалізацію окремих країн, груп країн, регіонів. Так, чим менша країна за територією або чим менше вона розвинута, тим більше їй доводиться зосереджуватись на виробництві невеликої групи продукції, щоб таким чином втриматися на світовому ринку. Якщо країна за територією велика, то у міжнародній спеціалізації виробництва бере участь не тільки вся країна, але й окремі її регіони. Це ж відбувається і при федеративному устрої країни.

Вертикальний аспект характеризує міжнародну спеціалізацію виробництва на різних рівнях. Так, на макрорівні спеціалізація дещо співпадає з територіальним аспектом - це спеціалізація на міждержавному рівні між країнами, групами країн, міжнаціональними регіонами.

96

Метарівень зводиться до міжгалузевої та внутрішньогалузевої міжнародної спеціалізації на рівні внутрішньонаціональних регіонів та спеціалізації вільних економічних зон. Мікрорівень зводиться до міжнародної спеціалізації на рівні фірм та їх ф.ілій.

Ступінь спеціалізації країни визначають за допомогою двох показників: коефіцієнта відносної експортної спеціалізації та експортної квоти.

1. Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації дає змогу визначити коло товарів і галузей, які для даної країни є міжнародне спеціалізованими, розраховується за формулою:

к -^Ег

ІХес — —— Ее'

де Е,- - питома вага товару або сукупності товарів галузі в експорті країни;

Ее - питома вага товару або товарів аналогів у світовому експорті.

Якщо Кес > 1, то товар чи галузь спеціалізована.

Якщо Кес< 1, то ні.

2. Експортна квота обчислюється за формулою:

Ке = -^Е- : 100%,

Ввн

де Е - обсяг експорту за повний період;

Ввн - обсяг внутрішнього виробництва відповідної продукції за той же період.

Експортна квота показує, як, у якій мірі національна економіка, окремі її галузі орієнтуються на зовнішні ринки, і одночасно, показує ступінь відірваності національного ринку, галузей економіки, фірм від зовнішніх ринків. Тобто експортна квота - це кількісний показник, який розкриває значення експорту для національної економіки, окремих галузей та фірм за тими чи іншими видами продукції. Важливе значення має і структура експорту. Якщо в експорті країни переважає продукція переробної промисловості, то це свідчить про високий рівень міжнародної спеціалізації виробництва цієї країни. Якщо ж переважають продукція добувних галузей і сільського господарства, то це свідчить про пасивну роль країни в міжнародному поділі праці, про її відносне відставання.

Головним значенням міжнародної спеціалізації є те, що вона дозволяє кожній країні концентрувати ресурси для виробництва тих товарів, які вона зможе випускати з найбільшою ефективністю і отримувати завдяки зовнішній торгівлі ту продукцію, яку вона не може виробляти в даний час у тій же мірі ефективно. Таким чином, міжнародна спеціалізація оптимізує світове виробництво і тим самим сприяє загальносвітовій економії ресурсів.

97