Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
mig_econ.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
26.11.2018
Размер:
1.14 Mб
Скачать

7.3 Валютні ринки світу

Валютний ринок - це система соціально-економічних та організаційних відносин купівлі-продажу різних іноземних валют і платіжних документів у іноземних валютах. Валютні ринки є механізмом, за посередництвом якого здійснюються розрахунки в міжнародній торгівлі, на світовому ринку послуг, при міжнародному рухові капіталів та інші розрахунки, які передбачають обмінні операції з валютами різних країн.

Операції на валютних ринках здійснюються на умовах спот (тобто постійного постачання валют) або на умовах форвард (тобто у формі. термінових угод з постачанням валют через обумовлений період - 1-3 місяці й більше, за обумовленим у момент укладення угоди курсом).

Традиційно найбільші міжнародні валютні ринки діють у Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Нью-Йорку. Із нових слід відмітити ринки у Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні.

В значній мірі функціонування та розвиток валютних ринків світу залежить від стабільності валютного механізму, який діє у світовій

71

валютній системі, від наднаціональних і національних заходів, що здійснюються у валютній сфері. Сукупність цих заходів складає валютну політику.

На національному рівні валютна політика являє собою сукупність заходів, які проводять держави та їх центральні банки у сфері валютних відносин з метою впливу на платіжний баланс та валютні курси, на конкурентоспроможність національного виробництва. На наднаціональному рівні валютну політику проводять міжнародні валютно-кредитні організації з метою регулювання міжнародних валютних відносин.

Валютну політику поділяють на два види - поточну і довгострокову структурну. Поточна валютна політика - це щоденне оперативне регулювання діяльності валютного ринку. Вона має дві основні форми -дисконтну та девізну. Дисконтна політика являє собою політику, направлену на регулювання валютного курсу, руху капіталів і платіжного балансу шляхом зміни процентних ставок за кредити. Девізною політикою називають регулювання валютного курсу шляхом купівлі та продажу іноземної валюти (девіз).

Довгострокова структурна політика - це здійснення довгострокових структурних змін у міжнародному валютному механізмі за допомогою переговорів та угод, в основному в рамках МВФ чи на регіональному рівні.

Валютна політика включає такі заходи:

• девальвацію;

• ревальвацію;

• валютну інтервенцію;

• валютний демпінг;

• валютну блокаду;

• валютні обмеження та інші заходи.

Девальвацією називають офіційне зниження курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют, тобто таке, що здійснюється законодавчим шляхом. Девальвація, в основному, використовується з метою заохочення експорту та скорочення імпорту для покращання платіжного балансу шляхом приведення офіційного курсу у відповідність з ринковим курсом провідних валют. Цей захід буває ефективним тільки на дуже короткий термін. Тому, якщо не вжити інших ефективних заходів, девальвація може призвести до поглиблення інфляції та пониження життєвого рівня населення. Інколи девальвація виступає тільки офіційним визнанням зниження курсу національної валюти після того, як таке зниження вже відбулося стихійно.

Ревальвацією або ревалоризацією називають підвищення офіційного курсу національної валюти по відношенню до інших валют. Цей захід дає змогу країні, яка ревалоризує національну валюту, придбати

72

іноземну валюту. Він використовується для боротьби з інфляцією та для стримування зростання активного сальдо платіжного балансу. Виграють від ревальвації експортери капіталу та імпортери товарів.

Валютна інтервенція являє собою втручання держави (через центральний банк) в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти шляхом продажу та купівлі іноземної валюти. Валютна інтервенція є достатньо великою за масштабами операцією, яка проводиться у визначений і досить короткий проміжок часу.

Валютним демпінгом називають різновид демпінгу, при якому експорт товарів здійснюється за цінами, нижчими за світові. Для цього застосовуються спеціально знижені валютні курси, які відображають зовнішнє знецінення валюти у розмірах, що не перевищують знецінення грошей на внутрішньому ринку експортуючої країни.

Валютною блокадою називають сукупність примусових валютних заходів, які використовуються одними державами по відношенню до інших з метою добитися від них виконання тих чи інших вимог. Валютна блокада є різновидом економічної блокади і включає такі заходи, як блокування рахунків, кредитна блокада та валютні обмеження.

Валютні обмеження являють собою систему нормативних правил, які встановлюються законодавчим або адміністративним чином і направлені на обмеження валютних опрацій. Вони передбачають:

1. Регулювання:

• переказів і платежів за кордон;

• вивозу капіталу;

• репатріації прибутків, золота, грошових знаків і цінних паперів.

2. Заборону вільного продажу та купівлі іноземної валюти.

3. Передачу державі в обов'язковому порядку іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом.

Функціонування валютних ринків характеризується також такими категоріями, як валютні операції, валютний арбітраж, валютні резерви.

Валютні операції представляють собою угоди з купівлі та продажу іноземних банкнот, казначейських білетів та монет, платіжних документів виражених в іноземній валюті (чеків, векселів, переказів, акредитивів тощо), а також операції з золотом.

Валютним арбітражем називають банківську операцію з купівлі-продажу валюти, яка проводиться банками (арбітражерами) з метою отримання спекулятивного прибутку, що являє собою різницю в курсах однієї й тієї ж валюти на різних валютних ринках.

Валютні резерви складають централізовані запаси золота і іноземної валюти, які знаходяться в центральних банках і фінансових органах країни чи міжнародних валютно-кредитних організаціях і використовуються для проведення міжнародних розрахунків і платежів.

73

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]