2. Контингентування (квотування) зовнішньоторговельної діяльності.

Контингентами (квотами) називають кількісні обмеження у вартісному або фізичному виразі, які вводяться на імпорт/ експорт окремих товарів на визначений термін.

Існує три види квот:

• глобальні - це квоти, що встановлюються по товару без зазначення конкретних країн, куди цей товар експортується, або з яких він імпортується;

• групові - це квоти, що встановлюються по товару із зазначенням груп країн, куди товар експортується, або з яких він імпортується;

• індивідуальні - це квоти, що встановлюються по товару із зазначенням конкретної країни, куди цей товар експортується, або з якої він імпортується.

Ліцензування і контингентування - це прямі адміністративні форми регулювання державою зовнішньої торгівлі. Вони обмежують самостійність підприємств по виходу на зовнішній ринок, звужують коло країн, з якими можуть бути укладені угоди щодо певних товарів, регламентують кількість і номенклатуру товарів, які дозволено ввозити чи вивозити. Хоча система ліцензування і квотування експорту/ імпорту встановлює досить жорсткий контроль над зовнішньою торгівлею деякими товарами, вона часто виявляється більш ефективною ніж економічні важелі зовнішньоторговельного регулювання. Тому ці адміністративні форми регулювання зовнішньої торгівлі широко застосовуються у більшості країн світу.

3. Антидемпінгове мито. Цей захід застосовується у випадках імпорту товарів за цінами, які нижчі за передбачувані витрати виробництва на ці товари.

4. Компенсаційні мита. Цей захід застосовується у випадках виявлення факту отримання експортером державної субсидії з метою підвищення його конкурентоспроможності на світовому ринку.

Застосування антидемпінгових і компенсаційних мит має певні особливості:

136

• необхідно проводити попереднє дослідження з метою встановлення факту демпінгу чи застосування експортної субсидії, а також підрахунку нанесених збитків або загрози їх виникнення;

• дані заходи застосовуються на дискримінаційній основі проти певних експортерів визначених товарів.

5. Імпортні депозити. Вони являють собою форму застави, яку імпортер має внести у свій банк у національній або іноземній валюті перед закупівлею іноземного товару. Розмір імпортного депозиту встановлюється за допомогою визначеного відношення до вартості імпортованого товару.

6. Імпортні податки. Цей рід стягнень включає:

• податок, який в окремих країнах стягується тільки за перетин державного кордону;

• різного роду збори, пов'язані з оформленням документів на митниці, з митним оглядом товару, перевіркою його якості;

• портові, статистичні, фітосанітарні та інші подібні збори.

7. Угоди про "добровільне" обмеження експорту. Вони являють собою нав'язані експортеру під загрозою санкцій зобов'язання з обмеження експорту певних товарів у країну, яка імпортує.

8. Угоди про встановлення мінімальних імпортних цін. До другої категорії відносяться заходи, які безпосередньо не

направлені на обмеження зовнішньої торгівлі й відносяться більше до суто

адміністративних формальностей. Це:

1) формальні заходи на митниці;

2) встановлення технічних стандартів і норм;

3) встановлення санітарних норм;

4) вимоги до пакування і маркірування;

5) вимоги до розливу тощо.

Третя категорія включає заходи, які, на перший погляд, зовсім не мають нічого спільного з політикою обмеження імпорту чи стимулювання експорту, але дії яких помітно впливають, в кінцевому випадку, на експорт чи імпорт. Основні серед них:

1. Валютні обмеження. Вони заключаються в регламентації операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями. У деяких країнах імпортер змушений отримати ліцензію на використання валюти для імпорту товарів.

2. Регулювання ввозу і вивозу капіталів, тобто регулювання іноземних та закордонних інвестицій. -

137