12.7 Роль та функції гатт (сот) в регулюванні сучасної світової торгівлі

Багатостороннє регулювання міжнародної торгівлі, насамперед в плані зниження митних перешкод, здійснювалося після другої світової війни по лінії Генеральної угоди по тарифах і торгівлі (ГАТТ) та її наступниці - Світової організації торгівлі (СОТ).

ГАТТ як найбільша міжнародна організація, яка регулює митно-тарифні питання світової торгівлі, була створена в Женеві в 1947 році. Це був час, коли США виступили за створення стабільних правил міжнародної торгівлі, котрі б забезпечували можливість поступового розвитку світового товарообігу.

На основі американських пропозицій був розроблений проект Статуту Міжнародної торгової організації (МТО), головне завдання якої заключалося в тому, щоб забезпечити регулювання світової торгівлі і поступово її лібералізувати. Однак Статут МТО, прийнятий у Гавані, так і не був ратифікований країнами-учасницями. Замість того у дію вступила багатостороння угода про основні норми митної політики - Генеральна угода по тарифах і торгівлі. Створена на основі дещо скорегованих американських пропозицій, вона проводила в якості головної ідеї свободу торгівлі, тобто рівність всіх сторін, які беруть в ній участь. Ця ідея конкретизувалась в декількох положеннях.

Перше і найважливіше положення, яке прийняло форму "режиму найбільшого сприяння", являє собою тезу про необхідність рівності і недискримінації всіх учасників зовнішньої торгівлі. Це центральне положення формулюється як зобов'язання країн-учасниць встановлювати на товари, які взаємно постачаються, мита не вище тих, що встановлені по відношенню до будь-якої третьої країни. Ця задекларована теза, однак, допускає виключення у випадках створення спеціальних економічних (інтеграційних) угрупувань.

Такі виключення в момент створення ГАТТ робились для країн-колоній, які були пов'язані з метрополіями особливими угодами. В наш час, виключення робляться в основному для інтеграційних угрупувань:

Європейського союзу, Європейської Асоціації вільної торгівлі, латиноамериканських, північне- американських та інших регіональних інтеграційних угрупувань, а також для асоційованих з ними країнами. Особливо обумовлено надання країнам, що розвиваються, права користуватися преференційним митним режимом однобічно, тобто без взаємного зниження мита в торгівлі з розвинутими країнами.

141

Другий важливий принцип торкається визнання правоздатності застосування заходів зовнішньоторгового регулювання. ГАТТ визнає мита в якості єдиного прийнятного заходу. Всі інші форми та методи застосовуватись не повинні, а .в тих випадках, коли і здійснюється їх застосування, воно повинно носити тимчасовий характер і бути викликано виключними обставинами. При цьому ГАТТ не рекомендує країнам-учасницям використовувати квоти, а також експортні чи імпортні ліцензії. (Однак в тексті ГАТТ міститься перелік виключень, коли введення подібних заходів стає прийнятним і можливим).

Основне значення в діяльності ГАТТ мало завдання зменшення мита. В 1945 - 1947 роках середня величина мита в розвинутих країнах складала 40-60%, а по деяких товарах (наприклад, хімічних) досягла 70-90%. Постійна активна робота по зниженню митних бар'єрів дозволила скоротити їх величину до 3-5% на кінець 80-х років.

Негативним є відношення ГАТТ до таких заходів державного регулювання, як стимулювання виробництва за допомогою податкових пільг, програм регіонального розвитку та допомоги тощо. Ці заходи не допускаються до використання у тих випадках, 'коли це веде до дискримінації країн-учасниць угоди.

Третій важливий аспект діяльності ГАТТ торкається принципів прийняття рішень і дій. Це відмова від однобічних дій на користь переговорів і консультацій.

Країни-учасниці беруть на себе зобов'язання не здійснювати однобічних дій, пов'язаних з обмеженням свободи торгівлі. Всі рішення приймаються тільки в рамках взаємних торгових переговорів.

Поточна діяльність ГАТТ заключалась в проведенні багатосторонніх зустрічей-раундів, під час яких обговорювались винесені на порядок денний питання, пов'язані з регулюванням зовнішньої торгівлі країн-учасниць. Усього, з моменту створення, в рамках ГАТТ проведено вісім таких раундів (1947-1994роки). Розглядались питання по зниженню митних тарифів, розробці антидемпінгового кодексу, зниженню митних бар'єрів тощо.

З січня 1995 року почала свою діяльність наступниця ГАТТ Світова організація торгівлі (СОТ). В середині грудня 1996 року в Сінгапурі відбулась її перша Міністерська конференція, котра є вищим органом цієї впливової міжнародної організації. Цей форум підвів підсумки дворічної діяльності організації та визначив пріоритетні шляхи її розвитку на найближчу та короткострокову перспективу, включаючи рішення проблем, пов'язаних з виконанням раніше досягнутих домовленостей.

На конференції були розглянуті нові області діяльності СОТ, котрі поки що не входять в сферу її компетенції, а також накреслені стратегічні напрямки еволюції всієї системи світової торгівлі.

На сучасному етапі СОТ покликана регулювати економічні взаємовідносини країн-учасниць на основі пакунку угод так званого

142

Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів ( 1986 -1994 роки ). Багато в чому СОТ функціонує як і ГАТТ, але вона здійснює нагляд за широким спектром торгово-політичних угод і має значно більше повноважень дякуючи вдосконаленню ряду процедур прийняття рішень.

Центральним завданням СОТ є лібералізація світової торгівлі шляхом послідовного скорочення рівня імпортних мит, а також усунення різних нетарифних бар'єрів. У своїй діяльності вона виходить з того, що розширення міжнародного обміну дозволить найбільш оптимально використовувати світові ресурси, забезпечить стабільність економічного розвитку всіх країн і збереження навколишнього середовища.

Країни-члени СОТ приймають на себе зобов'язання виконувати 18 угод та юридичних інструментів, які об'єднані терміном "багатосторонні торгові угоди". Таким чином, СОТ є своєрідним багатостороннім контрактом (пакунком угод), нормами і правилами якого регулюється більше 90% всієї світової торгівлі товарами та послугами. Пакунок угод Уругвайського раунду об'єднує приблизно 50 правових документів, основними з яких є Угода про заснування СОТ та документи, які до неї додаються:

• Багатостороння угода по торгівлі товарами;

• Генеральна угода по торгівлі послугами (ГАТС);

• Угода про торгові аспекти прав інтелектуальної власності;

• Домовленість про правила та процедури, які регулюють вирішення суперечок;

• Механізм огляду торгової політики;

• Багатосторонні угоди з обмеженою участю (обов'язкові тільки для тих членів СОТ, які до них приєдналися) по торгівлі цивільною авіатехнікою, урядовим закупівлям, молочним продуктам та по яловичині.

На початок 1997 року повноправними членами СОТ були 125 країн, а приблизно 40 держав мали у СОТ статус спостерігача (в тому числі більшість держав СНД). Сьогодні більше двох десятків країн знаходяться на різних стадіях приєднання до СОТ. При цьому однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їх національного законодавства у відповідність з положеннями пакунка угод Уругвайського раунду (з їх наступною ратифікацією законодавчим органом країни, яка приєднується).

У травні 1998 року відбулася друга Міністерська конференція СОТ. На ній було урочисто відзначено 50-річчя багатосторонньої торгової угоди ГАТТ/СОТ, яка зробила значний внесок у розвиток міжнародного обміну.

За час, що пройшов після Сінгапурської конференції СОТ (грудень 1996 року), в рамках СОТ було укладено три угоди:

• Про лібералізацію торгівлі глобальними телекомунікаційними послугами (підписало 69 країн);

143

• Про відміну до 2000 року імпортних мит на продукцію інформаційних технологій (43 країни);

• Про відкриття ринків фінансових послуг для іноземної

конкуренції (102 країни).

Ці угоди охоплюють міжнародні торгові операції, які щорічно перевищують 1 трлн. доларів.

144