Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
mig_econ.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
26.11.2018
Размер:
1.14 Mб
Скачать

12. 6 Динаміка світової торгівлі на сучасному етапі

У другій половині двадцятого сторіччя міжнародний обмін набуває грандіозних масштабів. Зараз 4/5 сукупного обсягу міжнародних економічних відносин припадає на світову торгівлю.

Сучасна міжнародна торгівля розвивається високими темпами. За період 1950 - 1994 роки світовий торговий обіг зріс в 14 разів. Згідно оцінки західних фахівців, період між 1950 і 1970 роками можливо охарактеризувати як "золотий вік" у розвитку міжнародної торгівлі. Якраз в цей відрізок часу спостерігалося щорічне 7 % зростання світового експорту.

Однак, вже в 70-ті роки воно знизилось до 5% і ще більше скоротилось у 80-ті роки. На кінець 80-х років світовий експорт дещо пожвавішав (8,5% в 1988р.). Потім, після явного падіння на початку 90-х років, в їх середині, світовий експорт знову демонструє досить високі стійкі темпи зростання.

В абсолютному виразі сумарна вартість світового експорту збільшилась в. 1980 - 1996 роках більше ніж в 2,5 рази"- з 2,0 трлн. доларів США до 5,1 трлн.

Таке стійке зростання міжнародної торгівлі було наслідком прояву ряду чинників:

1) розвиток міжнародного поділу праці та інтернаціоналізація виробництва;

2) НТР, яка сприяла оновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки та реконструкції старих;

3) активна діяльність транснаціональних корпорацій на світовому ринку;

4) регулювання міжнародної торгівлі за допомогою заходів Генеральної угоди по тарифах і торгівлі (ГАТТ), а тепер -Світової організації торгівлі(СОТ);

5) лібералізація міжнародної торгівлі, перехід багатьох країн до режиму, який включає відміну кількісних обмежень імпорту та суттєве зниження мита;

6) створення вільних економічних зон;

7) розвиток процесів торгово-економічної інтеграції - усунення регіональних перешкод, формування спільних ринків, зон вільної торгівлі;

8) отримання політичної незалежності колишніми колоніальними країнами, виділення з їх числа "нових індустріальних країн" з моделлю економіки, яка орієнтована на зовнішній ринок. В повоєнний період, протягом багатьох років, міжнародний обмін залишається найбільш динамічним сектором. Так, темпи його щорічного росту суттєво випереджають темпи збільшення світового виробництва, що складало відповідно в 1991 році 2,9 % та 1,4 %, а в 1994 році - 9,2 % та

138

3,7%. Це зумовлено постійно зростаючими масштабами активності та ступеня залученості окремих країн і регіонів у процеси міжнародного обміну.

За останні десятиріччя проявилися суттєві відмінності в темпах зростання та напрямках зовнішньоторгової діяльності суб'єктів світової торгівлі.

Нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі особливо чітко спостерігалась у другій половині поточного сторіччя, що вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. США поступово втрачали своє домінуюче положення в системі міжнародного обміну. Так, якщо в 1950 році на частку цієї країни приходилось 1/3 всього світового експорту, то в 1995 році менше 1/8.

Експорт ФРН, навпаки, наблизився до американського, а в окремі роки навіть переважав його. Крім Німеччини, значними темпами зростав експорт і інших західноєвропейських країн. В 90-ті роки Західна Європа перетворюється в головний центр сучасної міжнародної торгівлі. Сукупний експорт цього регіону майже в 4 рази перевищує експорт США.

Крім того, у 80-ті роки значний ривок у сфері міжнародного обміну зробила і Японія. В 1983 році ця країна вперше змогла вийти на перше місце у світі за вивозом машин та обладнання. Зараз Японія значно випереджає всі країни за експортом легкових та вантажних автомобілів, побутової електроніки та інших товарів. Третина японського вивозу приходиться на США. Дефіцит США у торгівлі з Японією в 90-ті роки знаходиться приблизно на рівні 50-60 млрд. доларів на рік.

Поступове зниження домінуючої ролі США в міжнародній торгівлі було пов'язано з падінням конкурентоспроможності американського виробництва. На кінець 80-х років Японія стала вибиватись в лідери і протягом шести років тримала першість за цим показником. До середини 90-х років США знову виходять на лідируючі позиції в світі за конкурентоспроможністю, але впритул за ними йдуть Сінгапур, Гонконг, а також і Японія.

На фоні змін, які відбувалися, практично постійним протягом останніх десятиріч залишався розподіл за часткою участі різних груп країн в міжнародному обміні.

Так, питома вага промислове розвинутих країн у світовому експорті коливалась в останні двадцять років в межах 70-76%, країн, що розвиваються - в інтервалі 20-24%, а колишніх соціалістичних країн - не перевищувала 6-10%.

Цікава також динаміка міжнародного обміну за окремими товарними категоріями. Протягом останніх десятиріч випереджаючими темпами розвивалась торгівля готовими промисловими виробами, а в середині цієї групи зростав обмін машинами і обладнанням, засобами зв'язку, комп'ютерами, ще швидше - торгівля комплектуючими, вузлами до агрегатів, що поставляються в рамках виробничої кооперації, по каналах

139

ТНК. Крім -того, в цей період відбувалося форсоване зростання міжнародної торгівлі послугами (невидимий експорт), частка якої в сукупній вартості світового вивозу в 1996 році досягла приблизно 20%.

Як наслідок досить відчутних змін у структурі промислового виробництва, проявились і зрушення в товарній структурі міжнародного обміну.

Згідно останніх оцінок, в 1955-1994 роках відбулося різке зниження у світовому експорті питомої ваги сільськогосподарських товарів - з 34,9% до 11,9%, продукції добувної промисловості - з 40,9% в 1955 році до 71,5% в 1994 році.

Світовий експорт у 1998 році склав 5550 млрд. доларів. У 1998 році на стан світової торгівлі визначний вплив мали:

• азіатська фінансова криза;

• уповільнення темпів світового економічного розвитку;

• падіння цін на нафту та інші енергосировинні товари.

Темпи приросту обсягу світової торгівлі знизилися до 4 %.

Особливо несприятлива ситуація склалася в країнах-експортерах природних ресурсів. Скорочення надходжень від-експорту в результаті падіння цін на сировину знизило їх імпортні можливості.

Азіатська фінансова криза викликала зменшення внутрішнього попиту в країнах Південно-Східної Азії. Тут обсяг імпорту скоротився на 6%, а темпи приросту експорту понизились до 1%. При цьому обсяг імпорту Японії зменшився на 10%, а експорту - на 4%.

В країнах Латинської Америки відбулося різке падіння темпів зростання товарообороту - з 20% у 1997 році до 10% у 1998 році. На динаміку їх зовнішньої торгівлі негативно вплинули як азіатська, так і бразильська кризи, а також падіння цін на сировинні товари на світовому ринку. Останній чинник особливо негативно вплинув на економічний стан ряду країн Африки та Близького Сходу, обсяг торгівлі яких суттєво скоротився.

Азіатська криза несприятливо вплинула також на стан торгівлі США, насамперед на експорт. Якщо темпи приросту імпорту збереглися на рівні попереднього року - 12%, то експорту знизились до 4%. Таке різке сповільнення експорту в основному пов'язано з підвищенням курсу долара та депресивним станом економіки Бразилії та ряду інших країн, які є для США важливими ринками збуту.

В цілому обсяг імпорту держав-членів ОЕСР зріс у 1998 році на 7%, обсяг експорту - на 5%. В решті світу обсяг імпорту дещо зменшився, а також знизились темпи приросту експорту з 5 до 2%.

Дає про себе знати незбалансованість торгівлі окремих країн. В той час, як відмічалося зростання дефіциту торгового балансу США, в Японії профіцит торгового балансу в 1998 році перевищив рівень 1997 року. Основними чинниками, які сприяли збільшенню позитивного сальдо торгового балансу Японії, були зменшення сукупного попиту у зв'язку із

140

кризою, девальвацією ієни та зниженням цін на енергосировинні товари на світовому ринку. Традиційно позитивне сальдо торгового балансу спостерігалось і в Європейському союзі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]