Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
mig_econ.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
26.11.2018
Размер:
1.14 Mб
Скачать

14.4 Особливості транспортно-експедиторського посередництва у міжнародних перевезеннях

Велика кількість транспортних операцій при міжнародних перевезеннях та наявність великої сукупності суб'єктів транспортних відносин змушують експортера звертатися до фірм, які спеціалізуються на організації транспортних операцій, а також загалом і міжнародних

165

перевезень. .Такі фірми або фахівці-посередники називаються експедиторами.

Механізм переміщення товару та використання послуг експедитора в міжнародних перевезеннях має такий вигляд:

1. Експортер домовляється про організацію перевезення товару з експедитором, який, в свою чергу, має домовленості з перевізниками і стивідорами.

2. Перевізник І перевозить товар по території країни-експортера і передає в порту товар стивідору, який передає його перевізникові II.

3. Перевізник II доставляє товар на кордон (у порт) країни-імпортера, де передає його місцевому стивідору, від якого товар потрапляє до перевізника III.

4. Перевізник III по території країни-імпортера доставляє вантаж імпортерові.

У випадку, коли експедитор один організовує перевезення вантажу, домовляючись з кожним з перевізників та стивідорів, і може ще й з іншими експедиторами у пунктах просування товару," його називають генеральним експедитором. Однак, на практиці експортери часто домовляються з декількома експедиторами, які організовують переміщення вантажу кожен на своїй ділянці. Цей варіант значно дешевший, але він вимагає додаткових зусиль на укладання декількох договорів замість одного. В основному експедитори домовляються з іншими суб'єктами від імені відправника вантажу. Але бувають випадки, коли експедиторські підприємства домовляються з перевізниками та іншими задіяними особами від свого імені, тобто відіграють роль повного посередника.

Експедиторські фірми надають цілу гамму послуг, пов'язаних з обслуговуванням переміщення товарів:

1. Відпрацювання транспортних умов контракту в плані вибору транспортних засобів та найоптимальнішого маршруту перевезення.

2. Вивчення кон'юнктури світового транспортного ринку.

3. Контроль за зберіганням та перевантаженням вантажів у портах, аеропортах і на прикордонних переходах.

4. Фрахтування суден і розрахунки за фрахт та укладання домовленостей з іншими перевізниками (залізничними та автомобільними компаніями).

5. Проведення розрахункових операцій за зовнішньоторговельними контрактами.

6. Надання інформаційних послуг.

7. Організація навантажувально-розвантажувальних робіт.

8. Здійснення митного декларування.

166

9. Оформлення необхідної товаросупроводжувальної документації.

10. Страхування вантажів.

11.Виступ у судах та арбітражах на боці власника вантажу. 12. Організація сортування, перетарювання, нагромадження, комплектації вантажних партій, збірних відправлень, маркірування, перемаркірування, а також організація інших операцій, які не виконуються перевізниками в пунктах перевантаження та зберігання вантажів.

14.5 Роль міжнародних організацій у регулюванні міжнародних транспортних перевезень

Оскільки транспортні засоби належать конкретній країні, то регулюванням транспортних відносин займаються, в першу чергу, окремі держави. Але держави, дуже зацікавлені у розширенні діяльності своїх національних транспортних компаній у сфері міжнародних економічних відносин, і тому вони вимушені брати участь у міжнародному співробітництві з вирішення питань у сфері перевезень.

До таких питань відносяться:

1. Вироблення уніфікованих умов перевезення вантажів і пасажирів.

2. Узгодження юридичних норм, які відносяться до режиму перебування перевізних засобів та обслуговуючого їх персоналу в межах юрисдикції чужої країни. З цією метою на міжнародному рівні укладено багато транспортних конвенцій та створено ряд міжнародних організацій. Тільки регулюванням використання морських просторів і ресурсів займається більше 60 міжнародних організацій. Найвідомішими серед них є: Міжнародна морська організація і Міжнародна організація морського супутникового зв'язку.

Міжнародна морська організація (ЇМО) має статус спеціалізованого закладу ООН. Вона була створена у 1958 році і до 1982 року мала назву Міжурядова морська консультативна організація (ІМКО). Основними завданнями ЇМО є:

1. Сприяння співробітництву держав при вирішенні різноманітних питань відносно морських перевезень.

2. Вирішення технічних питань діяльності морських торгових флотів.

3. Налагодження безпеки на морі та підвищення ефективності мореплавання.

4. Захист морського середовища від забруднення з кораблів.

167

Для виконання цих завдань ЇМО бере участь у розробленні різного роду міжнародних конвенцій і скликає міжнародні конференції для їх прийняття.

Міжнародна організація морського супутникового зв'язку (ІНМАРСАТ) функціонує з 1979 року. Це міжурядова організація, але на відміну від ЇМО, її членами крім держав можуть бути також і національні неурядові організації. Основним завданням ІНМАРСАТ є сприяння докорінному покращанню морського зв'язку за допомогою штучних супутників Землі. Це робиться з метою якнайшвидшого повідомлення про катастрофи та лихо на морі, а також для підвищення ефективності морських перевезень.

Регулюванням міжнародних повітряних перевезень займається Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО). Ця міжурядова організація створена в 1944 році і має статус спеціалізованого закладу ООН. Головною метою створення ІКАО є упорядкування розвитку міжнародної цивільної авіації та розробка системи безпеки при авіаперевезеннях. ІКАО займається:

1. Розробкою проектів багатосторонніх конвенцій з окремих питань міжнародного повітряного права.

2. Скликанням та організацією міжнародних конференцій.

3. Сприянням уніфікації та стандартизації національних норм і правил повітряних перевезень.

4. Співробітництвом з іншими організаціями, які функціонують в цивільній авіації та координацією їх діяльності.

5. Наданням допомоги країнам, що розвиваються. Зокрема відрядженням експертів, постачанням обладнання для аеропортів, наданням стипендій для підготовки фахівців у сфері цивільної авіації.

Міжнародні залізничні перевезення регулює Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ). Вона була підписана в 1980 році і являє собою багатосторонню угоду, яка охоплює перевезення залізницями вантажів і пасажирів між країнами.

Міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюються Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом (КМР). Вона була підписана в Женеві у 1956 році, а вступила в силу з 1961 року.

168

Для виконання цих завдань ЇМО бере участь у розробленні різного роду міжнародних конвенцій і скликає міжнародні конференції для їх прийняття.

Міжнародна організація морського супутникового зв'язку (ІНМАРСАТ) функціонує з 1979 року. Це міжурядова організація, але на відміну від ЇМО, її членами крім держав можуть бути також і національні неурядові організації. Основним завданням ІНМАРСАТ є сприяння докорінному покращанню морського зв'язку за допомогою штучних сутіутїткув Землі. Це робиться з метою якнайшвидшого пойідомїігтадя про катастрофи та лихо на морі, а також для підвищення ефективності морських перевезень.

Регулюванням міжнародних повітряних перевезень займається Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО). Ця міжурядова організація створена в 1944 році і має статус спеціалізованого закладу ООН. Головною метою створення ІКАО є упорядкування розвитку міжнародної цивільної авіації та розробка системи безпеки при авіаперевезеннях. ІКАО займається:

1. Розробкою проектів багатосторонніх конвенцій з окремих питань міжнародного повітряного права.

2. Скликанням та організацією міжнародних конференцій.

3. Сприянням уніфікації та стандартизації національних норм і правил повітряних перевезень.

4. Співробітництвом з іншими організаціями, які функціонують в цивільній авіації та координацією їх діяльності.

5. Наданням допомоги країнам, що розвиваються. Зокрема відрядженням експертів, постачанням обладнання для аеропортів, наданням стипендій для підготовки фахівців у сфері цивільної авіації.

Міжнародні залізничні перевезення регулює Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ). Вона була підписана в 1980 році і являє собою багатосторонню угоду, яка охоплює перевезення залізницями вантажів і пасажирів між країнами.

Міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюються Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом (КМР). Вона була підписана в Женеві у 1956 році, а вступила в силу з 1961 року.

168

Тема 15 МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС

Суть та особливості міжнародного бізнесу. Розвиток транснаціонального бізнесу. Спільне підприємництво. Роль вільних економічних зону розвитку міжнародного бізнесу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]